Вплив взаємовідносин жертви та злочинця на виникнення, розвиток та наслідки злочину

Практичне значення дисертаційного дослідження. Викладені в дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

• у науково-дослідній роботі – при проведенні подальшої розробки тем, що стосуються механізму злочинної поведінки, теорії поведінки особи, а також підвищення ефективності запобіжної діяльності суб’єктів протидії злочинності щодо розглядуваної категорії злочинів;
• у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити якість кваліфікації насильницьких злочинів та призначення засудженим за такі злочини справедливого покарання, а також застосування до них інших заходів кримінально-правового впливу, а також здійснення заходів запобігання злочинам (акт впровадження УГБ ГУМВС України в Луганській області від 10 березня 2011 року) ;
• у навчальному процесі – при викладанні курсу кримінології, а також при підготовці навчальних матеріалів за даною проблематикою (акт впровадження ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка від 15 лютого 2011 року).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки й рекомендації, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри кримінології, соціології та конфліктології луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Віктимологічні аспекти злочинності: кримінологічні дослідження» (Луганськ, жовтень 2006 року) ; «Правова реформа у масовій свідомості мешканців Луганського регіону» (Луганськ, лютий 2006 року) ; «Актуальные проблемы борьбы с преступлениями и иными правонарушениями» (Барнаул, квітень 2007 року) ; «Вплив покарань на злочинність» (Луганськ, жовтень 2008 року) ; «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (Сімферополь, квітень 2009 року).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у підготовлених одноособово десяти статтях, шість з яких опубліковані в наукових виданнях, включених ВАК до переліку фахових для юридичних наук.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (214 найменувань) та додатків.

Повний обсяг рукопису дисертації становить 233 сторінки, з яких основний текст – 190 сторінок, список використаних джерел – 21 сторінка, додатки – 22 сторінки.

 

У вступі висвітлено актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, емпіричну базу дослідження, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичне та практичне значення отриманих результатів, указано на їх апробацію.

Розділ 1 «Взаємовідносини жертви та злочинця як об’єкт кримінологічного пізнання» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1. 1 «Визначення взаємовідносин жертви та злочинця» проведено аналіз наукових концепцій щодо визначення міжособистісних взаємовідносин та їхньої структури й встановлено, що в психології домінуючими є дві основні теорії відносин – психічна та психологічна, центральними компонентами яких є, відповідно, психічні та психологічні відносини. Під психічними відносинами розуміють переживання суб’єктом приємного або неприємного відчуття й викликані цим переживанням відповідні йому афективні реакції. У свою чергу, психологічні відносини – це цілісна система індивідуальних, диференційованих, свідомих зв’язків особи з різними сторонами об’єктивної дійсності. До їх складу входять воля, увага, мотив, потреби, почуття, інтереси, переконання, що характеризують суб’єктивну активність людини в різних життєвих обставинах.

Окрім суб’єктивної активності людина проявляє ще й об’єктивну активність, яка виражається в її поведінці та вчинках, скоюваних під впливом соціальних установок. Таким чином, психологічні відносини перетворюються в соціально-психологічні, одним з видів яких є міжособові відносини, що мають двосторонній характер, тобто є взаємовідносинами. На підставі узагальнення ознак, притаманних всім видам взаємовідносин, автор доводить, що відмінною рисою взаємовідносин жертви та злочинця є їхня девіантність. Запропоновано авторське визначення взаємовідносин жертви та злочинця, під якими слід розуміти стійкий соціальний зв’язок між фізичними особами, що утворився певним чином, полягає в різних формах взаємодії з приводу конкретного предмету та характеризується девіантним емоційним ставленням суб’єктів один до одного.

Підрозділ 1. 2 «Взаємовідносини жертви та злочинця як детермінанти злочинної поведінки» присвячено дослідженню механізму індивідуальної злочинної поведінки, основними елементами якого є мотивація, планування, виконання,