Загальна характеристика конституційних обов’язків громадян України

Гарантії реалізації конституційних обов’язків людини і громадянина – це умови та засоби, принципи та норми, які забезпечують здійснення, охорону і захист зазначених обов’язків, є порукою виконання державою та іншими суб’єктами правовідносин тих обов’язків, які покладаються на них, з метою реалізації конституційних обов’язків людини і громадянина.

Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загально-правових принципів, стану економіки, рівня розвитку демократичних інститутів, наявності системи досконалих законів у державі, ефективності механізмів реалізації законів, ступеня правової свідомості і правової культури населення, узгодженості інтересів населення та суспільства в цілому і наявності високоефективного органу конституційного контролю.

Фактичне здійснення основних обов’язків людини і громадянина передбачає наявність цілого ряду умов, що сприяють їх успішної реалізації.

По-перше, необхідно, щоб визнані за особистістю обов’язки були формально закріплені в нормативно-правовому акті. Тому, в даний час всі вони закріплюються в міжнародно-правових актах, в конституціях суверенних держав та у державному законодавстві. Адже відсутність відповідного правового акту позбавило б особу можливості звернутися до суду або до іншого органу з метою захисту своїх прав і свобод. Аналіз конституційно-правових норм, що забезпечують правовий захист особистості, дозволяє виділити наступні основні види правового захисту обов’язків людини і громадянина:

1) індивідуальний правовий самозахист;

2) державний правовий захист;

3) публічно-правовий громадський захист;

4) міжнародний правовий захист;

5) індивідуальний юридичний захист прав і законних інтересів іншої особи.

По-друге, найважливішою умовою ефективної реалізації конституційних обов’язків є додержання основоположного принципу теорії прав людини, згідно з яким: «особистість вільна, але свобода однієї особи не повинна порушувати свободу інших» [17].

По-третє, обов'язковим елементом раціональної системи належної реалізації основних прав і свобод є обов'язок держави гарантувати людині і громадянину здійснення їх природних і набутих можливостей. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України: «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

По-четверте, передумовою реалізації основних обов’язків є правоздатність та дієздатність. Конституційна право-дієздатність українських громадян в повному обсязі визнається з 18 років, коли вони досягають громадянського повноліття.

 

Сьогодні Україні потрібна нова система законодавства, її основою мають стати Конституція України як базовий закон прямої дії і міжнародні договори, в яких визначаються стандарти прав людини. Стрижнем усіх законів України – стосуються вони чи то політичної, економічної, екологічної чи будь-якої іншої сфери життєдіяльності суспільства – мають бути положення Конституції і вказаних міжнародних договорів. Адже права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Для того, щоб правові гарантії забезпечення обов’язків людини і громадянина мали системний вигляд, що має забезпечити їх дієвість, в законах України мають бути чітко, конкретно, детально визначені:

• зміст усіх обов’язків людини і громадянина та їх гарантій, у тому числі доступний та ефективний порядок захисту порушених прав та свобод, їх відновлення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (статті 55, 53, пункт 1 частини 1 ст. 92 Конституції України); повноваження відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб щодо забезпечення конкретних прав людини і громадянина (ст. 19 Конституції України);
• юридична відповідальність зазначених органів і осіб за невиконання чи неналежне виконання своїх повноважень, а також відповідальність громадян за невиконання своїх конституційних обов’язків (статті 19 і 68, пункт 22 частини 1 ст. 92 Конституції України);
• підстави, за якими окремі права людини і громадянина можуть бути обмежені, а також відповідні органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, які мають право застосовувати такі обмеження, процедура їх обмеження, відповідальність вказаних органів і осіб за порушення підстав і порядку обмеження цих прав і свобод (статті 19, 21-23, 26, 30-39, 41-46, 48-50, 53-54, 64 та інші Конституції України) [18].

