Вклад Ф. Тейлора і О. Гастева у розвиток психології управління

Звичайно вважається, що праця – природна потреба людини. Однак Ф. Тейлор вважав інакше: людина вміє працювати, але не бажає з тих або інших причин працювати краще і ще й ж схиляє до цього інших, що називається явищем «рестрікціонізму». Тейлор розрізняв природний і систематичний рестрікціонізм. Він почав спостерігати, як поводиться робітник з навантаженою тачкою і без. З навантаженою тачкою робітник рухався швидко і намагався затратити якнайменше часу і навпаки, без вантажу він рухався повільно, не швидше ледачого сусіда. Тому Тейлор вважав, що природна лінь – велике зло, але ще більш серйозна хвороба – систематичний рестрікціонізм, зумисна повільність.

Одним із принципів наукової психології управління є поділ планування і виконання, що представлене у четвертому принципі Тейлора «керівництво бере на себе всі ті роботи, які воно може виконати краще, ніж робітники... « Він вважав, що спеціалізація праці однаково важлива як на управлінському рівні, так і на рівні робітників. Ця пропозиція Тейлора реалізовувалося в тому, що торгово-промислові фірми засновують плануючі відділи, які займаються розробкою щоденних інструкцій для робітників. Однак Тейлор на цьому не зупиняється і пропонує концепцію функціонального керівництва групою робітників. Він розглядає традиційні функції старшого робітника (керівника групою), які складаються з дій планування і контролю. Планування повинне здійснюватися в плановому відділі управлінцями, які підготовлені у всіх аспектах функції планування. Він виділяє чотири різні підфункції, які повинні виконуватися різними чиновниками. Дії, пов'язані з контролем, мають виконуватися також чотирма різними людьми.

Таким чином, функціональне керівництво групою використовує певний досвід різних спостерігачів. Можна допустити, що продуктивність робітника повинна підвищитися, тому що ні сам робітник і жоден зі старших робітників не в змозі бути фахівцем у всіх восьми підфункціях. У той же час той, хто намагається дотримуватися інструкцій восьми різних фахівців, навряд чи зуміє виконати вимоги кожного з них. Запропонована схема не знайшла свого застосування в промисловості, однак разом з тим варто визнати, що функція планування виробництва сьогодні існує.

Ф. Тейлор увів також свою знамениту систему диференціальної оплати. Він пропонував, щоб робітники одержували заробітну плату відповідно до їх виробітку, тобто основне значення надавалося системі відрядних ставок заробітної плати. Робітники, які роблять продукції більше, ніж денна стандартна норма, повинні одержувати більш високу відрядну ставку, ніж ті, хто не виробляє норму.

Якщо робітник виробляє встановлену норму, то його стандартна ставка дорівнює 50 центів за певну кількість одиниць продукції, а стандартна робоча норма дорівнює 200 таких одиниць продукції в тиждень. Якщо робітник робить 275 одиниць продукції за тиждень і якщо відповідно до прогресивної системи оплати праці оплачується різниця в 10 центів за одиницю для всієї продукції один раз встановленої норми, то робітник повинен одержати 16 доларів 50 центів або 275х60 центів. Такий вид оплати називається системою диференційованих відрядних ставок заробітної плати. Вона використовує, за Тейлором, основний спонукаючий фактор відносно працюючих людей, тобто можливість заробляти гроші. Отже, чим більші «ставки», тим більше праці повинен затратити робітник, при цьому система диференційованих відрядних ставок повинна стимулювати більшу продуктивність робітників, тому що від цього підвищується відрядна ставка заробітної плати.

Резюмуючи, можна сказати, що головна ідея Тейлора полягала в тому, що управління має стати системою, заснованої на певних наукових принципах, здійснюватися спеціально розробленими методами і заходами, тобто він вважав, що необхідно проектувати, нормувати, стандартизувати не тільки техніку виробництва, але і праця, її організацію і управління. Практичне застосування ідей Тейлора довело всю свою важливість, забезпечивши значний ріст продуктивності праці.

