Вклад Ф. Тейлора і О. Гастева у розвиток психології управління

 

Концепція управління Ф. Тейлора

Особливості теорії управління А. Гастева

Список використаної літератури

 

 

Управління як наука і наукова дисципліна виникла в США на початку ХХ століття. Цьому сприяв цілий ряд факторів, серед яких слід відзначити демократичність країни, працьовитість громадян, високий престиж освіти, а також відсутність державного втручання в економіку. Країна була вільною від консервативних догм старого світу, а створення монополій приводило до ускладнення управління ними. У цих умовах виникнення наукового менеджменту стало відповіддю на потреби бізнесу.

Засновником наукового менеджменту по праву вважається Фредерік Уінслоу Тейлор (20. 03. 1856 – 21. 03. 1915), який ще замолоду включився в суспільне і наукове життя країни. У ті роки промисловим центром США вважалася Філадельфія, яка вирувала від різноманітних рухів реформаторів і дискусій та ідей щодо відновленню промисловості. Одну із груп становили професійні інженери, незадоволені роллю менеджерів, особливо майстрів, яким передоручали всю владу над людьми і технікою. Вони висунули свій альтернативний проект – так звану «машинну модель», суть якої зводилася до того, що управління підприємством повинно бути таким же точним і прогнозованим, як конструювання машини.

Інші – це так звані «реформатори праці», куди входили помірковано або консервативно настроєні бізнесмени, промисловці і політичні діячі. Їх увага приділялася проблемам взаємин робітників і роботодавців, соціокультурного оточення і умов праці, різним благодійним проектами і програмам, наприклад, поліпшення трудової моралі, фізичного комфорту на виробництві, житлових умов, соціального страхування, догляду за хворими і старими.

Ці течії вплинули і на Ф. Тейлора. Розпочавши життя із простого робітника – учня в механічній майстерні, він виріс до головного інженера заводу. Пішовши з компанії, він пропагує «науковий менеджмент», відкриває власну консультативну фірму, стає власником акцій великих компаній. Свій статок у 10 тис. доларів він збільшив до 1910 року до 900 тис.

Спочатку сам Тейлор називав свою систему «системою завдань» або «управлінням за допомогою завдань». Поняття «наукове управління» уперше в 1910 році ввів Луїс Брандейс, який представляв інтереси фірм-відправників вантажів у конфлікті із залізничними компаніями. Із цього часу й сам Тейлор широко користується поняттям «наукове управління». Він вважав, що «управління – це справжня наука, яка опирається на чіткі закони, правила і принципи». Він виходить з того, що управління як особлива функція складається з ряду принципів, які можуть бути прикладені з рівним успіхом до всіх видів соціальної діяльності. На зміну розпливчастим і суперечливим принципам управління, які пропонувалися його попередниками, Тейлор сформулював строгу наукову систему знань, в основу яких покладені чотири наукових принципи, які він сам називав законами управління:

створення наукового фундаменту, який замінює собою старі, практичні методи роботи, наукове дослідження кожного окремого виду трудової діяльності;

відбір робітників і менеджерів на основі наукових критеріїв, їх тренування і навчання, що позначається термінами «профвідбір, профконсультування і профнавчання»;

співробітництво адміністрації з робітниками в справі практичного впровадження теорії;

рівномірний і справедливий розподіл обов'язків (відповідальності) між робітниками і менеджерами.

Великою заслугою Тейлора стало не просто декларування, а реалізація сформульованих ним принципів психології управління на практиці і досягнення вражаючих успіхів. От деякі приклади.

Він хронометрував операції кращих робітників, відбирав правильні і раціональні рухи, відкидав все зайве, якщо більше енергії витрачалося на непотрібне, ніж на раціональне. За інтенсивність праці платив більше, премії досягали від 30 до 100%. Все це давало приріст продуктивності праці у 2-3 рази, а заробітна плата в середньому зростала на 60%.

Ф. Тейлор надавав великого значення стандартизації інструментів із врахуванням особливостей різних конкретних видів роботи. Так, вивчення навантаження вугілля показало, що середня вага вугілля, захопленого лопатою, коливалася від 16 до 38 фунтів. Експериментами він встановив, що ефективний робітник у стані завантажити за день більше, якщо буде користуватися лопатою, яка вміщає від 21 до 22 фунтів. Далі з'ясувалося, що при навантаженні лопатами різних типів матеріалів доцільно застосовувати близько 15 типів лопат. Все це привело до того, що через 3, 5 роки 140 чоловік виконували роботу, для якої колись було потрібно від 400 до 600 чоловік.

Другий принцип Тейлора стверджує, що в обов'язки керівництва входить вибір людей, здатних задовольнити робочі вимоги, а потім підготовка і спеціалізація цих людей для роботи в потрібному напрямку. До Тейлора нові робітники переймали потрібні навички в старих робітників. Керівництво не вважало підготовку персоналу своєю законною функцією. Сам Тейлор не вважався фахівцем у використанні методів відбору, крім підбору робітників для робіт, які вимагають певних фізичних характеристик, особливо фізичної сили івитривалості, тому не доводилося говорити про використання систематизованих, науково обгрунтованих методів відбору. Психологічні методи відбору робітників були розроблені ним же у 1913 році.

Підготовка робітників для виконання роботи встановленим чином була складовою частиною наукового управління. Фактично, без підготовки спроби поліпшити роботу будуть марними. Один з послідовників Тейлора Г. Гантт у роботі, представленої американському суспільству механіків в 1908 році, висловив ідею про використання інструктора для підготовки кожного робітника запропонованим методом. Однак його ідея про те, що керівництво повинне заснувати офіційні програми підготовки, не одержала широкого поширення до 1930 року. Це можна пояснити відсутністю