Викреслювання графічних матеріалів

Рілля на аерофотознімку зображається контурами різної конфігурації, але в більшості випадків вони мають правильну форму. Фототон зображення ріллі змінюється від темного до світлого залежно від типу ґрунту, вегетаційного періоду сільськогосподарських культур, періоду аерофотознімання. Багаторічні насадження достатньо надійно дешифруються завдяки структурі фотозображення. Легко розпізнаються сади із своєю сітковою структурою. Трав’яна рослинність у більшості випадків зображається сірим тоном, конфігурація контурів дуже різноманітна. Контури лісу виразно видно на аерофотознімку незалежно від навколишнього тону. Їх розпізнавання, здебільшого, не викликає затруднень.

При викреслюванні межі контурів та їх умовні позначення повинні бути чітко зафіксовані і заповнені. У цьому відношенні ніякі сумніви не повинні виникати. Викреслювання виконується інструментами, пером, із використанням допоміжних олівцевих сіток і трафаретів.

При викреслюванні рельєфу потрібно коричневим кольором відобразити наступні його форми: яри, промоїни, ями, обриви, кургани, скелі, осипи. Вони виразно розпізнаються на окремому аерофотознімку.

Помилки, які виникають при кресленні на аерознімку, не можна виправляти зіскоблюванням, тому що це призводить до знищення фотозображення. У такому випадку неправильно викреслений елемент акуратно знімають вологою ватою чи промокальним папером. Креслити на виправленому місці можна тільки після повного його висихання.

 

 

Упорядкованим називається оригінал карти, виготовлений в камеральних умовах.

Викреслювання упорядкованих оригіналів карт, так же як і їх складання, виконується за окремими елементами змісту, як правило, у наступному порядку: математичні елементи; опорні пункти; гідрографія і гідротехнічні споруди; населені пункти, промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об’єкти; дорожня мережа і дорожні споруди; рослинний покрив і ґрунти; границі і огорожі; рельєф; зведення із суміжними аркушами; позарамкове оформлення.

Перед початком викреслювання штрихових елементів на упорядкованих оригіналах виконують загальноприйнятими кольорами фонове зафарбування площ за елементами їх змісту: квартали із переважанням вогнестійких споруд, полотно автострад, шосе–зафарбовують рожевим кольором; квартали із переважанням невогнетривких будівель, покриття покращених ґрунтових доріг–жовтим; низькорослу рослинність (поросль лісу, чагарники і т. д.)–бірюзовим; водні площі–блакитним; ліси, сади–бузковим; піски–світло-коричневим кольором.

Перед викреслюванням берегової лінії водойм, рік і каналів, зображених двома лініями, водотоків, показаних однією лінією, наносять окремі елементи (мости, відмітки урізів води та ін.), які розривають ці знаки. Перед викреслюванням доріг, зображених двома лініями, олівцем проводять осьову лінію умовного знака, після чого викреслюють його тушшю. Особливо уважно викреслюють повороти і перетини доріг. Якщо умовні знаки двох паралельно направлених доріг показати неможливо, то дещо зміщується умовний знак дороги нижчого класу або використовується поєднання умовних позначень. Дорожні споруди (мости, станції, тунелі та ін.) зображують у першу чергу.

Умовні знаки боліт рекомендується викреслювати синьою тушшю, яка не відтворюється при фотографуванні оригіналу, що потім полегшує виконувати розграфлення при виготовленні видавничого оригіналу. Умовний знак заболоченості викреслюється зеленою фарбою темного кольору.

При викреслюванні будівель, показаних прямокутниками, необхідно точно витримувати їх розміри. Відстані між умовними знаками споруд у кварталах і смугах забудови повинні бути не менше 0,3 мм.