Система психологічного управління Тейлора одержала досить широке розповсюдження у передових капіталістичних країнах у перші три десятиліття ХХ століття – Німеччині, Швеції та інших західноєвропейських країн, як рух за наукову організацію праці, раціоналізацію, наукове управління і т. д.

Питання про відношення до системи Тейлора у зв'язку з переходом країн СНД до ринкових відносин знову актуалізуваловся. Поряд з прагненням виявити її позитивні моменти, не можна заперечувати наявність певних недоліків, і насамперед «ігнорування людського фактора». Тейлоризм трактує людини не як суб'єкт, а просто як фактор виробництва, соціальні умови якого зовсім не приймаються в увагу. Він зводить робітника до механічного виконавця запропонованих йому «науково обґрунтованих інструкцій».

Наукове управління за Тейлором зосереджувалося на роботі, яка виконувалася на найнижчому рівні організації. Тейлор і його послідовники проаналізували взаємозв'язок між фізичною сутністю роботи і психологічною сутністю працюючих для встановлення робочих дефініцій, і, отже, його теорія не могла запропонувати вирішення проблем розподілу організації на відділи, сфери і діапазони контролю та доручення повноважень.

 

 

Великий організатор науки, оригінальний самобутній поет А. К. Гастев, який трагічно загинув у роки сталінських репресій, вважав, що всю роботу в області наукової організації праці (НОП) і управління потрібно починати з окремої людини, ким би вона не була – керівником чи рядовим виконавцем.

Методологічною основою такого підходу стала розроблена нимм і його колегами – співробітниками Центрального інституту праці, – концепція трудових установок, яка містила в зародку основи кібернетики інженерної психології та ергономіки. Складовими елементами цієї концепції були:

теорія трудових рухів у виробничому процесі;

організація робочого місця;

методика раціонального виробничого навчання та ін.

За допомогою практичних положень і висновків, які містилися в теорії, можна було задавати певні стандарти для виробничих операцій, полегшувати адаптацію працівників до їх безперервної зміни, стимулювати особисту ініціативу.

Так наприклад «при роботі шукай зручного положення тіла; спостерігай за всією установкою; по можливості сідай; якщо стоїш, то ноги розставляй, щоб була чітка опора»; «не працюй до повної втоми, роби рівномірні сеанси відпочинку, під час роботи не їж, не пий, не пали; роби це у твої робочі перерви»; «якщо робота не злагодилася – не хвилюйся, треба зробити перерву, заспокоїтися і – знову за роботу; скінчив роботу – прибери все до останнього цвяха, а робоче місце підмети».

На відміну від західних фахівців Гастев і його учні вважали, що впровадження НОП в управлінні можливе і необхідне не лише в технічно оснащеному виробництві, але і в «будь-якому сараї», у самому «ведмежому куті Росії», що в період доіндустріального рівня розвитку країни було надто важливо.

Гастевим була розроблена методика швидкого навчання висококваліфікованих працівників, яка дозволяла скоротити строки останнього в 6 разів – з 3-4 років до 4- 6 місяців.

Ще одним напрямком творчості Гастева була розробка концепції вузької бази, суть якої можна було виразити словами: «робітник, який керує верстатом, є директор підприємства, яке відомо під ім'ям верстата», і закономірності управління останнім можна поширити не тільки на підприємство, але й на державу в цілому.

Ці закономірності, на думку Гастева, діють у наступному порядку: «розрахунок-установка-обробка-контроль-облік-систематика-розрахунок».

Гастев поширював цю формулу на управління як речами, так і людьми, оскільки вважав, що, як і операції, проведені за допомогою устаткування, праця будь-якого працівника може бути розкладена на такого ж роду елементи, які легко піддаються регулюванню.

Ідеї Гастева склали основу запропонованої їм науки про працю і управління – «соціальної інженерії», у якій широко застосовувався математичний апарат, формули і креслення.

 

 

Голосенко И. А. Идеи Ф. Тейлора в дореволюционной России//Социол. Исследования. – 1991. – №10.

Ерманский О. А. Научная конференция труда и производства и система Тейлора. – М., 1982.

Кравченко А. И. Классики социологии менеджмента: Ф. Тейлор и А. Гастев. – СПб. : РХГИ, 1998.