Вінстон Черчилль

Ім'я Уїнстона Черчілля міцно увійшло в історію ХХ століття. Найбільш популярний політичний і військовий діяч, дипломат, письменник, художник, журналіст, блискучий оратор і полеміст, Нобелівський лауреат з літератури, чиї афоризми широко розійшлися в усьому світі, – таким залишився Черчілль у пам'яті сучасників і нащадків. Його біографія – роман з немислимими злетами і падіннями героя, що захоплюють дух пригодами і щасливим кінцем. Нащадок пірата-адмірала Дрейка і відомого полководця герцога Мальборо, син англійського лорда й американки з домішкою індійської крові Уїнстон Леонард Спенсер Черчілль народився 30 листопада 1874 року 7-місячним у роздягальні багатого будинку, куди його мати була запрошена на вечірку. Черчілль не одержав традиційного для англійської знаті університетської або вищої військової освіти. Один з найбільш ерудованих людей своєї епохи, він мав за плечима лише півторарічну кавалерійську школу.

У 21 рік він, лейтенант-доброволець, воював у рядах іспанських військ, що придушували кубинських повстанців. У 1897 році офіцером гусарського полку Черчілль брав участь у скоренні заколотних племен в Індії, потім був переведений в уланський полк, що приймав участь у каральній експедиції генерала Герберта Кітченера в Судані. Там він виявив себе як сміливий, ініціативний офіцер і здатний військовий журналіст. Вже в якості останнього він відправився в 1899 році на англо-бурську війну. У сутичці із супротивником потрапив у руки бурів. Усупереч конвенції його повинні були розстріляти як журналіста. Але він утік з полону і пробрався через нетрі Африки у нейтральну португальську колонію. У 26 років Черчілль був обраний членом парламенту від партії консерваторів. У стінах британського парламенту він провів з перервами 64 роки і залишив його у віці 90 років.

У квітні 1916 року, коли батальйон був розформований, Черчілль повернувся в Англію. Як член парламенту, він критикував уряд, чим викликав його роздратування. Він один з перших усвідомив значення танків, сприяв створенню першого в Англії батальйону бронеавтомобілів. У 1917 році Черчілль став міністром озброєння. Він розгорнув широке виробництво танків і одержав прізвисько «батько танків», після того як ця техніка добре зарекомендувала себе на полях війни. Він часто виїжджав на фронт у Францію, брав участь у плануванні операцій. Після жовтневої революції 1917 року в Росії Черчілль, будучи військовим міністром, усю свою енергію направив на знищення радянської влади. Він планує «похід 14 держав» проти більшовиків, активно сприяє постачанню білогвардійської армії, направляє в Росію англійські війська. Восени 1922 року, коли ліберальний уряд пішов у відставку, Черчілль опинився поза державними справами. Не поталанило йому і з парламентом: його двічі провалили на виборах 1922 і 1923 років. Він повернувся в партію консерваторів, що завжди була близька йому за духом.

У 1924 році Черчілля обрали в парламент від консервативної партії. Він став міністром фінансів. Коли в 1929 році на виборах перемогли лейбористи, Черчілль втратив міністерську посаду, але пройшов у парламент від консерваторів. Він не підозрював тоді, що випав з урядової обойми на довгих 10 років. У 1935 році, коли консерватори знову перемогли, Черчілль, який втратив авторитет після антирадянських випадів і похвал на адресу італійського фашизму, залишився парламентарієм-консерватором.

Як тільки почалася Друга світова війна, Черчілль 3 вересня 1939 року увійшов до складу уряду і знову очолив військово-морське міністерство. І нарешті настала його зоряна година: 10 травня 1940 року, коли німецькі танкові армади вторглись у Францію і Бельгію, Черчілль замінив Чемберлена на посаді британського прем'єра. Вступаючи в цю посаду в найнебезпечніший момент британської історії, Черчілль не попередив співвітчизників, що їх чекає «кров, бруд, сльози і піт». Але він завірив англійців, що його уряд поведе безкомпромісну війну проти фашизму до повного його розгрому, до перемоги за будь-яку ціну.

Черчілль не бачив для Великобританії іншого шансу на порятунок, крім союзу зі Сполученими Штатами, доповненого союзом з Радянським Союзом. Черчілль перетворився з лідера консервативної партії в національного військового лідера. Рузвельт і Черчілль волею обставин стали найбільшими дипломатами свого часу. США із самого початку були на боці Англії, а після поразки Франції були готові підтримати британські, а з серпня 1941 року – і радянські війська, не беручи, однак, участі у бойових операціях. Відразу ж після вторгнення фашистів у Росію британський прем'єр заявив по радіо: «... ми надамо Росії і російському народу всю допомогу, яку тільки зможемо». Черчілль пояснив, що, допомагаючи СРСР, Англія рятує себе. Він сказав, що «вторгнення Гітлера у Росію – це лише прелюдія до спроби вторгнення на Британські острови... тому небезпека, що загрожує Росії, – це небезпека, що загрожує нам і Сполученим Штатам, точно так само як справа кожного росіянина, який бореться за свій будинок і сім'ю, – це справа вільних людей і вільних народів у всіх куточках земної кулі».

Вступ СРСР у війну радикальним чином змінив світову обстановку. У серпні 1941 року Черчілль зустрівся з Рузвельтом, щоб намітити спільну лінію в нових умовах. За підрахунками Черчілля, за військові роки він провів разом з Рузвельтом на різного роду зустрічах 120 днів – факт унікальний у сучасній історії.

Так звана «атлантична зустріч» Черчілля і Рузвельта в серпні 1941 року закінчилася підписанням «Атлантичної хартії», що повинна була сприяти солідарності обох країн і