Викреслювання графічних матеріалів

Після цього виконують дешифрування, тобто розпізнавання й визначення якісної та кількісної характеристик об’єктів місцевості за їх фотографічним зображенням. Дешифрувальні ознаки зображень об’єктів поділяються на прямі і посередні. До прямих ознак відносяться форма, розмір, тон, колір, тінь і структура зображення. Посередніми ознаками є відносне розміщення об’єктів або приуроченість одних об’єктів до інших, сліди діяльності об’єкта. При дешифруванні необхідно проводити генералізацію (відбір і узагальнення елементів). Деталі, що залишаються не виясненими, не викреслюються.

Викреслювання аерознімка подібне до аналогічного оформлення топографічного плану (карти), одержаного в результаті польового знімання. Воно виконується в три кольори: зеленою акварельною фарбою сильної насиченості (елементи гідрографії), коричневою акварельною фарбою (горизонталі і природні форми рельєфу), чорною тушшю (всі інші умовні позначення). Усі підписи виконуються остовними шрифтами. Для кращого зчеплення з емульсійним покриттям і покращення якості креслення у рідку чорну туш, а також у зелену і коричневу фарбу додають 2% розчин дихромату калію чи дихромату алюмінію. При їх відсутності можна додати декілька крапель оцту.

Особлива обережність необхідна при роботі креслярськими інструментами. Рейсфедер, кривоніжка і кронциркуль повинні бути заточені так, щоб не деформувати і не різати фотопапір. Для роботи рекомендується підбирати більш м’які пера. Коли це зробити важко, то можна попробувати дещо обпалити на вогні кінчик пера. У випадку необхідності олівцевої підготовки для викреслювання умовних знаків використовують більш м’які олівці порівняно із роботою на креслярському папері.

Обов’язковою умовою є повна відповідність викреслених умовних позначень установленим для них розмірів, відстаней між знаками. Для дотримання цих вимог необхідне виконання всіх правил креслення олівцем, пером і креслярськими інструментами. Неодмінна побудова допоміжних сіток чи використання трафаретів для правильного розташування заповнюючих умовних знаків. Просвіти між близько розміщеними умовними знаками повинні бути не менше 0, 2 мм.

Великі річки зображаються на знімку у вигляді звивистої смуги різної ширини, як правило, темного тону. Майже завжди тон води на аерознімку темніший, ніж навколишня ситуація. Озера і ставки помітні на знімку досить чітко у вигляді темних плям різної форми.

Берегову лінію рік, озер, ставків та інших водойм викреслюють зеленою тушшю. Річки шириною до 3 м викреслюються однією лінією, шириною від 3 до 6 м–двома лініями з просвітом 0, 3 мм, шириною більше 6м–у масштабі фотозображення. На річках наносять перекати, обмілини, броди з їх числовими характеристиками. Ділянки річок, які пропадають і пересихають, викреслюють відповідними умовними знаками. Напрям течії річок можна визначити за формою островів і загальним рисунком гідрографічної мережі. Підписують назви рік і озер курсивним остовним шрифтом висотою для рядкових букв 1,5–2,5 мм залежно від розмірів об’єктів. Підпис повинен розміщуватись вздовж довгої осі озера або паралельно вигинам берегової лінії. Стрілкою чорного кольору показують напрям течії річки.

Населені пункти всіх типів зображаються на аерофотознімку у вигляді скупчень прямокутників і квадратів, розміщених паралельними рядами або у радіальному напрямі залежно від характеру планування забудови. Зображення на знімку населених пунктів сільського типу характерно тим, що безпосередньо до житлових і гоподарських побудов прилягають присадибні ділянки у вигляді окремих білих, сірих і темних прямокутників. Лінія, яка обмежовує ці ділянки від суцільного масиву ріллі та інших угідь, зазвичай, є межею населеного пункту.

Всередині населеного пункту дешифрують і викреслюють орієнтири, найбільш помітні будівлі, вулиці, проїзди, площі, річки, водойми, яри, внутрішню структуру забудови і т. д.

Житлові вогнестійкі споруди показують чорним кольором (заливкою), житлові невогнестійкі–штрихуванням косими паралельними лініями, нежитлові помітні – косим перехресним штрихуванням. Присадибні ділянки і сади викреслюються відповідними умовними знаками. Якщо до населеного пункту підходить лінія зв’язку чи лінія електропередач, то їх потрібно викреслювати лише до населеного пункту.

Населений пункт підписують власною назвою, під якою вказують кількість житлових будинків. Як правило, назву розміщують справа від населеного пункту і дещо нижче.

Ділянки, розміщені за межами населеного пункту і зайняті господарськими будівлями, викреслюють за фактичними межами без зображення ситуації всередині ділянки чорною тушшю точковим пунктиром.

Залізні дороги на аерофотознімку зображаються у вигляді рівних ліній сірого або білого тону із плавними поворотами. По обидві сторони розміщуються смуги більш темного тону (лісові насадження).

Автомобільні дороги зображаються лінією світлого тону, яка супроводжується темними смужками канав.

Повороти в автомобільної дороги більш круті, ніж у залізної. Перетини із ґрунтовими дорогами проходять під різними кутами. Ґрунтові дороги (путівці чи польові) зображаються у вигляді вузьких, абсолютно білих смужок із крутими поворотами. Інколи вони роздвоюються. Лісові дороги дешифруються важко, їх закривають тіні і крони дерев.

Викреслювання доріг виконують від вищого класу до нижчого чорною тушшю за допомогою рейсфедера, кривоніжки, креслярського пера. Спершу викреслюють на дорогах усі споруди (мости, тунелі та ін.) і вказують їх кількісні характеристики. Крім цього викреслюють насипи, виїмки, захисні лісосмуги, а на