Валеологічні аспекти українського фольклору

Для виховання у дітей і молоді дбайливого ставлення до свого здоров’я в дошкільному закладі застосовуються принципи народного виховання валеологічної спрямованості. Головна їх мета полягає в тому, щоб навчити дитину з раннього дитинства розумно ставитися до свого здоров’я, поважати фізичну культуру, гартувати свій організм, раціонально харчуватися. Виконання комплексу цих заходів забезпечує оптимальний фізичний розвиток та хороший стан здоров’я дітей та молоді.

К. Ушинський надавав виняткового значення народним рухливим іграм як засобу фізичного виховання і схвалював дослідження цього засобу зміцнення здоров'я дітей.

Валеологічне виховання у дитячому садку – перший важливий етап неперервної валеологічної освіти людини, який має забезпечити реалізацію таких завдань:

виховання в дітей свідомості того, що людина – частина природи і суспільства;

встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою;

формування особистості дитини;

виховання навичок особистої гігієни;

гартування дитини та її рухова активність;

профілактика та усунення шкідливих звичок;

здійснення валеологічного моніторингу.

Зважаючи на реальність сьогодення і об’єктивні закономірності дошкільної педагогіки, валеологічне виховання повинно бути глибоко національним, тобто базуватися на культурному досвіді народу, його традиціях, звичаях, обрядах та формах соціальної практики.

Організація навчально-виховної роботи в дошкільному закладі повинна бути спрямована на те, щоб діти оволоділи глибокими знаннями, загально навчальними уміннями та навичками, зберегли та зміцнили здоров’я. досягнення цієї мети можливе при умові врахування вікових особистостей дошкільників, дотримання гігієнічних вимог.

Дошкільний виховний заклад є установою освіти і суспільного виховання дітей віком від двох місяців до семи років, в якому здійснюються формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я, забезпечення пріоритетного розвитку людини.

Для реалізації цього завдання необхідні нові підходи до змісту навчання дітей раннього і дошкільного віку. Загальна концепція неперервної освіти пропонує: обов’язковим компонентом нової системи національної освіти мають бути завдання з формування, збереження і зміцнення здоров’я, гігієнічне виховання населення, починаючи з раннього і дошкільного віку.

Цей компонент змінює вимоги до всього змісту освіти, його пріоритетів, надає валеологічний характер, висуває першочергові завдання: формування валеологічної свідомості громадян України, культури здоров’я особистості. Інтегральною характеристикою здоров’я особистості і суспільства вважаються фізичні, психічні, духовні та соціальні складові.

Значення фольклорних творів при реалізації цих завдань полягає у пізнанні дитиною природи, людини, взаємодії людини з природою і суспільством, що сприяє формуванню її як здорової, самовдосконалюючої цілісної системи, яка, пізнаючи своє буття, близьких і рідних, стає активним трудівником своєї Батьківщини на основі народної тврчості: ігор, пісень тощо.

У дошкільному закладі валеологічне виховання є інтегрованою системою знань (наукових та позанаукових), які викреслюються з таких систем знань: „Довколишній світ” (або „Світ людини”), „Природа”, „Фізкультура та здоров’я”, „Музика і здоров’я”, „Українознавство”, „Зображувальне мистецтво і здоров’я”, „Математика і здоров’я”.

У своїй сукупності базові знання інтегративних видів діяльності дітей дають можливість формувати елементи цілісної наукової картини світу та вирішувати такі завдання:

І. Формувати знання про здоров’я людини як складову біосоціальних систем (природи і суспільства), давати інформацію про:

складові частини тіла та його анатомічну будову (народні рухливі ігри);

режим життя, як основу фізичного і психічного здоров’я (приказки, прислів’я) ;

гігієнічний догляд за тілом (приказки, прислів’я, казки) ;

рухи тіла та їх значення для здоров’я людини (казки, малі фольклорні жанри) ;

вплив загартування (природних факторів – сонця, повітря і води) на здоров’я (пісні, приказки) ;

природне оточення дитини і його здоров’я (казки, легенди) ;

встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою, доброзичливе ставлення до її об’єктів і дарунків (пісні, казки) ;

природу, як виток харчування дітей і людей, фізичної, психічної і духовної сили, життєвої радості, наснаги, щастя (казки, пісні, приказки, прислів’я) ;

особливості відносин між людьми: хлопчиками та дівчатками, чоловіками та жінками, відмінність рис характеру, манер, міміки, емоцій, фізичних проявів організму (казки, пісні) ;

встановлення позитивних відносин між людьми, однолітками;

культуру поведінки дітей як основу здоров’я;

дитячі хвороби та їх профілактику (казки, прислів’я) ;

лікарські рослини, напої, відвари, їх оздоровчу цінність (легенди) ;

ІІ. Формування у дітей зародків валеологічної свідомості, бережливе і дбайливе ставлення до власного здоров’я, здоров’я інших людей, як найвищої цінності.

ІІІ. Виховувати у дітей мотивації здорового способу життя та мотиваційні установки на пріоритет здоров’я перед хворобами. Здоровий спосіб життя – головна мета формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я.

ІV. Формувати практичні вміння та навички по зміцненню особистого здоров’я в:

гігієнічному догляді за тілом, його частинами, органами;

загартуванні, виконанні гімнастичних рухів; засвоєнні культурно – гігієнічних навичок в їжі;

правильному харчуванні;

приготуванні відварів трав, морсів, оздоровчих чаїв;

спілкуванні з дорослими і товаришами;

проявах доброти, уваги, милосердя, чутливості до інших людей і дітей;

самостійному урегулюванні збудженої поведінки;

користуванні правилами особистої безпеки, дорожньо – транспортного руху, наданні першої допомоги собі та іншим людям при травмах і отруєннях, підвищенні температури, головному болі;

використанні музики, танців, художнього слова, художніх картин, кольору, рухливих і пальцевих ігор, мімічних і пантомімічних вправ, хореографічних етюдів в особистому оздоровленні;