World Wide Web (www - всесвітня павутина). Організація інформації, принципи навігації

Системний блок містить у собі: системну плату; блок живлення; накопичувачі на дисках; роз’єми для додаткових пристроїв; плати розширення з контролерами – адаптерами зовнішніх пристроїв.

Більшість ПК мають системні плати, на яких розміщені лише основні вузли, а елементи зв’язку, наприклад, з монітором, накопичувачами та іншими периферійними пристроями розташовуються на окремих платах, які вставляються в спеціальні розніми розширення. Тоді системну плату називають материнською, а додаткові плати -платами розширення.

На системній, або материнській, платі (Mother Board – MB) звичайно розміщуються:

мікропроцесор;

математичний співпроцесор (може входити і до складу мікропроцесора) ;

генератор тактових імпульсів;

мікросхеми оперативного і постійного запам’ятовуючих пристроїв (ОЗП і ПЗП) ;

адаптери клавіатури, накопичувачів на жорстких та гнучких магнітних дисках (НЖМД і НГМД) ;

контролер переривань;

таймер;

системна шина тощо.

Процесор (CPU) – центральний блок ПК, призначений для керування роботою всіх блоків комп’ютера і для виконання арифметичних і логічних операцій над інформацією.

МП – програмно-керований пристрій, виконаний у вигляді однієї або декількох великих або надвеликих інтегральних схем.

Мікропроцесор має операційну і інтерфейсну частини.

Операційна частина МП складається з таких частин:

пристрій керування (ПК), який формує, і подає в усі блоки комп’ютеру в потрібні моменти часу певні сигнали керування; формує адреси комірок пам’яті, що використовуються операцією, яка виконується, і передає ці адреси у відповідні блоки комп’ютера. Послідовність імпульсів пристрій керування одержує від генератора тактових імпульсів;

арифметико-логічний пристрій (АЛП), призначений для виконання усіх арифметичних і логічних операцій над числовою і символьною інформацією. У деяких моделях комп’ютерів для прискорення виконання операцій до АЛП підключається додатковий математичний співпроцесор;

мікропроцесорна пам’ять (МПП), призначена для короткочасного збереження, запису і видавання інформації, що використовується в обчисленнях у найближчі такти роботи комп’ютеру. МПП будується на регістрах і використовується для забезпечення високої швидкодії комп’ютеру, тому що основна пам’ять (ОП) не завжди забезпечує швидкість запису, пошуку і зчитування інформації, необхідну для ефективної роботи швидкодіючого мікропроцесора.

Інтерфейсна частина мікропроцесора реалізує сполучення і зв’язок з іншими пристроями ПК: містить у собі внутрішній інтерфейс МП, буферні запам’ятовуючі регістри і схеми керування системною шиною та портами введення/виведення (ПВВ).

Порт введення/виведення (I/O port) – апаратура сполучення, що дозволяє підключити до мікропроцесора інший пристрій ПК.

Працюють обидві частини паралельно, причому інтерфейсна частина випереджає операційну, через це вибірка чергової команди з пам’яті здійснюється під час виконання операційною частиною попередньої команди.

Генератор тактових імпульсів – це електронний блок на материнській платі, що створює послідовність електричних імпульсів; частота імпульсів визначає тактову частоту комп’ютера. Проміжок часу між сусідніми імпульсами визначає час одного такту роботи комп’ютера, або такт роботи комп’ютера. Частота генератора тактових імпульсів є однією з основних характеристик персонального комп’ютера і значною мірою визначає швидкість його роботи, тому що кожна операція в комп’ютері виконується за певну кількість тактів.

Основна пам’ять (ОП) призначена для збереження й оперативного обміну інформацією з іншими блоками комп’ютера. ОП містить два види запам’ятовуючих пристроїв: постійно-запам’ятовуючий пристрій (ПЗП), чи постійну пам’ять, і оперативно-запам’ятовуючий пристрій (ОЗП), чи оперативну пам’ять.

ПЗП служить для збереження незмінної програмної і довідкової інформації, дозволяє оперативно тільки зчитувати інформацію, що зберігається в ньому, без її зміни.

ОЗП призначений для оперативного запису, збереження і зчитування інформації – програм і даних, що безпосередньо використовуються в обчислювальному процесі, що здійснюється комп’ютером. Головними перевагами оперативної пам’яті є її висока швидкодія і можливість звертання до кожної комірки пам’яті окремо. Ця властивість має назву прямого адресного доступу до осередку. Недолік ОЗП – неможливість збереження інформації в ній після вимикання живлення комп’ютеру, тобто енергозалежність.

Зовнішня пам’ять апаратно виконана як зовнішній пристрій ПК і використовується для довгострокового збереження будь-якої інформації. Зокрема, у зовнішній пам’яті зберігається все програмне забезпечення комп’ютера. Зовнішня пам’ять може розміщуватися на різноманітних запам’ятовуючих пристроях, але найпоширенішими нині є накопичувачі на жорстких і гнучких магнітних дисках (НЖМД, або вінчестери, і НГМД, або дискети).

 

Рис. 1. Накопичувані на жорстких магнітних дисках (вінчестери)

 

Призначення цих накопичувачів – збереження великих обсягів інформації, запис і передавання збереженої інформації за запитом в оперативну пам’ять.

Як пристрої зовнішньої пам’яті також використовуються накопичувачі на оптичних дисках – CD- і DVD-ROM.

Джерело живлення – блок, що містить системи автономного і мережевого енергоживлення персонального комп’ютера.

Усі блоки сучасних комп’ютерів зв’язані один з одним через загальну, або системну, шину. У такому разі кажуть про багатозв’язковий внутрішньо-машинний системний інтерфейс.

Сучасні обчислювальні системи характеризуються стрімким зростанням швидкодії мікропроцесорів, появою програм, що вимагають виконання великої кількості інтерфейсних операцій, наприклад, програми опрацювання графіки у Windows, робота в мультимедійному середовищі тощо. За цих умов пропускної здатності шин розширення, що обслуговують одночасно кілька пристроїв, виявилося недостатньо для комфортної роботи користувачів.

Розробники інтерфейсів пішли шляхом створення локальних шин, що підключаються до шини мікропроцесора, працюють на тактовій частоті МП і забезпечують зв’язок з деякими швидкісними, зовнішніми стосовно МП, пристроями: основною та зовнішньою пам’яттю, відеосистемами та ін.

Нині поширений