Видатні майстри педагогічної праці А. Макаренко, В. Сухомлинський

1. А. С. Макаренко народився 13. 03. 1888 року в м. Білопілля Харківської губернії в сім'ї робітника з/д майстерень. У 1901 pоці сім'я переїхала до п. Крюкова (під Кременчуком). 1904 рік – закінчив 4-х класне училище, згодом – однорічні педагогічні курси.

1905 – 1911 – народний вчитель у 2-х класному з/д училищі в Крюкові.

1914 – 1917 – навчання в Полтавському вчительському інституті.

1917 – 1920 – інспектор у Крюкові, вчитель у Полтаві.

1920 – 1927 – робота в колонії ім. Горького.

1927 – 1935 – робота в комуні ім. Ф. Дзержинського.

1935 – 1936 – помічник начальника по керівництву трудовими колоніями МВС УРСР.

1937 рік – переїзд до Москви, літературна діяльність, виступи перед вчителями (09. 03. 39 виступає перед студентами і викладачами Харківського педагогічного інституту з досвідом роботи в колонії і комуні). Помер 1 квітня 1939 року.

Найвідоміший твір А. С. Макаренка – «Педагогічна поема» написано у 1928 pоці (надруковано Горьким в 1933 – 1936 рр.). У 1938 pоці – «Прапори на баштах», 1936 році – «Книга для батьків».

У Німеччині працювала «лабораторія по вивченню спадщини А. С. Макаренка» (1968 рік.). В Японії в 70-ті роки видано «Начерки світової історії педагогіки» (40 томів), у 16 томі – детально викладено досягнення

А. Макаренка.

2. «... я працював 32 роки педагогом..., і старався розмірковувати над своєю педагогічною працею..., і у мене була деяка своя... манера педагогічної праці. Ця манера прийшла до мене не від моїх талантів. Вона прийшла від необхідності, від характеру тієї справи, яку мені доручили» [Т. 4. 281]. «Багато хто вважає мене спеціалістом по роботі з безпритульними. Це неправда. Я всього працював 32 роки, з них 16 років – в школі і 16 років- з безпритульними. Правда, в школі все своє життя я працював в особливих умовах – у заводський школі, що знаходилася під постійним впливом робітничої громадськості, громадськості партійної» [Т. 4. 110].

У статті А. Макаренка «Деякі висновки з мого педагогічного досвіду»: педагогічна майстерність визначається як «дійсне знання виховного процесу... « [Т. 4. 234].

У статті «Про мій досвід» А. Макаренко пише: «Педагогічна майстерність – зовсім не проста справа... Майстерність вихователя не являється якимось особливим мистецтвом, яке вимагає таланту, але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта..., можливо і потрібно розвивати зір... Це необхідно для вихователя. Треба вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути описане в спецкурсі.... Педагогічна майстерність заключається і в постановці голосу вихователя, і в керуванні власним обличчям... Педагог не може не грати... Учню іноді треба продемонструвати муки душі, а для цього треба вміти грати... Я став дійсним майстром тільки тоді, коли навчався говорити «іди сюди з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів у постановці обличчя, фігури, голосу. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не відчує того, що потрібно. А у вихователя майстерність проявляється на кожному кроці..., треба вміти керувати своїм настроєм. « [Т. 4. 262].

«Треба вміти сказати так, щоб вони в вашому слові відчули вашу волю, вашу культуру, вашу особистість. Цьому потрібно вчитися» [Т. 4. 242].

«Рухи – це не такий пустяк. Вміти ходити, вміти стояти, говорити, вміти бути ввічливим – це не пусте... Вміння встати – теж багато значить» [Т. 4. 318].

«Я на зовнішність звертав найпершу увагу. Зовнішність має велике значення в житті людини... Я вимагав не тільки охайності, але вишуканості, щоби вони могли ходити, стояти, говорити. Вони були дуже привітливими, ввічливими джентльменами. І це зовсім необхідно» [Т. 4. 456].

А. Макаренко визначив компоненти педагогічної техніки: «... це мистецтво постановки голосу, мистецтво тону, погляду, повороту. І є ще багато таких ознак майстерності, прямих звичок, засобів, які кожний педагог, кожний вихователь повинен знати» [Т. 4. 234].

«Я не говорив, що у мене немає майстерності. Я говорив, що у мене немає таланту, а майстерності я добився. Майстерність це те, чого можливо добитися, і як може бути відомий майстер – токар, прекрасний майстер – лікар, так повинен і може бути прекрасним майстром педагог...

І кожний із вас, молодих педагогів, буде обов'язково майстром, якщо не покине нашої справи, а наскільки він оволодіє майстерністю, – залежить від власного напору» [Т. 4. 244].

У праці «Методика організації виховного процесу» А. С. Макаренко підкреслює роль стилю роботи з колективом. Ним написані статті, які корисні як науково-методичні поради вихователям щодо професійного самоудосконалення: «Деякі висновки з педагогічного досвіду» «Про мій досвід», «Мої педагогічні погляди», «З досвіду роботи», «Доповідь в педагогічному училищі»... (1938 – 1939 p. p.) тощо.

«Педагогічна майстерність може бути доведена до великого ступеню досконалості майже до ступеню техніки. В це я вірю і усім своїм життям шукав доказів цієї віри...

Треба, щоби педагогіка оволоділа засобами впливу, які були би настільки універсальні та могутні, що, коли наш вихованець зустріне погані впливи, навіть найсильніші, вони би нівелювалися