 

 

Права людини не є абсолютними, безмежними. Межею здійснення власних прав і свобод є права інших осіб. Ця межа охарактеризована в статті 68 Конституції України, як обов’язок кожного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Його додержання – запорука того, що люди зможуть здійснювати свої права, і таким чином задовольняти свої потреби та інтереси. Однак, уявлення про те, де «починаються» права інших, у різних людей часто не співпадають, адже поряд з однаковими у всіх членів суспільства інтересами, існують інтереси групові та індивідуальні, а розуміння того, як їх задовольнити, нерідко суттєво відрізняється.

Важливим елементом взаємодії держави, права і особи виступають конституційні обов'язки. В обов'язках виражаються як особисті, так і загальні інтереси. Під конституційними обов'язками розуміють такий тип поведінки людини, здійснення якого забезпечує нормальне життя суспільства і держави. Їх небагато, але кожен з них має дуже велике значення. Причому, в залежності від змісту, деякі обов'язки є обов'язками кожної людини, що проживає в Україні, інші – тільки громадянина України (наприклад, захист Вітчизни).

В даній курсовій роботі було досліджено поняття конституційного обов’язку. Дійшовши до висновку, що конституційний обов’язок – це закріплені в конституційно-правових нормах вимоги держави до поведінки будь-яких осіб, що перебувають на її території, або тільки до поведінки громадян даної держави незалежно від їх місцезнаходження, ми остаточно закріпили роль конституційного обов’язку в системі українського законодавства.

Отже, в результаті вище зазначеного дослідження можна дійти до такого висновку, що Конституція України, яка є основним законом держави регламентуючи обов’язки людини і громадянина, виходить з того, що вони є об’єктивними для розвитку нашої держави і суспільства в цілому, а щодо конкретної людини це означає, що здійснення прав і свобод можливе тільки за наявності виконання обов’язків суб’єктом цього права чи свободи, а також іншими суб’єктами. Це цілком відповідає міжнародним стандартам, адже ст. 29 Загальної декларації прав людини встановлює, що «кожна людина має обов’язок перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи».

 

 

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28. 06. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Конституція УРСР, прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР 20. 04. 1978 р. // Відомості Верховної Ради. – 1989. – № 45. – Ст. 624. (для порівняння)
3. Загальна декларація прав людини, прийнята на 3 сесії Генеральної асамблеї ООН резолюцією 217А (ІІІ) від 10. 12. 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – №93. – С. 3103.
4. Шляхтун П. П. Конституційне право України: підручник. – К. : Освіта України: КНТ, 2008. – С. 195.
5. Погорілко В. Ф. Конституційне право України: підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко // за заг. ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Наукова думка; Прецедент, 2007. – С. 143.
6. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: підручник / О. Ф. Фрицький – К., 2007. – С. 170.
7. Кравченко В. В. Конституційне право України: навч. посіб. / В. В. Кравченко – К., 2007. – С. 129.
8. Колодій А. М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні: підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – С. 202.
9. Тодика Ю. М. Конституційне право України: навч. посіб. / Ю. М. Тодика, Г. Б. Клименко – Х. : Консум, 2008. – С. 65.
10. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник / О. Ф. Скакун. – Х. : Консул, 2008. – С. 184.
11. Мальцев Г. В. Конституційні обов'язки. / / Право і політика, 2009. № 7.
12. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04. 02. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
13. Пустовіт Ж. М. Актуальні проблеми прав і свобод людини і громадянина в Україні: навч. Посібник / Ж. М. Пустовіт. – К. : КПТ, 2009. – С. 80.
14. Колодій А. М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні: підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – С. 208.
15. Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08. 04. 2009 р. №322 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 26. – Ст. 871.
16. Закон України «Про біженців» 21. 06. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
17. Мальцев Г. В. Конституційні обов'язки. / / Право і політика, 2009. № 7. С. 24.
18. Матвєєва Т. Д. Неурядові організації в системі захисту конституційних прав і свобод людини. – М. : МАУП, 2008. – 475 с.