Використання здобутків правової інформатики щодо забезпечення правотворчої діяльності

 

Вступ

Поняття та предмет правової інформатики

Властивості правової інформації

Використання здобутків правової інформатики щодо забезпечення правотворчої діяльності

Висновок

Список використаної літератури

 

 

У загальноприйнятому значенні інформація – це дані, знання, повідомлення, які є об'єктом збереження, передачі й перетворення і допомагають розв'язати поставлене завдання. Інформація – це нові дані, які може використати людина для вдосконалення своєї діяльності та поповнення знань. Інформувати, в теорії інформації, означає повідомити щось, раніше невідоме.

У побуті ми часто вживаємо слово «дані» як синонім слова «інформація», однак у науці вони істотно відрізняються одне від одного. Дані – це величини, їх відношення, словосполучення, факти, перетворення й обробка яких дозволяє одержати інформацію, а потім і знання про той чи інший предмет, процес або явище. Іншими словами, дані є тим матеріалом, після обробки якого створюється інформація. Інформація – це продукт взаємодії даних і адекватних їм методів обробки.

Щодо правової інформації, то в широкому розумінні – це зміст даних (повідомлень), використання яких допомагає вирішити ту чи іншу правову задачу чи сприяє її вирішенню.

Множинність таких завдань, з одного боку, визначає розмаїття видів правової інформації та її джерел, з другого – зумовлює певні труднощі в її відокремленні від інших типів інформації (наукової, економічної, політичної тощо).

В юридичній практиці правовою інформацією визнають значеннєвий зміст правових норм. При цьому вважають, що останній міститься не тільки в актах вищих і місцевих органів влади та управління, а й у відомчих нормативних актах. Як джерело правової інформації розглядають також судову, арбітражну і нотаріальну практику.

Такий підхід до аналізу правової інформації правильний, але явно недостатній. У сфері юридичної діяльності використовується інформація, що міститься не тільки в правових нормах, а й у низці інших джерел. Приміром, при розкритті й розслідуванні злочинів. Тут поряд із інформацією, що міститься в нормах Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України, органи, що здійснюють оперативну діяльність, дізнання і слідства широко використовують інформацію з таких джерел, як сліди злочинів і злочинця, а також з образів, які залишилися у свідомості людей (потерпілого, свідка і самого злочинця). Це джерела спеціальної криміналістичної інформації, які є різновидом правової інформації, оскільки саме на її основі вирішують завдання з розкриття й розслідування злочинів. Самостійним видом правової інформації є, наприклад, кримінологічна інформація.

Такий підхід до визначення правової інформації знайшов своє відображення і в Законі України про інформацію, в якому зазначено, що правова інформація – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

 

 

Перш за все слід сказати, що предмет інформатики особливий. Він не збігається з предметом суспільних наук чи з предметом системотехніки. Предмет інформатики складніший, він охоплює системи суспільно-технічної природи, що виникають штучно – шляхом соціального інженерного проектування.

Інформатика не є просто наукою про ЕОМ, як кібернетика і системотехніка, і не є наукою про передачу повідомлень каналами зв'язку, як канонічна теорія інформації. Це наука про інформаційно-соціальне середовище, у яке впроваджуються ЕОМ і в якому вони працюють як підсилювачі людського інтелекту. Традиційна теорія інформації наголошує на зв'язку одержувача з джерелом інформації. В основу інформатики покладено динаміку різних соціальних середовищ під дією інформації.

Інформатика – це фундаментальна галузь наукового знання, що формує системно-інформаційний підхід до аналізу навколишнього світу, вивчає інформаційні процеси й системи, методи й засоби одержання, перетворення, передачі, збереження й використання інформації у різних галузях соціальної практики.

Дослідження в правовій інформатиці повинні враховувати як інформаційні, так і правові аспекти об'єктів, явищ і процесів, що вивчаються. Інформаційні технології довгий час розглядалися правовою інформатикою тільки з погляду ефективності організації юридичної діяльності. Проте останнім часом необхідність взаємодії фахівців різних професійних галузей вимагає від юриста знання і розуміння всіх технічних і інформаційних особливостей об'єктів, що досліджуються.

У цьому сенсі правова інформатика є інструментальним засобом і джерелом знань, необхідних для вирішення безлічі проблем правового регулювання суспільних відносин.

Тому можна говорити, що правова інформатика як підгалузь загальної інформатики вивчає закономірності інформаційних процесів, проблеми створення, впровадження й ефективного функціонування комп'ютеризованих систем обробки правової інформації і, зокрема, системної інформатизації законотворчої, нормотворчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності, а також (опосередковано) проблеми нормативно-правового регулювання якісно нового виду суспільних відносин – інформаційних.

Це визначення узгоджується із Законом України «Про національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р., де зазначено, що інформатизація – це сукупність взаємозалежних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі побудови, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, та застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки. Як відомо, предметом будь-якої науки є закономірності явищ, тобто виявлення та аналіз найбільш стійких зв'язків і взаємозалежностей між ними, а також пошук шляхів вирішення наукових проблем у тій чи іншого різновиду природної і штучної системах.

Правова інформатика займається дослідженням закономірностей природи і структури правової інформації,