Види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою

 

В. Я. Громко

 

Розглянуто види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою. Визначено критерії поділу на види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, за законодавчим закріпленням у розділах Особливої частини Кримінального кодексу України, за виокремленням особи, яка може вчинити злочин, – будь-яка службова особа чи конкретна (певна), за ступенем кваліфікації (основний склад злочину), кваліфікований чи особливо кваліфікований або за ступенем обтяження відповідальності, за моментом завершення злочину та за ступенем тяжкості злочину. З’ясовано, що немає єдиної узгодженості термінології, уніфікації стосовно законодавчого закріплення злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою.

Ключові слова: службова особа, види злочинів, кваліфікуюча та особливо кваліфікуюча ознака, вчинення злочину.

Постановка проблеми. Питання про види злочинів, каліфі- куючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, в науці кримінального права належать до остаточно невирішених. Це й не дивно. Як відомо, обсяг поняття залежить від визначення його змісту. Обсяг поняття – це множинність (клас) предметів, кожному з яких характерні ознаки, зафіксовані у досліджуваному понятті. Отже, встановлення видів злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, означає з’ясування обсягу цього правового явища, оскільки класифікація – це нещо інше, як визначена конкретизація поняття, виокремлення можливих видових відмінностей у межах розглядуваної сукупності [2, с. 34]. Науці відомий так званий закон зворотнього співвідношення між змістом та обсягом поняття, згідно з яким із збільшенням змісту зменшується обсяг поняття та навпаки [4, с. 53]. Отже, виокремлення видів злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, безпосередньо залежить від визначення тим чи іншим автором поняття цього правового явища.

У вітчизняному кримінальному праві дослідження злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, є недостатньо розробленим. Значні напрацювання науковців стосуються визначення поняття службової особи, дослідження кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, кримінальної відповідальності службових осіб тощо. Види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, практично є не дослідженими, що зумовлює необхідність більш детального розгляду вказаного питання та мету цієї статті.

Стан дослідження. Види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, розглядали у своїх працях такі науковці, як П. П. Андрушко, В. К. Грищук, О. О. Дудоров, В. П. Коваленко, Р. Л. Максимович, В. О. Навроцький, М. І. Хавронюк та ін.

У вітчизняному кримінальному праві дослідження злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, є недостатньо розробленим. Значні напрацювання науковців стосуються визначення поняття службової особи, дослідження кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, кримінальної відповідальності службових осіб тощо. Види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою практично є не дослідженим, що зумовлює необхідність більш детального розгляду вказаного питання.

Виклад основних положень. Перед тим, як з’ясувати види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, слід вказати, що ми розуміємо під кваліфікуючими ознаками взагалі.

У логіці під словом «ознака» позначаються будь-які риси, сторони, стани предмета або явища, які так чи інакше характеризують цей предмет або явище, допомагають розпізнати їх серед інших предметів або явищ [1, с. 30-31].

Будучи ознаками складу злочину, кваліфіковані обставини впливають на кваліфікацію, змінюють кримінально-правову оцінку поведінки в бік її посилення або пом’якшення. Свій вираз ця ознака отримує в іншій кваліфікації, відмінній від тої, яка б застосовувалась у разі відсутності цієї ознаки.

Злочини з кваліфікованими складами – кримінально карані діяння з різко підвищеним або пониженим ступенем суспільної небезпеки порівняно з зафіксованим основним складом злочину, що зумовлює виокремлення цього різновиду в законі як порівняно самостійної, з іншою підвищеною або пониженою санкцією [5, с. 96, 98].

Слід вказати, що природа кваліфікуючих ознак подвійна. З одного боку, вони входять у сукупність ознак складу злочину й у цьому відношенні повинні бути наділені рисами, характерними саме ознакам цього чи іншого складу. Завдяки цим рисам вони набувають здатності впливати на кваліфікацію вчиненого, викликати появу нової санкції, що відображає специфіку диспозиції. Оскільки розглядувані обставини належать до ознак складу злочину, їх встановлення становить виключну прерогативу законодавця. Відповідно, види, а рівно межі кожного з видів кваліфікуючих ознак, повинні бути визначені чітко й однозначно самим законодавцем у кримінально-правовій нормі. З іншого боку, кваліфікуючі ознаки не належать до єдино можливої сукупності ознак суспільно небезпечного діяння, яка визначає його, відповідно до кримінального закону, як злочинне та кримінально каране. Ці ознаки використовуються законодавцем для конструювання більш небезпечного різновиду діянь, встановлення в законі нових меж караності, посиленої санкції порівняно з тією, що поєднана з основним складом злочину.

Стосовно критеріїв поділу на види злочинів, кваліфікуючою ознакою яких є їх учинення службовою особою, то вони різноманітні. Нам видається прийнятною позиція поділу на такі види:

• за законодавчим закріпленням у розділах Особливої частини КК України;
• за виокремленням особи, яка може вчинити злочин, – будь- яка службова особа чи конкретна (певна) ;
• за ступенем кваліфікації (основний склад злочину, кваліфікований чи особливо кваліфікований), або за ступенем обтяження відповідальності;
• за моментом закінчення злочину;
• за ступенем тяжкості злочину.

За своєю сутністю закріплення такої ознаки, як учинення злочину службовою особою в