Використання сучасних інформаційних технологій в агроконсалтинговій діяльності

- Емоційність.

- Використання метафори.

- Використання феномена авторитета консультанта.

- Метод Сократа

- Натяк.

- Похвала

- Порада

- Наслідування

- Спонукання [2, 11].

Уміння слухати також важливе в роботі співробітника інформаційно-консультаційної служби, особливо при неформальному спілкуванні, коли люди виражають свої дійсні почуття і думки.

Відповідно до досліджень, значна частина мовної інформації при спілкуванні сприймається через мову поз і жестів, звучання голосу.

Приблизно 55% повідомлень сприймається через вираз обличчя, пози і жести; 38% – через інтонації і модуляції голосу.

Сформулюємо основні правила ведення переговорів.

1. Перше й основне правило було сформульовано багато сторіч назад: «Сама головна людина на світі – той, хто перед тобою». Ставтеся до балакаючого з повагою, цінуйте по достоїнству його бажання повідомити Вам яку-небудь інформацію.

2. На самому початку розмови постарайтеся установити контакт із співрозмовником. Людина може бути невихованою і неуважною, агресивною і байдужою, але чим менше вас це буде дратувати, тим талановитіший ви як співрозмовник. Прийміть його таким, який він є.

3. Відчуйте те, що хвилює співрозмовника. Спробуйте розглянути проблему з його погляду. Нехай ваш співрозмовник відчує, що ідея належить йому.

4. Дивіться на співрозмовника. Якщо є можливість, можна дивитися в очі, однак подібне поводження слухаючого не усім по душі: люди соромливі, з них близько 40%, не виносять прямого погляду.

5. Намагайтеся не перебивати. Треба бути старанним слухачем, вислуховувати співрозмовника до кінця. Терпляче вислуховування допомагає вирішити багато питань по впливовості, зокрема, може роззброїти агресивних співрозмовників. Відсутність словесної реакції – це є форма реакції яка може бути досить ефективною, особливо коли співрозмовник розглядає, аналізує свої думки і почуття в ході розмови.

Ефективне використання мовчання багато в чому залежить від того, що в даний момент переживає співрозмовник, від змісту і тону розмови.

Наприклад, співрозмовник може сприйняти Ваше мовчання позитивно, якщо невербальні компоненти Вашого поводження (кивання головою, уважний погляд, мигання очима і т. д.) як би підтверджують, що Ви його розумієте й уважно слухаєте. Але мовчання не завжди може бути тотожним слуханню. Процес слухання повинен бути активним. Пасивне слухання може показатися співрозмовникові як відсутність інтересу до його персони.

6. Не робіть висновків заздалегідь.

7. Не домінуйте під час бесіди. Будуйте спілкування на рівних.

Домінувати можна по-різному: словами, тоном. Той, хто домінує, мало чує, тобто мало розуміє з того, що йому говорять, а співрозмовник губиться і переходить у стан психологічного захисту. У розмові не зачіпайте того, що людині дороге: людей його кола, його захоплення, ідеали і цінності.

8. Не давайте волю емоціям. Навіть вже у мінімально напруженій ситуації будьте гранично уважні до своїх оціночних суджень, особливо негативних. Краще обійтися без них, а якщо не вдається, висловлюйтеся в м'яко-суб'єктивному ключі.

9. Не поспішайте заперечувати. Дайте співрозмовникові виговоритися. По-перше, зупиняючи людину, що не встигла виговоритися, ми породжуємо в неї почуття досади. Надалі це почуття в співрозмовника може стати бар'єром для згоди з Вашими доводами. Якщо слухати уважно, можливо, і заперечувати не прийдеться.

10. Суперечка, полеміка – діяльність руйнівна. Обговорення -діяльність, що творить. Не сперечайтеся з тими, з ким сперечатися даремно. Це можуть бути вперті люди або ті, хто сперечатися з вами не збирається. Не сперечайтеся з тим, кому важливіше посперечатися, а не розібратися. І, саме головне, ніколи не починайте суперечки, якщо ви в чомусь хочете розібратися, тим більше – розібратися разом із співрозмовником.

11. Треба прагнути до згоди, але не треба боятися розбіжностей.

Розбіжності між людьми – цілком природні і не можуть бути приводом для розчарувань і невдоволень, сварок і конфліктів.

12. Намагайтеся не давати негативних оцінок думці співрозмовника, навпроти, відзначайте усі вдалі місця в його висловленнях, підтримуйте в ньому відчуття компетентності.

13. Додавайте своїм ідеям наочність.

14. Говоріть останнім. Якщо у вашій розмові висловлюється кілька точок зору, постарайтеся говорити останнім: аргументи, прослухані останніми, мають найбільший шанс вплинути на співрозмовника [1, 208].

 

 

Дисципліна “Основи аграрного консалтингу” готує майбутніх студентів до вивчення дисципліни “Основи управлінського консалтингу” та “Організація інформаційно-консультаційної діяльності”, а також дає практичні навики для роботи дорадником чи експертом-дорадником.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен “знати”:

- суть Закону України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” та інших нормативних документів,

- структуру світових систем служби сільськогосподарського дорадництва;

- роль системи сільськогосподарського дорадництва в Україні та характерристику діючих моделей;

- методологію організації навчальних заходів: консультацій, семінарів, демонстрацій тощо;

- особливості роботи з інформаційно-комунікаційними системами;

- методологію роботи з окремими людьми, групами, громадянами і громадськими організаціями;

- філософські та етичні аспекти дорадчої діяльності;

- особливості економічного аналізу і консультування з профілю роботи фахівця.

Студент повинен “вміти” застосовувати набуті знання для розв'язування наступних практичних задач:

- спілкуватися з людьми різних соціальних верств;

- визначати потребу фермерів та сільськогосподарських товаровиробників у наданні консультаційних послуг;

- кваліфіковано застосовувати масові, групові та індивідуальні методи роботи з сільськими товаровиробниками;

- вибирати найбільш дійові методи розповсюдження інформації;

- використовувати сучасні інформаційні технології в роботі дорадчої служби;

- організовувати взаємодію дорадчих служб з сільськими товаровиробниками, громадами та громадськими організаціями.

 

1. Бородіна О. М. Сільськогосподарське дорадництво та проблеми його кадрового забезпечення. – К. : ІАЕ УААН, 2007.

2. Верба В. А., Решетняк Т. І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2000.

3. Галич О. А., Сосновська О. О. Сільськогосподарське дорадництво. Навч. посібник. – К. : Центр учбової літератури, 2007.

4. Глухов В. В., Кобышев А. Н., Козлов А. В. Организация консультационной деятельности. (Консалтинг) : Учеб. пособие. – СПб. : ГУЭФ, 1995.

5. Дерлеменко В. В. Розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації. – К. : ІАЕ УААН, 1999.

6. Дерлеменко В. В. Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби: Монографія. – К. : ІАЕ УААН, 2005.

7. Інформатизація агропромислового комплексу: проблеми та шляхи вирішення / За ред. П. Т. Саблука. – К. : ІАЕ УААН, 2006.

8. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. С. Пономаренка. – К. : ВЦ “Академія”, 2007.

9. Кальна-Дубінюк Т. П. Особливості створення та функціонування сільськогосподарської служби Extension // Економіка АПК. – 2003.