Вуглеводи, їх будова, властивості, функції

т-РНК мають високу специфічність. Кожна амінокислота має свою т-РНК. Кількість т-РНК у клітині має дорівнювати кількості амінокислот.

Рибосомні РНК (р-РНК). Рибосомні рибонуклеїнові кислоти зосереджені в рибосомах, де вони міцно зв’язані з білком. р-РНК мають велику відносну молекулярну масу.

Інформаційна (матрична) РНК. і-РНК становлять 5% всієї РНК. Кожна молекула і-РНК дістає в процесі свого синтезу в ядрі інформацію від ДНК у формі скопійованої послідовності азотистих основ і переносить її на рибосоми, де вона реалізується в процесі біосинтезу білка. і-РНК завжди з’єднується іонними зв’язками з білком, утворюючи рибунуклеопротеїдні частини.

Нуклеїнові кислоти є основними носіями генетичної інформації організмів. В більшості генетична інформація зосереджена в ДНК.

Основна кількість ДНК клітин зосереджена в ядрах. Вмсіт ДНК в клітинах залежить від кількості хромосомних наборів у них. Передачаа генетичної інформації з покоління у покоління відбувається самовідтворенням точних копій батьківських ДНК завдяки реплікації або розмноження ДНК. ДНК – матеріальний субстрат, за допомогою якого відбуваєть передача спадкових ознак. Спадкова інформація організму закладена і зберігається у самій молекулярній структурі ДНК, а реалізується у процесі біосинтезу білка.

У біосинтезі білка велику роль відіграють також і різні види РНК.

Взаємодія всіх трьох форм РНК обумовлює контроль синтезу специфічних білків – ферментів.

До хімічних компонентів живого відносяться гормони.

Гормони (інкрети) – специфічні біологічно активні речовини, які виділяються ендокринними залозами. Це – білкові продукти і стероїди. Відомо близько 30 гормонів і багато гормоноподібних речовин. Гормон щитовидної залози – тироксин.

Тироксин в організмі синтезується з йоду і тирозину – тетрайодтирозин, хімічний компонент специфічного білка – тиреоглобуліну. Він підвищує основний обмін в організмі, клітинне дихання, стимулює ріст в процесі розвитку, диференціацію тканин, підвищує збудливість нервової системи.

До гормонів належать інсулін – гормон підшлункової залози; адреналін, норадреналін, кортикостерон, альдостерон – гормони надниркової залози. Гіпофіз, статеві залози теж виділяють гормони. Гормони, у найтіснішій взаємодії з нервовою системою, беруть участь у регулюванні обміну, розвитку і росту та координують основні функції організму.

До хімічних компонентів живого належать вітаміни.

Вітаміни – біооорганічні сполуки різної хімічної природи, обов’язкові компоненти обміну речовин. Більшість вітамінів утворюються в рослинах, частина утворюється у тваринних організмах. Вітаміни – необхідні компоненти харчового раціону. Вітаміни потрібні у дуже обмеженій кількості.

Вітаміни поділяються на дві групи:

1. Розчинні в жирах, до них належать вітамін А, D2, D3, E, F, K.

2. Розчинні у воді: В1, В6, В12, РР і т. д.

До хімічних компонентів живого належать алкалоїди.

Алкалоїди – група азотовмісних речовин переважно рослинного походження, що мають лужний характер. Алкалоїдам властивий великий фізіологічний вплив на організми людини і тварин.

Алкалоїди – безбарвні кристалічні речовини, що мають гетероциклічну будову з атомом азоту в циклі. В рослинах алкалоїди містяться як солі органічних і мінеральних кислот.

 

 

Прокаріоти (Prokariota) – організми, які не мають сформованого клітинного ядра.

Еукаріоти (Eukariota) – рослини, гриби, тварини, клітини яких мають добре сформоване ядро, в якому містяться хромосоми у вигляді складних полімерів із нуклеїнових кислот і білків.

Будь-яка клітина складається з поверхневого апарату, цитоплазми, органел та інших внутрішньоклітинних структур.

Поверхневий апарат клітин прокаріотів і еукаріотів утворений плазматичною мембраною, надмембранними структурами. Він обмежує внутрішній вміст клітини, захищає його від впливів зовнішнього середовища, через нього здійснюється обмін речовин між клітиною і навколишнім середовищем. Поверхневий апарат клітин у різних груп організмів має істотні відмінності. До складу надмембранного комплексу клітин бактерій, рослин, грибів входить клітинна стінка, а тваринних клітин – глікокаліс.

Клітини прокаріотів і еукаріотів мають цитоплазму.

Цитоплазма – це внутрішнє середовище клітин. Вона являє собою колоїдний розчин органічних і мінеральних речовин. Внутрішнє середовище клітин характеризується відносною сталістю будови та властивостей (гомеостаз). Основа (матрикс) цитоплазми – гіалоплазма – становить складну безбарвну колоїдну систему клітини. У складі гіалоплазми є розчинні білки, РНК, полісахариди, ліпіди. У цитоплазмі певним чином розташовані клітинні структури (мембрани, органели, цитоскелет, включення).

Органели теж входять до складу прокарітоів і еукаріотів.

Органели – це постійні клітинні структури, які виконують певні функції, забезпечують процеси життєдіяльності клітин (травлення, рух, передача спадкової інформації, синтез органічних сполук, їхній транспорт). У еукаріотів є ядро, ендоплазматична сітка, рибосоми, лізосоми, клітинний центр, клітинні мембрани, різні типи вакуолей, мітохондрії, пластиди. Прокаріоти не мають ядра, пластид, мітохондрій, комплексу Гольджі, ендоплазматичної сітки, клітинного центру, лізосом, вакуолей.

У прокаріот і еукаріот є клітинні мембрани – це тоненькі плівки (6-10 нм товщиною) ліпопротеїдної природи. Клітини вкриті плазматичною мембраною, яка входить до поверхневого апарату. В еукаріот клітинні мембрани оточують більшу частину органел і поділяють цитоплазму з органелами на окремі функціональні ділянки – компартменти.

Цитоскелет добре виражений у еукаріот.

Включення є у клітинах прокаріот і еукаріот – це запасні сполуки, продукти обміну. Вони знаходяться у цитоплазмі у вигляді крапельок ліпідів