Видатні майстри педагогічної праці А. Макаренко, В. Сухомлинський

А. С. Макаренко вважав, що заклади освіти, де ведеться підготовка педагогів, відповідають за формування у них педагогічної майстерності:

«... наші вузи повинні рішуче перебудувати свої програми. Вони повинні давати добре підготовлених, грамотних педагогів -техніків»[Т. 4. 383].

3. Система роботи новатора А. Макаренка є прикладом становлення педагога-майстра. В її основі лежить гуманізм. У листі до М. Горького (22. 11. 29) А. С. Макаренко писав: «Не може бути виховання, якщо не зроблено центральну установку на цінність людини».

Якості педагога-майстра за Макаренком: гуманізм, любов і вимогливість до дітей; політична зрілість, соціальна активність; педагогічний авторитет, що базується на широкій ерудиції і моральній чистоті особистості; педагогічний такт; діловитість, твердість волі; володіння технологією виховного впливу; комунікативні, організаторські здібності; здатність до педагогічної творчості, постійний пошук оптимальних шляхів розв'язку виховних проблем; педагогічна стійкість, вміння відстоювати своє право на творчість, відповідальність за справу виховання. «Вихователь повинен вміти організовувати, ходити, шуткувати, бути веселим, сердитим, вести себе так, щоб кожний рух його виховував» [Т. 4. 172].

Творча система роботи А. С. Макаренка охоплювала всі сторони

всебічного розвитку особистості.

4. Видатний український вчений і вчитель В. О. Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в с. Василівці Онуфріївського району на Кировоградщині (Херсонська губернія) у селянській родині.

1934 -1935 – навчання в Кременчуцькому педагогічному інституті.

1935 – 1938 – вчитель української мови і літератури у 5-7 класах (с. Василівка, с. Зибівка).

1936 – 1938 – заочне навчання в Полтавському педагогічному інституті на філологічному факультеті.

1938 -1941 – вчитель української і російської мови в 8 -10 класах, завуч середньої школи (с. Онуфріївка).

1941. 07 – 1942. 02 – учасник Великої Вітчизняної війни, політрук роти, інвалід війни.

1942 – 1944 – директор Увинської середньої школи.

1944 -1948 – завідувач райвно (с. Онуфріївка).

1948 – 02. 09. 1970 – директор середньої школи с. Павлиш

1955 – захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи -керівник навчально -виховного процесу» (735 с.)

1957 – член – кореспондент АПН РСФСР.

1958 – заслужений вчитель УРСР.

1968 – нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці, член – кореспондент АПН СРСР.

1970. 02. 09 -помер В. О. Сухомлинський.

Вчитель – майстер широкого профилю В. О. Сухомлинський був висококультурною людиною, володів 8 іноземними мовами. Його науково – педагогічна спадщина містить понад 40 книг, приблизно 500 статей, 120 казок для дітей. (Див. : Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5 т. – К., 1976 -1977; «Серце віддаю дітям», «Сто порад вчителю», «Як виховати справжню людину», «Народження громадянина», «Павлиська середня школа», «Розмова з молодим директором школи», «Батьківщина в серці», «Батьківська педагогіка» та інші).

5. Новаторські ідеї педагога В. Сухомлинського:

- любов до дітей, віра в творчі сили дитини. («Кожна дитина повинна бути щасливою») ;

- виховання через розум, серце, руки дитини. «Школа радості» (1951 -1952 рp.) ;

- мудрість педагогічної і батьківської любові, влади колективу;

- всебічний розвиток особистості кожної дитини;

- теорія виховання справжньої людини;

- система навчання грамоті через образно-чуттєве сприймання дітьми 6 років довкілля: емоції – почуття – сприймання – уява – образи навколишнього світу – образно-емоційне мислення – логічне мислення – запам'ятовування – застосування різноманітної діяльності (малювання, читання, роздуми, спостереження, творчість, праця) ;

– система підготовки до сімейного життя;

- традиції, свята, культи в вихованні;

- система вимог і порад педагогам («Сто порад учителеві»,...) [Т. 2. 418-654].

У працях “ Духовний світ школяра “, “ Народження громадянина “, “ Як виховати справжню людину “В. Сухомлинський створив ідеал справжньої людини, якій притаманні такі риси характеру: відданість рідній землі, рідному народові, обов’язок перед ним, любов до рідної мови, повага до старших, любов до матері й батька, бережливе ставлення до природи, доброта, працелюбність.. У цих творах розкриваються конкретні принципи, істини, повчання, настанови, рекомендації. Подаються вони у вигляді правил, законів як 14 Законів дружби, правил “Десять не можна“, “Дев’ять негідних речей“, які складають азбуку моральної культури. У працях розкривається зміст і методика роботи з виховання у дітей любові до Батьківщини і громадянства, ставлення до людей і обов’язку перед ними, ставлення до батьків, рідних, близьких, розуміння життя, добра і зла в ньому, виховання високих моральних якостей і норм поведінки. На підставі багаторічної практичної роботи в школі автор вперше у вітчизняній педагогіці глибоко розкриває суть таких понять як людяність, патріотизм, відповідальність, гідність, терпимість, тактовність. На конкретних прикладах подається методика утвердження в юних душах почуття совісті, сорому, справедливості, щедрості, милосердя. Ідеал справжньої людини визначається Сухомлинським на засадах загальнолюдських цінностей і народної педагогіки, об’єднує найкращі риси менталітету українського народу.

Після глибокого вивчення спадщини В. О. Сухомлинського його принцип гуманізму можна уявити як струнку систему. Ця система включає систему блоків, кожен з яких – це вимоги до діяльності вчителя:

1. Систематичне піклування про всебічний розвиток дитини.

2. Любов до дітей і кожної окремої дитини.

3. Повага до дитини, вміння бачити