Виховання учнівського колективу і його роль у формуванні особистості

- організація допомоги громадським організаціям учнів;

- турбота про здоров'я, побут, фізичне виховання й відпочинку учнів;

- звітність про результати навчально-виховної роботи.

Вирішальну роль у вихованні в учнів любові до професії належить вихователю. Важливо, щоб вихователь бачив найменші досягнення вихованця, знав, у чому він зазнає труднощів, міг визначити, який результат праці для учня буде радісною подією, вчасно допоміг йому закріпити й розвити цей успіх. [4]

Як показує досвід, вихователю завжди потрібно пам'ятати, що в кожного учня свої, тільки йому властиві здатності й можливості, а від них і залежить успіх навчання. Наприклад, один учень за якийсь час зробив 5 деталей, а іншої за те ж самий час – 10. У того й в іншого учня – це особисті досягнення, і вихователю дуже важливо це враховувати, оцінюючи роботу кожного відповідно до його можливостей, особливо спочатку.

Якщо учень любить свою професію, вихователю порівняно легко виховати в нього почуття відповідальності, високу організованість і свідому трудову дисципліну, прагнення до знань і постійного вдосконалювання.

Методи вивчення колективних явищ. [14]

Процеси виховання, утворення мають колективний характер. Найбільше часто застосовуваний метод їхнього вивчення – масові опитування учасників даних процесів, проведені за певним планом. Ці опитування можуть бути усними або письмовими. Широко використовуються також соціометричні методи, порівняльні дослідження. Оскільки ці методи прийшли в педагогіку із соціології, їх називають соціологічними.

Анкетування – метод масового збору матеріалу, за допомогою спеціально розробленого опитника, називаного анкетою. Анкетування ґрунтується на припущенні, що людина відверто відповідає на задані йому питання, однак, як показують останні дослідження, ефективність даного методу виправдується на половину, що різко звужує діапазон застосування анкетування й підриває довіру до отриманого результату.

Педагогів анкетування залучило можливістю швидких масових опитувань учнів, вчителів.

Пройшовши через перші невдачі й розчарування, педагогічне анкетування позбулося від багатьох недоліків. Зараз застосовуються різні типи анкет: відкритим і закриті, у яких учням доводиться вибирати один з готових відповідей; іменні – потребуючі вказати прізвища випробуваних, і анонімні, що обходяться без її, повні й урізані, звичайні й контрольні. Для того, щоб вийшли правдиві анкети необхідно задавати такі питання, щоб учень не догадався, про що саме хоче довідатися укладач анкети.

Широко використовується метод вивчення групової диференціації (соціометричні метод), що дозволяє проаналізувати внутрішньо колективні відносини. Метод дозволяє робити «зрізи», що характеризують різні стадії формування відносин, види авторитету, складання активу. Чи не головна його перевага – можливість представити отримані дані в наочній формі за допомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробка результатів. Вся система методів оцінки отриманих результатів реалізується в колективі учнів і педагогів.

 

 

Діти дуже потребують уваги, розуміння, співчуття, підтримки, заохочення з боку своїх товаришів. Це дає їм громадська думка в добре організованому виховному колективі. її ефективність, форми вияву і могутність впливу залежать від якісного стану діяльності і взаємодії, рівня розвитку і характеру відносин. Педагогічний вплив у колективі і за допомогою колективу передбачає досягнення позитивного результату в поведінці, організації і діяльності дітей. Паралельним же результатом завжди є позитивна моральна зміна особистості.

Вихований колектив у своєму становленні і розвитку проходить кілька стадій, в яких по-різному виявляється сутність і способи педагогічного впливу на особистість школяра [19].

Перша стадія характеризується боротьбою колективів за своє самоутвердження. В процесі змістовної діяльності з'являються перші ознаки згуртованості, формуються організаційні структури. Характерним є виникнення суперечностей між інтересами колективу і окремою особистістю. З метою зміцнення і самоутвердження, накопичення матеріалів і духовних ресурсів колектив використовує дисциплінарні вимоги, висунення колективних інтересів на перше місце, вище індивідуальних прагнень і бажань окремих дітей.

Ігнорування бажань окремих членів колективу в інтересах успішного завершення спільної справи створює значні труднощі. Однак, необхідність зміцнення в дітей колективного інтересу, згуртованості, налагодження ділової взаємодії, педагогічно виправдовує можливі конфлікти, вимагає тактовного їх вирішення. Самоутвердження шляхом переборення суперечностей – нормальний шлях руху колективу до якісно нового його стану, більш гармонійної взаємодії індивідуальних і громадських інтересів. Колектив накопичує матеріальні й духовні можливості, розвиває в дітях відповідальність, почуття солідарності, дисциплінованості, приводить у дію систему колективних моральних відносин.

Друга стадія розвитку виховного колективу характеризується повнотою вияву його основних функцій. Головна мета колективу – розвиток, задоволення різноманітних потреб, інтересів кожного окремого індивіда, взаємозбагачення особистостей у процесі діяльності, спілкування, відносин. Виникає ситуація, яка робить сам колектив і весь процес його життя гармонійним, а педагогічні взаємодії – такими, що активно сприяють розвитку вільної ініціативи і творчості особистості. Якісно змінюється функція педагогічної взаємодії. На початковій стадії її сутність була в гальмуванні неправильної поведінки окремих школярів, в розвитку у них уміння підпорядковувати свої прагнення і бажання інтересам колективу, узгоджувати з діями колективу. Друга стадія характеризується позитивністю педагогічної взаємодії, стимулюванням, спонуканням до активності, особливо творчої, діяльності в інтересах колективу і розвитку власної індивідуальності.

Таким чином, рух від боротьби за утвердження загально-колективних інтересів з метою зміцнення, розвитку виховного колективу, до висунення на перший етап завдань, спрямованих на формування всебічно розвиненої особистості, і? здібностей,