Забезпечення дотримання законодавства про охорону праці

З іншого боку, КЗпП визначається також обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, зокрема знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації. Крім того, визначено суб'єктів контролю за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці в межах підприємств, установ, організацій, якими є власник або уповноважений ним орган, трудовий колектив через обраних ним уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.

Слід зазначити, що в КЗпП охорона праці розглядається як фрагмент значно більш широкої сфери суспільних відносин, а саме трудових. Природно, що подальшого розвитку нормативне регулювання питань охорони праці набуло у наступних законах [5, 6].

Закон дав визначення охороні праці як системі правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці; окреслив основні принципи державної політики в галузі охорони праці, які полягають в:

пріоритеті життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексному розв'язанні завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

використанні економічних методів управління умовами та безпекою виробництва;

соціальному захисті працівників, повному відшкодуванні шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

встановленні єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

використанні економічних методів управління охороною праці, проведенні політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійсненні навчання населення, професійній підготовці і підвищенні кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпеченні координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництві і проведенні консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

міжнародному співробітництві в галузі охорони праці, використанні світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють на підприємствах, розташованих на території України, мають такі ж права на охорону праці, як і громадяни України.

Відповідно до закону [5] 15 вересня 1993 року була утворена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, завданнями і функціями якої є [12]:

а) розроблення та здійснює заходів щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про вдосконалення цієї системи;

б) організація і забезпечення контролю за виконанням законодавчих актів і рішень Уряду України, опрацювання Національної програми і законопроектів, пов'язаних з реалізацією державної політики з питань безпечної життєдіяльності населення, подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо вдосконалення законодавства з цих питань;

в) координація діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади в галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму;

г) організація перевірки діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади і слушання на своїх засіданнях або засіданнях бюро Національної ради звіти керівників з питань, що входять до її компетенції;

д) участь у міжнародному співробітництві, сприяння вивченню, узагальненню та поширенню досвіду у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вирішення питання контролю за виконанням укладених договорів і угод у цій галузі.

Життя кожної людини в моральному плані є безцінним, та разом з тим воно несе в собі певний економічний потенціал. Сьогодні ще немає своїх економічних оцінок та критеріїв щодо охорони праці. Проте, закордонні економісти підрахували, що смерть працівника на виробництві внаслідок нещасного випадку обходиться суспільству дуже дорого як у фінансовому, так і в соціальному аспектах. Що входить у ці величезні збитки? Витрати на виховання та навчання загиблого; не менші витрати на підготовку заміни йому; втрачена вигода від продукції, яку міг би виготовити загиблий за роки своєї активної діяльності; витрати на утриманців загиблого, компенсаційні виплати його сім'ї та багато інших витрат.

На жаль, у свідомості багатьох наших роботодавців ніяк не утвердиться думка про те, що витратам на працеохоронну діяльність треба приділяти пріоритетну увагу. Щодо цього повчальним є досвід підприємців Південної Кореї. Вони переконані, що будь-яка фірма процвітатиме лише в тому разі, якщо серед трьох «китів», на яких тримається сучасне виробництво, першим, пріоритетним буде охорона праці.

Тому важливим завданням є створення таких економічних вимог, які б день у