Військове покликання: суть та специфіка реалізації в умовах розбудови збройних сил України (соціально-філософський аналіз)

Військово-професійна орієнтація є провідною формою професійного самовизначення людей у сфері військової діяльності. Профорієнтація здійснюється за трьома напрямками: по-перше, ознайомлення підлітків і юнаків із змістом різноманітних військових професій і спеціальностей; по-друге, виявлення здібностей до оволодіння військовими спеціальностями і до військової служби; по-третє, формування військово-професійної придатності. Військово-професійна орієнтація є велика соціальна проблема, важливість якої обумовлена, з одного боку, завданнями кількісного і якісного відтворення офіцерського корпусу, з іншого – завданнями влаштування професійно-трудової долі тисяч людей, які намагаються реалізувати військове покликання. Найбільш перспективними напрямками подальшого вивчення проблем військово-професійної орієнтації її можливостей по формуванню і реалізації військового покликання є: а) всебічне дослідження системи цінностей військових професій і факторів підвищення їх престижу; б) пошук нових, більш ефективних форм прищеплення і виховання військово-професійної спрямованості, створення і удосконалення системи військово-професійної орієнтації. 

У центрі проблеми професійного відбору знаходиться завдання встановлення критеріїв військово-професійної придатності. Ідентифікація професійної придатності здійснюється за посередництва вияву у людини якостей, необхідних для успішного виконання певних трудових функцій. 

Актуальним є завдання вдосконалення всіх видів військово-професійного відбору: за морально-політичними якостями; за теоретичною підготовленістю; за фізичними даними; за медичними показниками. 

Істотною тенденцією формування і реалізації військового покликання є зняття ряду обмежень, обумовлених фізіологічними факторами, а, отже, надання можливості більш повної реалізації військового покликання поколіннями, що підростають, відкриття більш широкого доступу до служби у Збройних Силах жінкам. 

Важливою умовою і складовою частиною процесу формування і реалізації військового покликання є самовиховання, котре доповнює цілеспрямовані педагогічні зусилля. Відзначено, що військове покликання володіє значним людиноформуючим потенціалом, можливості якого необхідно максимально використовувати, особливо в періоди соціальних трансформацій. 

Проаналізовані труднощі в проведенні військового будівництва, пов’язані з прорахунками, змінами ціннісних орієнтацій суспільства, що мають місце, використані підсумки соціологічних досліджень. У процесі дослідження проблеми резервів демократичного суспільства з підвищення престижу військової професії використовується досвід розвинутих держав з давніми демократичними традиціями. Звертається увага на необхідність підвищення соціального статусу військовослужбовця та його іміджу в суспільстві. Показано досвід формування позитивної суспільної думки про діяльність сухопутних військ США. Вказується на необхідність рекламування Збройних Сил України з метою формування позитивного ставлення населення до армії і флоту та військової служби. 

У висновках підведені підсумки проведеного дослідження, зроблені теоретичні узагальнення, запропоновано ряд практичних рекомендацій теоретико-методологічного, науково-методичного і безпосередньо-практичного характеру. 

Результати дисертаційного дослідження конкретизовані в наступних висновках: 

1. Військове покликання – це детермінована потребами суспільства, індивідуальними психофізіологічними особливостями, здібностями і потребами індивіда його спрямованість до військової діяльності на основі переконання в тому, що військова професія забезпечить йому можливості для найбільш повної реалізації духовних і фізичних сил і потенцій, самореалізацію і самозатвердження в суспільстві на основі етики служіння Вітчизні як фундаменті життєвої позиції. 

2. Військове покликання виконує функцію включення людини в життя суспільства індивідуально-певним чином – шляхом присвячення справі захисту інтересів Вітчизни в лавах її Збройних Сил і відіграє роль фактора детермінації діяльності особистості, організації її життя, надання йому осмисленості, цілеспрямованості і результативності. 

3. Військове покликання – складний регулятор життєдіяльності особистості, що має свої об’єктивні і суб’єктивні сторони. Важливим компонентом військового покликання є спрямованість і нахили, що мають вираження в наполегливому здобутті знань і навичок з обраної військової професії, в стійкому прагненні до самовдосконалення. 

4. Основними закономірностями процесу формування військового покликання є: залежність процесу формування військового покликання від домінуючої у суспільстві системи цінностей; залежність процесу формування військового покликання від рівня усвідомлення суспільством соціальної цінності армії, залежність процесу формування військового покликання від наявності у особи відповідних якостей і здібностей. 

5. Механізм формування військового покликання становить детермінований потребами суспільства і особистості спосіб прямого і опосередкованого впливу соціального середовища, природи людини (соціальної і психофізіологічної) і особливостей військової діяльності, обумовленої об’єктивними закономірностями формування особистості, що реалізуються через систему об’єктивно-суб’єктивних відносин. 

6. Формування і реалізація військового покликання становлять суперечливий процес, що відбиває взаємозв’язки між особистістю військовослужбовця і суспільством, суспільством і армією, особистістю і військовою діяльністю. Основними шляхами формування і реалізації військового покликання в умовах будівництва Збройних Сил України є: підвищення соціального статусу військовослужбовця і підвищення престижу військової служби; становлення системи виховної роботи, військово-патріотичного і інших напрямків виховання, військово-професійна орієнтація і професійний відбір військових кадрів; формування спрямованості особистості на військову діяльність. 

 

 

1. Фінін Г.І. Проблеми професійної реалізації військовослужбовця у контексті посттоталітарних трансформувань (соціально-філософський аспект) : Зб. наук. пр. Науковий вісник Харківського державного педагогічного університету. Серія 1. Політичні, соціологічні та філософські науки № 1. – Харків: Основа. – 1997. -С. 140-150. 

2. Фінін Г.І. Деякі проблеми визначення категорії «професійне покликання» (соціально-філософський аспект) // Філософія. Науковий вісник Харківського державного педагогічного університету. Вип. 1. – Харків: ХДПУ. – 1998. – С. 92 – 95. 

3. Фінін Г.І Соціокультурна обумовленість військового покликання (соціально-філософський аспект) // Філософія. Науковий вісник Харківського державного педагогічного університету. Вип. 1. – Харків: ХДПУ. – 1998. –