На упорядкованому оригіналі викреслюється: рамки трапеції; виходи кілометрової сітки; географічні координати кутів трапеції; ближчі до кутів трапеції значення кілометрової сітки; номенклатури суміжних по сторонах рамки трапецій; номенклатура трапеції; назва аркуша (назва найбільш важливого об’єкта) ; відомості про систему координат і висот; текст про вихідні картографічні матеріали; схема теоретичних і фактичних розмірів сторін і діагоналей трапеції; умовні знаки фонових зафарбувань; текст про схилення магнітної стрілки і зближення меридіанів; схема зближення меридіанів; числовий, іменований та лінійний масштаби; висота перерізу рельєфу, шкала закладень.

Внутрішня рамка карти, одержана в результаті розграфлення, має вигляд рівнобічної трапеції, в якої бічні сторони–відрізки географічних меридіанів, а основи–відрізки паралелей. Інші меридіани і паралелі на аркуші топографічної карти не наносять. Позначають внутрішню рамку тонкими суцільними чорними лініями і вона обмежує картографічне зображення аркуша карти. Довготи меридіанів і широти паралелей внутрішньої рамки позначають на виходах цих ліній в чотирьох кутах рамки карти.

Елементи змісту карти не повинні перетинати її внутрішню рамку, за виключенням невеликих вигинів рік, залізних і автомобільних доріг, границь та деяких інших об’єктів, які викреслюються за рамкою аркуша тонкими лініями без фонового зафарбування. Тут же може бути вказаний кілометраж до великих залізнодорожних станцій і населених пунктів. Потрібно знати, що кілометраж залізних доріг визначається від перетину дороги із внутрішньою рамкою карти до залізничних вокзалів (депо станцій), а шосейних доріг–від рамки до головпошти.

На відстані близько 7 мм від внутрішньої розташована мінутна рамка, яка послідовно (через одну)позначається двома паралельними лініями і однією жирною суцільною.

Зовнішня рамка позначається товстими чорними лініями, паралельними мінутній рамці. Вона додаткового навантаження не несе, має декоративне значення, надає карті закінченого вигляду і концентрує увагу користувача на картографічному зображенні.

 

 

Прозорі пластики можуть використовуватись для викреслювання різноманітних планово-картографічних документів.

Викреслювання краще виконувати на малодеформуючих прозорих пластиках з матовою поверхнею, тому що глянцева плівка не має належних для цього властивостей. В окремих випадках на матову поверхню наноситься спеціальний креслярський лак, що дає змогу отримати більш м’який і поруватий шар, краще тримати туш на рисунку, оберігати креслення від забруднення. Лак наноситься на пластик пульверизатором або м’яким широким пензлем. Для виправлення помилок на кресленні необхідно змити лак ацетоном, після чого ці місця знову покривають лаком.

При кресленні на прозорих плівках до туші висуваються особливі вимоги: вона повинна добре прилипати до пластика, не проникати в його верхній шар, легко видалятися бензином чи ацетоном, але не змиватися водою чи спиртом, мати добрі копіювальні якості. Такою є туш марки “Колібрі”, яка має спеціальні добавки і призначена для креслення на пластиках. Вона має 12 кольорів, які добре змішуються і дають чисті проміжні тони.

Перед початком роботи на креслярську дошку або стіл кладуть аркуш білого паперу, а на нього глянцевою стороною пластик, який прикріплюють липкою стрічкою. Замість стрічки можна використати спеціальні тягарці. Для запобігання забруднення робочу поверхню пластика покривають чистим папером або калькою, в яких вирізають вікна розміром 1-2 дм2, де і виконують креслення. Забруднені і зажирені місця протираються ватним тампоном, змоченим у 15% розчині оцтової кислоти, а потім промиваються водою. Подальше знежирювання можна виконувати спиртом.

Прийоми креслення на пластиках такі ж, як і на папері. Певна вімінність у техніці і особливостях креслення полягає у наступному. При кресленні на пластиках кут нахилу інструментів не змінюють, а їх переміщення виконують дещо повільніше, як на папері. Це дозволяє туші рівномірно стекти і лягти на плівку. Для роботи кривоніжкою туш приготовляють більш густу, як для рейсфедера чи пера.