Випадки обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні

 

Рогатинська Н. З.

Колосівська М. Б.

 

Стаття присвячена положенням, що стосуються правової допомоги захисника та його обов’язкової участі у кримінальному провадженні. Детально розглядаються конкретні випадки обов’язкової участі захисника за чинним кримінальним процесуальним законодавством. Доведено, що право особи на справедливий суд є обмеженим, та обґрунтована необхідність розширення переліку осіб, що можуть виступати захисниками у кримінальному процесі.

Ключові слова: захисник, обов’язкова участь захисника, правова допомога, спеціальне досудове розслідування.

Статья посвящена положениям, касающимся правовой помощи защитника и его обязательного участия в уголовном производстве. Подробно рассматриваются конкретные случаи обязательного участия защитника по действующему криминально-процессуальному законодательству. Доказано, что право человека на справедливый суд ограничено, и обоснована необходимость расширения перечня лиц, которые могут выступать защитниками в уголовном процессе.

Ключевые слова: защитник, обязательное участие защитника, правовая помощь, специальное досудебное расследование.

Rohatynska N. Z., Kolosivska M B. THE CIRCUMSTANCES OF MANDATORY PARTICIPATION OF ADVOCATE IN CRIMINAL PROCEEDINGS

The article is devoted to the provisions relating to legal assistance and obligatory participation of advocate in criminal proceedings. Details the specific cases obligatory participation a lawyer under current criminal procedural law is analyzed. Proved that the right to a fair trial is limited and important is the necessity of expanding the list of people who can be lawyers in criminal cases.

Key words: advocate, mandatory participation ofadvocate, legal assistance, special pre-trial investigation.

Постановка проблеми. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека відповідно до ст. 3 Конституції України визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [1]. З огляду на розвиток Української держави, інститутів демократії та гуманізму, правових поглядів, які сповідують міжнародні організації, та позицій Європейського суду з прав людини, одним із невід’ємних прав особи є її право на захист, а захисник є основним і практично єдиним (крім самого обвинуваченого або підозрюваного) учасником кримінального процесу з боку захисту, на якому лежить тягар забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому права на правовий захист. Також виконання такої засади кримінального процесу, як забезпечення права на захист у сукупності з іншими засадами забезпечить виконання завдань кримінального судочинства.

Результати дослідження. Питання обов’язкової участі адвоката-захисни- ка у кримінальному процесі розглядали такі дослідники, юристи та адвокати, як Н. С. Алексєєва, В. П. Божєв, О. М. Баєв, Р. С. Бєлкін, І. Л. Петрухін, З. В. Макарова, Т. Г. Морщакова, А. Д. Прошляков, Н. В. Ра- дутна, В. М. Савицький, Ю. І. Стецовський, С. Арія, М. Ю. Барщевський, М. А. Говштейн, Г. П. Падва та ін.

Метою даної статті є проаналізувати положення, що стосуються обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні, здійснити порівняльний аналіз таких законодавчих актів, як кримінальний-про- цесуальний кодекс 1960 р. та чинний КПК 2012 р. в аспекті зазначеної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Однією із засад кримінального провадження, яка також віднесена і до конституційних засад, є «забезпечення права на захист». Ця засада повинна виконуватись на усіх стадіях кримінального провадження, але, передусім, закріплення її у законодавстві є гарантією для встановлення об’єктивної істини та винесення законного, обґрунтованого та справедливого вироку. Помилково вважати, що таке надане законодавством право є нічим іншим, як можливістю уникнути відповідальності за вчинене злочинне діяння. Але ні Конституція, ні кримінально-процесуальне законодавство не надають можливості захищати незаконні інтереси та забороняють використовувати незаконні засоби захисту.

Забезпечення права на захист полягає у наданні підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому можливості подати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, права збирати та подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені кримінально-процесуальним кодексом [2, с. 12]. Це право вказаних суб’єктів кримінального провадження на захист являє собою сукупність наданих їм законом повноважень для спростовування підозри або обвинувачення, пом’якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів. Незабезпечення підозрюваному (обвинуваченому) можливості особисто відстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування вироку й визнання недійсними інших рішень і дій [4, с. 61-62]. Пункт 2 ст. 20 КПК також надає особі, яка потребує захисту, права на правову допомогу з боку обраного нею чи призначеного захисника. Це передусім наділяє слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд зобов’язанням роз’яснити такій особі її права та забезпечити їх, у чому виражається й публічний характер кримінально-процесуального права.

Призначення захисника ще не означає надання повної правової допомоги, адже захисник в силу певних суб’єктивних чи об’єктивних обставин може не забезпечити ефективну реалізацію права на захист особі, на що повинні одразу ж зреагувати правоохоронні органи та вжити всіх необхідних заходів, зокрема надати такій особі можливість замінити захисника чи призначити іншого, якщо особа сама не в змозі цього зробити в силу фізичних чи матеріальних обставин. Але все ж захисник є одним із реалізаторів права особи на захист та гарантією здійснення справедливого судочинства.

Захисник згідно зі ст. 45 КПК – це адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого,