Види злочинного страхового шахрайства

Окремого аналізу заслуговує категорія осіб, які працюють у страхових організаціях: страхові посередники або страхові агенти. Особливість їхніх дій полягає в тому, що вони можуть вчиняти шахрайські дії, як на користь страхувальника, так і на користь страхової організації.

Даючи правову характеристику цієї категорії осіб, потрібно сказати, що, як відомо, значна кількість угод при страхуванні здійснюється особами, які у своїй більшості перебувають у цивільно-правових відносинах зі страховою організацією і діють на підставі агентського договору про надання страхових послуг від імені цієї організації. При цьому розмір їх матеріальної винагороди, яку вони отримують від страхової організації, часто залежить, в першу чергу, від кількості укладених ними угод. Тому всі інші обставини, які покладаються на страхову організацію в разі настання страхового випадку, лежать за межами їхніх інтересів. В зв’язку з цим такі страхові посередники за своєю ініціативою або за змовою з особою, яка бажає вчинити шахрайські дії відносно майна страхової компанії, можуть вчиняти такі шахрайські дії: завищувати вартість об’єкта, якій страхується; укладати страхові договори заднім числом після настання страхового випадку та ін. Часто такі шахрайські дії проти страхових організацій можуть вчинятися і сумісно: представниками страхових організацій і страхувальниками.

Потрібно також виділити, що такі обманні дії страхових агентів можуть стосуватися і осіб, які страхуються. Такі обманні дії можуть вчинятися для власної користі, а можуть вчинятися і на користь страхових організацій. Достатньо розповсюдженою є форма обманних дій, що пов’язана з виданням неіснуючих страхових полісів або виданням страхових полісів від імені неіснуючих страхових організацій, або страхових організацій, які на цей момент із різних причин не працюють і т. п.

Можливі випадки, коли така особа одночасно вводить в оману і страхову організацію, і страхувальника. Наприклад, К., використовуючи підроблений паспорт, уклав агентський договір зі страховою організацією. Після чого він отримав 200 бланків страхових полісів і зник. У подальшому, заключаючи договори про страхування зі страхувальниками, відповідні суми страхових премій у страхову організацію не перераховував та звіти про укладені страхові угоди не представляв. Через місяць до страхової організації почали звертати – ся страхувальники, в основному власники транспортних засобів, які постраждали в дорожньо-транспортних пригодах, і бажали отримати страхові виплати. Але страхова організація відмовлялась виплачувати страхові премії, пояснюючи, що ці угоди укладались незаконним їх представником. У результаті таких дій страховик не отримав страхових премій, а страхувальник, у свою чергу, який сплатив таку премію і став потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді, не отримав відшкодування збитку з урахуванням недійсності договору.

Потрібно відмітити, що дуже часто при спробах правової оцінки таких дій, які вчиняють представники обох сторін договору страхування, виникають складнощі при остаточному визначенні таких діянь, а саме: що це – шахрайство або порушення умов цивільно-правового договору? Більшість вітчизняних фахівців вважає, що основний аргумент у прийнятті такого рішення залежить від того, якій намір мала винна особа під час складання такого договору. Якщо намір відразу, ще до укладання такого договору, був спрямований на викрадення чужого майна шляхом обману, то потрібно такі дії кваліфікувати як шахрайство. Якщо намір був спрямований «тільки» на невиконання предмета та умов договору, і намір на незаконне заволодіння чужим майном при укладанні угоди не був присутній – то такі дії потрібно оцінювати як цивільне правопорушення [10, с. 49]. Але в цілому розмежування шахрайства як форми кримінально-правового посягання на власність і цивільно-правових порушень майнових обов’язків є дуже складною проблемою, яка потребує подальшого дослідження.

Висновок. У цілому, сфера страхування є одним із основних напрямків розвитку ринкової моделі економіки, діяльність якої повинна вирішити багато важливих соціально-економічних завдань. Тому протидія злочинним проявам, які для неї найбільш характерні, виступає в якості одного з основних завдань держави при здійсненні економіко-правової політики. В той же час, враховуючи складність організації цієїсфери, її діяльності та ін., виникає потреба в більш детальному та якісному досліджені злочинів, які вчиняються в цій сфері і порушують її діяльність, умовно кажучи, зсередини. Одним із найбільш розповсюджених та суспільно небезпечних злочинів у цій сфері є шахрайство, або як його визначають останнім часом – страхове шахрайство. При цьому потрібно враховувати, що, незважаючи на те, що в загальному плані шахрайство є однією з форм викрадання, відповідальність за яке передбачена у ст. 190 Кк України, його конкретні прояви у цій сфері мають свої значні особливості. Спроби систематизувати прояви шахрайства у сфері страхування показує, що існує низка достатньо об’єктивних критеріїв, які допомагають виділити відповідні види страхового шахрайства. Причому, на нашу думку, виділення кожного з видів страхового шахрайства має необхідну аргументацію. Необхідність виділення видів страхового шахрайства має, з нашої точки зору, не тільки теоретичне значення. Наприклад, різні категорії суб’єктів, які вчиняють подібні дії, потребують «своїх» засобів правового впливу, в першу чергу, пов’язаних з запобіганням вчиненням ними страхового шахрайства.

 

 

1. Нечипорук Л. В. Місце страхування в системі економічної безпеки // Право і безпека. – 2001. – № 1. – С. 113-116.
2. Стрельцов Е. Л. Экономическая преступность в Украине. Предисловие профессора Мартина Финке (университет г. Пассау, ФРГ). Курс лекций. Одесса, АО «Бахва», 1997. – 572 с.
3. Владимиренко С. В. Система злочинів у сфері страхування // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». Збірник наукових праць. Випуск 6-1. Том 3. 2014. – С. 104-108.
4. Владимиренко С. В. Об’єкт шахрайства в системі страхування // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право», Випуск 30, Т. – С. 99-103.
5. Пластун В. Л. Проблеми страхового шахрайства та практики його уникнення // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 254: В 6 т. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – С. 477-488.
6. Шервадзе Л. Шахрайство та протидія йому у сфері страхування життя. Методи протидії шахрайству на ринку страхових послуг. Українській семінар-практикум, 11 лютого 2011. Київ, Українська фінансова, 2011. – С. 65-69. Див. : http: //ua. pristobank. ua/layout/set/print/finansoviy.
7. Андреева Е. 7 новых причин отказа в страховой выплате по КАСКО. Деловая столица, 2012, 22 апреля.
8. Боротьба зі страховим шахрайством. Провідна, 14 лютого 2012 р.
9. Емельянов В. П. Защита права собственности уголовным законодательством. – Х. : Рубикон, 1996. – 259 с.