Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
32
Мова:
Українська
з територіальної точки зору зазвичай виділяють: лісові масиви; сільськогосподарські угіддя; водні об'єкти; промислова забудова та інфраструктура; комунальна забудова та інфраструктура. Існуючі методи дозволяють проводити розрахунки збитку для всіх категорій реципієнтів.
Для розрахунку навантаження потрібно виділити в досліджуваному районі площі зайняті реципієнтами кожного виду. Тоді для речовини (k) навантаження на реципієнт (j) в районі (А) дорівнює:
, (8)
де j – тип реципієнта; k – шкідлива речовина; А – район; ВВПА – валовий внутрішній продукт створений в районі А; dj – вага реципієнта (j) у створенні ВВП району А; aj – коефіцієнт агресивності речовини (k) до реципієнта (j) ; m – випадання речовини (k) в районі А; Sj – площа, що займає реципієнт (j) в районі А; Sj – площа району А.
Коефіцієнт dj, характеризує соціальну значимість окремого j реципієнта для даного району чи держави. Відповідно можна визначити загальне сумарне навантаження, що створюється речовиною (k) на реципієнтів в районі А.
(9)
Таким чином, базуючись на даних про навантаження для окремих реципієнтів району А, можна скорегувати необхідні (проектні) скорочення маси викидів для суміжних з ним районів. При цьому в емітентів в обох районах на скорочення маси викидів будуть потрібні різні витрати, що обумовлено різницею технологій і рівнем розвитку техніки (якщо емітенти обох районів належать одній країні), та законодавчими і нормативними особливостями (якщо вони належать різним країнам). Розвиток даного напрямку приводить до поняття “торгівлі правом викиду”. Запропонована оптимізаційна модель додаткових капітальних витрат емітентів та методика розрахунку показника навантаження є підблоком у системі загальної оптимізації витрат на макрорівні і повинна включатись до державної системи планування економічного розвитку.
При дослідженні впливу екологічної складової на динаміку макроекономічних показників важливим є питанням економічної сутності і протиріч понять “безпечний розвиток” і “економічне зростання”. Не заперечуючи первинність дотримання принципу рівноваги в природному середовищі, вважаємо за можливе уточнити принципові положення обліку ролі еколого-економічних витрат у темпах економічного розвитку. На наш погляд, можлива наступна ситуація: “неврівноважений розвиток у рівноважному середовищі”. Тоді можна розглядати систему взаємин “суспільство-природа” в якій тимчасові диспропорції розвитку і відповідний негативний вплив людини на природу в одному періоді будуть компенсуватися на іншому часовому інтервалі. При цьому інтервали часу будуть відповідати по тривалості хвилям науково-технічного прогресу, хоча і, можливо, запізнюватися в реальному часі, що пояснюється інертністю технічного комплексу, що забезпечує виробництво всієї сукупності споживчих благ. При дослідженні залежності економічного росту і зміни екологічно обумовлених витрат виникає необхідність приведення даних понять до порівнянної форми.
Нами проаналізовані існуючі підходи до вирішення подібних задач. Найбільш комплексним, на наш погляд, є поняття еколого-економічного збитку, що містить у собі як витрати виробника, так і втрати понесені в процесі виробництва/споживання, а також потенційну небезпеку самого продукту для природного середовища і людини. Дана модель є достатньо простою, але вона дає відповідь лише на питання про збиток в даний час, тобто в поточний період. Можна визначити тільки його сумарну величину в діючих цінах, але його вплив на тривалий період часу важко піддається прогнозуванню. Недоліком цього класу моделей є неможливість їх використання в системі прогнозування макроекономічних показників розвитку та їх незв'язаність з моделями економічного зростання. До окремого класу відноситься модель, побудована на основі міжгалузевого балансу. Ця модель за суттю є оптимізаційною, що також не дозволяє використовувати їх при довгостроковому макропрогнозуванні. Ми пропонуємо третій клас моделей, які базуються на функціях граничної корисності і функціях граничних витрат на досягнення рівня якості середовища. Модель має прогностичний характер, тому що в своїй основі має хвильову, циклічну природу. Функції граничних корисностей і витрат мають достатню обґрунтованість тільки в окремих інтервалах, що, як ми уже відзначали вище, відповідають етапам розвитку НТП.
На рис. 3 (а) представлена динаміка в межах одного технологічно однорідного циклу, однієї хвилі НТР. Корисність спочатку циклу істотно вище за витрати, однак до кінця циклу витрати порівнюються з корисністю і настає умова нового технологічного прориву. Та ж ситуація спостерігається і з якістю навколишнього середовища і витратами на досягнення її чистоти, тому що ми розглядаємо природне середовище як деякий продукт чи ресурс, що має свою споживчу вартість. На рис. 3 (б) показана зміна циклів, причому кожен наступний цикл, як правило, коротше, що обумовлено швидким темпом росту НТП і інформаційними змінами.
Рис. 3. Графічна модель визначення оптимумів на основі функцій граничних екологічних корисностей і витрат.
На рис. 4 представлена графічна модель оптимальних періодів економічно ефективного використання екологічних технологій на основі функцій граничних корисностей і витрат. Зона між функцією граничної корисності і функцією граничних витрат (обидві з яких є похідними, тобто темпами розвитку процесів), характеризує існуючий у даний проміжок часу запас ефективності технології. У точці перетинання графіків функцій t1 цей запас дорівнює нулю, і, відповідно, той набір технологій, що забезпечує криву граничної корисності вичерпав свій потенціал.
Запас ефективності може бути розрахований у такий спосіб:
F = F’ (ЕД/ВВП) – F’ (ЕВ/ВВП) (10)
де F' (ЕД/ВВП) – функція граничної корисності використання екологічних технологій (ріст якості