Вплив тінізації економіки на інвестиційний процес країни

 

Вищенаведені дані вказують на те, що інвестиційна активність вітчизняного бізнесу також перебуває на низькому рівні. Так, загальний обсяг капітальних інвестицій з 2007 р. до 2013 р. підвищився лише на 25, 2 млрд. грн., проте так і не досягнув показника передкризового 2008 р. - млрд. грн. В загальних рисах динаміка капітальних інвестицій повторюють коливання витрат на інноваційну діяльність: найнижчого рівня було досягнуто в 2010 р. - млрд. грн., а найвищого в 2012 р. – 263, 7 млрд. грн. Як і в попередньому випадку, за 2013 р. обсягу капітальних інвестицій знизився відносно попереднього року. Як і в попередньому випадку виявлена тенденція вказує на непропорційність інвестиційних витрат (відносно структури підприємств) та відсутність мотивації власників бізнесу розвивати свої виробництва.

Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України демонструє стійку тенденцію до зростання. З 2007 р. середньорічний приріст становив (розрахований за методом середньої геометричної) становив +12%, в результаті чого загальна сума інвестицій в 2013 р. зросла майже вдвічі в порівнянні з базовим роком та склала 58, 16 млрд. дол. США. В свою чергу, обсяг інвестицій з України в економіку країн світу за весь проаналізований період залишався відносно стабільним, та коливався в межах 6, 2-6, 9 млрд. дол. США.

Вбачається, що розвиток вітчизняного промислового сектору здійснюється, переважно, за рахунок внутрішнього ринку. Так, обсяги реалізованої промислової продукції за аналізований період збільшилися більше ніж на 50% та становили у 2013 р. 1111, 27 млрд. грн. Найрезультативнішим виявився знову 2012 р. за який даний показник становив 1400, 68 млрд. грн. Крім 2013 р. зниження обсягів реалізованої продукції спостерігалося в 2009 р. до 806, 55 млрд. грн., що становило -12% відносно 2008 р.

Варто відзначити, що за аналізований період було досягнуто практично двократного зростання в добувній та харчовій промисловості (162% та 97%, відповідно). Зростання від 25% і більше – загалом у переробній промисловості (39%), металургійному виробництві (25%), постачання енергоносіїв (68%). Узагальнення всього вищенаведеного вказує на те, що залучені від іноземних та вітчизняних інвесторів позначаються, переважно, на реалізації потенціалу внутрішніх ринків промислової продукції.

Узагальнення вищенаведених статистичних даних дозволяє нам окреслити ключові періоди для оцінки співвідносності показників інвестиційної активності та тіньової економіки. Такими періодами є:

2007-2008 рр., які характеризуються зростанням економічної активності в усіх розглянутих сферах господарської діяльності, до впливу глобальної фінансової кризи;

2012 р., який є роком найвищої точки економічного зростання за аналізований період.

З огляду на специфіку тіньового сектору, яка виражається у відносності кількісних та якісних оцінок, в якості показників тіньової економіки використано:

• частку тіньового сектору в економіці України, розраховану за методом «витрати населення-роздрібний товарооборот» та оцінку Ф. Шнайдера;
• ключові показники рейтингу легкості ведення бізнесу (табл. 3).

 

Порівняння всього вищенаведеного вказує на те, що відсутня пряма залежність між динамікою опрацьованих статистичних та аналітичних даних. Зокрема, зростання офіційного сектору економіки, у т. ч. інтенсивності інвестиційного та інноваційного процесів в передкризові 2007-2008 рр. відбувається на тлі погіршення рейтингу та зростання частки тіньової економіки за методом «витрати населення-роздрібний товарооборот». Зокрема, погіршилися умови ведення зовнішньоекономічної діяльності та якість забезпечення виконання угод. Такі показники як реєстрація власності, захист прав інвесторів залишилися незмінними.

В розріз окресленій тенденції йде оцінка Ф. Шнайдер, на думку якого частка тіньової економіки України за 2008 р. знизилася на 1% від ВВП. Серед факторів також, які потенційно могли б сприяти зменшенню тіньового сектора та підвищенню результативності діяльності промисловості стало зниження податкового навантаження з доходу суб’єктів господарювання – з 60, 3% у 2006 р. до 57, 3% у 2007 р. та незначне зростання до 58, 4% у 2008 р.

Кризові роки та роки після кризового відновлення характеризуються погіршенням рейтингу легкості ведення бізнесу та оцінками частки тіньової економіки, розрахованої Міністерством фінансів.

Статистично найрезультативніший 2012 р. пов’язаний із продовженням перебування частки тіньової економіки на позначці 45% (за методом «витрати населення-роздрібний товарооборот»), погіршенням умов отримання дозволу на електрифікацію, захисту інтересів інвесторів, умов ведення зовнішньоекономічної діяльності. Суттєве покращення відбулося у сфері реєстрації прав власності, що сприяло поверненню позиції України в рейтингу Doing Business на докри- зовий рівень (показник за 2007 р.). Крім того, необхідно відмітити зниження податкового навантаження на бізнес, яке в 2012 р. становила близько 55, 4% від доходу.

Завершуючи порівняння статистичних та аналітичних даних, відзначимо, що за 2013 р. українським урядом було здійснено ряд покращень у сфері ведення бізнесу, що відповідним чином позначалося на підвищення рейтингової позиції України – на 112 позицію. Такими рішення стали: суттєве поліпшення умов отримання дозволу на будівництво, а також відчутне скорочення тривалості та вартості процедури реєстрації прав власності. Разом з тим, інші позиції, зокрема, умови ведення зовнішньоекономічної діяльності, рівень забезпечення виконання угод, захисту інтересів інвесторів та отримання дозволу на електрифікацію продовжують залишатися на низькому рівні.

Висновки. На нашу думку, непослідовність дій регулюючих органів вказує на те, що держава досі не поспішає вирішувати проблеми корупції в життєво важливих сферах організації та ведення конкурентоспроможного бізнесу. Вочевидь штучно ускладнені реєстраційні процедури, значний податковий тиск, а також невигідні умови здійснення експортно-імпортних операцій знижують зацікавленість внутрішніх та зовнішніх власників капіталу в інвестиціях, спрямованих на модернізацію матеріально- технічної бази промислового сектору та відкриття інноваційних виробництв.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в дослідженні впливу ефектів тіньової економіки на структуру факторів формування інвестиційного клімату держави