Випадки обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні

У пункті 2 ст. 52 визначені інші випадки обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні. До них відносяться:

• щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, – з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
• щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, – з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою. Пункт 1 та пункт 2 даної статті встановлюють обов’язкову участь захисника щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років чи стосовно яких передбачається застосування заходів виховного характеру. Залучення захисника у такому кримінальному провадженні здійснюється з моменту встановлення факту неповноліття осіб чи виникнення сумнівів у повнолітті таких осіб. Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 5 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» вік підсудного неповнолітнього встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження. Якщо такі документи відсутні, то вік можна встановити із книги реєстрації актів громадянського стану, довідок Органів Внутрішніх Справ за місцем реєстрації громадян тощо. За відсутності і таких документів та неможливості їх отримання вік встановлюється
• судово-медичною експертизою. Оскільки за результатами експертизи неможливо визначити точний вік, то днем народження вважається останній день року, вказаного експертом, а кількістю років вважається мінімальний вік, вказаний у висновку [9]. У випадках, коли у слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду з’являються сумніви щодо повноліття особи, вони зобов’язані негайно залучити захисника та призначити медичну експертизу;
• щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, – з моменту встановлення цих вад. Коли особа, учасник кримінального провадження, через психічні чи фізичні вади не в змозі повною мірою реалізовувати свої права, то з моменту встановлення цих вад обов’язково залучається захисник для допомоги такій особі у реалізації та захисті її прав. Як роз’яснює постанова Пленуму ВСУ № 8 від 24 жовтня 2003 р. «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» під особами, які через свої психічні чи фізичні вади не здатні повною мірою реалізувати свої права, слід розуміти не лише німих, глухих, сліпих осіб, а й осіб, котрі хоч і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення [10];
• щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, – з моменту встановлення цього факту. Захисник у випадку, коли особа не володіє мовою, якою ведеться кримінальне провадження, повинен одразу ж залучатися із моменту встановлення факту неволодіння такою особою мовою кримінального провадження для допомоги у реалізації нею своїх прав;
• щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, – з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності. Установлення такого факту слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом може здійснюватись через медичні документи, що підтверджують у особи наявність психічного розладу чи захворювання, або якщо поведінка особи під час вчинення нею правопорушення чи після нього була і є неадекватною. Для перевірки таких фактів обов’язковим є призначення медичної експертизи та одразу після встановлення факту наявності психічної хвороби у особи до кримінального провадження має залучатись захисник;
• щодо реабілітації померлої особи – з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи. Реабілітація – це відновлення у правах. У праві України реабілітація особи настає в результаті виправдувального вироку, постанови (ухвали) про закриття справи за відсутністю події або складу злочину (з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції). Підставою щодо реабілітації померлої особи є подання до суду близькими родичами, в інтересах реабілітації померлої особи, належним чином завірених документів, які підтверджують факт смерті особи, щодо якої подано заяву про реабілітацію, та документ, що підтверджує родинний зв’язок заявника із померлою особою;
• щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, – з моменту прийняття відповідного процесуального рішення. Цей пункт набрав чинності з 7 жовтня 2014 р. на основі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини». Вказаний Закон передбачає, що стосовно підозрюваного (обвинуваченого), який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, якщо він перебуває поза межами України, здійснюватиметься за обов’язкової участі захисника спеціальне кримінальне провадження. Можливість спеціального кримінального провадження стосується злочинів проти основ національної безпеки України та злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених розділами I і XX Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК), умисних вбивств (ст. ст. 115, 116, 118, 348, 379, 400 КК), злочинів, пов’язаних із терористичною діяльністю (ст. ст. 258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585 КК), та корупційних злочинів (ст. ст. 191, 364, 3641, 365, 3652, 368, 3682, 3683, 3684, 369, 3692, 370 КК). Спеціальне досудове розслідування здійснюватиметься на підставі ухвали слідчого судді, а судове провадження – ухвали суду. При здійсненні спеціального судового провадження інформація про процесуальні документи, які підлягають врученню підозрюваному (обвинуваченому), та повістки про його виклик обов’язково публікуватимуться в засобах масової інформації України. З опублікуванням повістки про виклик підозрюваний (обвинувачений) вважатиметься належним чином ознайомленим з її змістом.

Висновок. Необхідно зазначити, що реформування інституту захисту у кримінальному провадженні відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу у певній мірі відповідає положенням Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте деякі норми КПК 2012 р. потребують повторного вивчення, доопрацювання та нормативного вдосконалення, зокрема ст. 45 КПК 2012 р. порушує право особи на справедливий суд, а саме «захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд» [6].

Що ж стосується обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні, то положення нового КПК 20і2 р. більш якісно гарантують підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому реалізацію права на захист, зокрема тим, що випадки обов’язкової участі адвоката значно розширені порівняно із КПК 1960 р. Для порівняння, у ст. 45 КПК 1960 р. вказано на обов’язковість адвоката лише у суді першої інстанції та якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого [5]. КПК 2012 р. визначає обов’язковість захисника за умов, вказаних у ст. 52, на всіх стадіях кримінального провадження, що, на нашу думку, збільшує можливість особи захистити свої законні інтереси. Також КПК 2012 р. вводить обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо реабілітації померлої особи з моменту виникнення такого права, чого не було у КПК 1960 р. [2].

Також новелою у кримінальному процесуальному законодавстві є прийнятий Верховною Радою на позачерговому засіданні 7 жовтня 2014 р. Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини», який вводить такі поняття, як «спеціальне досудо- ве розслідування» та «спеціальне судове провадження», що дають можливість проведення кримінального провадження щодо осіб заочно, тобто без обов’язкової їх присутності, щодо виключного переліку злочинів, вказаних у законі. Таке провадження передбачає обов’язкове залучення захисника, а повістка чи повідомлення підозрюваній чи обвинуваченій особі друкуватимуться у ЗМІ, що прирівнюватиметься до отримання повістки, повідомлення особою.

 

 

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями. – Харків: Парус-Друк, 2012. – 48 с.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 лип. 2014 р. : [офіц. текст]. – К. : Паливода А. В., 2014. – 328 с.
3. Вапнярчук В. Щодо поняття кримінального процесу та його внутрішньої структури / В. Вапнярчук // Вісник Національної академії правових наук. – 2013. – № 4 (75). – С. 216-224.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Національна академія правових наук України. – Харків: Право, 2012. – 844 с.
5. Кримінальний процесуальний кодекс України 1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/1001-05.
6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Міжнародний документ від 4. 11. 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon2. rada. gov. ua/laws/show/995_004.
7. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
8. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1серп. 2014 року: [офіц. текст]. – К. : Паливода А. В., 2013. – 2012 с.
9. Постанова Пленуму ВСУ №2 5 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».
10. Постанова Пленуму ВСУ № 8 від 24 жовтня 2003 р. « Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві».
11. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини».