Виховна робота: методологія, організація і методика

Після самомасажу він декілька хвилин перебуває у розслабленому стані, намагаючись запам’ятати свої відчуття, а потім переходить на ключичне дихання і, проказуючи про себе формули самонавіювання “Я бадьорий, добре відпочив, готовий для подальшої праці”, повертається до активного стану. При масажі плечової зони можна звернутися за допомогою до товариша по службі. Уміння розслаблювати м’язи є підготовчою вправою для навчання входженню в змінені стана свідомості та використання самонавіювання.

 

Ідеомоторне тренування.

Оскільки будь-який уявний рух супроводжується мікрорухами м’язів, то є можливість удосконалення навичок дій без реального виконання. По своїй сутності ідеомоторне тренування це уявне програвання майбутньої діяльності. При всій своїй виграшності (економія сил, матеріальних витрат, часу) цей метод вимагає від військовослужбовця, який ним займається, серйозного відношення, здібностей до зосередження, мобілізації уявлення, вміння не відволікатися на протязі всього тренування.

На початку тренування можна порекомендувати тим хто навчається розслабити м’язи, використати нижнє дихання та погрузитися у спокійний, неначебто дрімотний стан. Після цього керівник приступає до опису завдання. При проведенні ідеомоторного тренування рекомендується дотримуватися наступних принципів: воїни, які навчаються, повинні створювати максимально точний образ рухів, котрі відпрацьовуються; уявний образ руху повинен бути обов’язково пов’язаний з його м’язково-супробним почуттям, тільки тоді це буде ідеомоторне уявлення; уявний рух потрібно супроводжувати словесним описом слідом за керівником заняття, висловлюючи пошепки або у думці; приступаючи до тренування нового руху, потрібно подумки його бачити в уповільненому темпі, котрий потрібно прискорювати в процесі подальших тренувань; якщо під час тренування тіло само починає робити якісь рухи, цьому не слід перешкоджувати; безпосередньо перед виконанням реальної дії не слід думати про її результат, тому що результат витісняє із свідомості уявлення про те, як потрібно виконувати дію.

Ідеомоторне тренування буде сприяти понищенню впливу фактора новизни, що приводить до більш швидкого опанування новими навичками, формування образу майбутніх дій та підвищує рівень психологічної готовності до них.

 

Релаксаційний тренінг.

Учасників групи спочатку навчають прогресивної м’язної релаксації: “Сядьте в крісло. Розслабтесь. Закрийте очі. Декілька разів повільно та глибоко вдихніть, фіксуючи свою увагу на проходження повітря по шляхах дихання. Потім витягніть праву руку, міцно зіжніть її в кулак. Відчуйте, напругу м’язів. Розіжміть кулак. Відчуйте розслаблення м’язів. Знову зіжміть кулак і вивчіть напругу. Через 5-10 секунд розіжміть кулак і вивчіть розслабленість, тепло, почуття комфорту. Зосереджуйтесь тільки на м’язах, які напружуєте та розслабляєте. Старайтесь в цей час не напружувати інші групи м’язів. Такі вправи у вигляді циклів напруга – розслаблення зробіть на інших групах м’язів (плечі, шия, рот, очі, лоб, ноги, живіт та ін.). в подальшому спробуйте розслабити усе тіло. Відчуйте, як розслабленість “тече” від лиця, рук через плечі, груди, живіт до ніг. Вивчіть пов’язане із загальною розслабленістю стан заспокоєння та почуття психічного комфорту. Після цього повільно прорахуйте від 10 до 1, уявно давши собі перед цим завдання, що після закінчення розрахунку ви знову будете бадьорим і зібраним”.

Після опанування технікою м’язної релаксації учасникам пропонують заплющити очі та уявити собі ситуацію, яка викликає у них страх і тревогу. Як тільки емоційна напруга, викликана уявою, досягне високої межі, учасникам пропонують припинити уяву відповідної ситуації та розслабитися. Розслаблення, як правило, приносить спокій.

Тренування розпочинають з уявлення сцен, які викликають легке хвилювання і закінчують сценами, котрі супроводжуються вираженим психічним дискомфортом, тривогою та страхом. Вправа вважається відпрацьованою тільки в тому випадку, якщо учасник при уяві всієї ієрархії психотравмуючих сцен не почуває тривоги й хвилювань.

Замість уявлення конкретних ситуацій учасникам можна запропонувати набір слайдів, які викликають у них страхові або інші негативні емоційні переживання. Чередуючи показ слайду, який викликає страх або невідчепність, з наступною релаксацією, можна допомогти уникнення хворобливих явищ. Така методика широко використовується для формування впевненості в собі при самих різноманітних ситуаціях, наприклад, при наявності труднощів у між особистісних контактах, при хвилюванні перед публічним виступом або екзаменом, прийнятті рішень тощо.

 

Перестройка переконань.

Розпочинається з “атак” на ортодоксальні установки та переконання, якими людина керується у своєму житті, але котрі є для нього не раціональними та ведуть до психічного дискомфорту або неврозу.

Підсумком цього етапу роботи з воїном є формування у нього більш раціонального погляду на життя, більш адекватних переконань.

 

“Домашня робота”.

Учаснику пропонують вести щоденник, де б він занотовував ситуації, при вирішенні яких переживає труднощі. В подальшому ці ситуації можуть програватися в групі. Окрім того, учасник отримує “домашнє завдання”, виконати яке він може, тільки при участі у якісь конкретній ситуації, котра викликає у нього страх або невпевненість в собі. Наприклад, необхідно активно перешкодити комусь, хто робить спробу морально образити, і залишитися самому в