Загальна характеристика психогенних розладів та їх класифікація. Невротичні розлади. Післятравматичний стресовий розлад. Гострі та затяжні реактивні психози. Психіатрія катастроф та стихійних лих

 

 

Розлади адаптації – це група стресових або психогенних розладів, що характерихується субсиндромальних вираженням всихопатологічної симптоматики. Розповсюдженість в соматичній клініці складає 10-12%, в амбулаторні психіатричній практиці – більше 20%.

Розлади адаптації характеризуються нерізко вираженою депресивною, тривожною і поведінкової симптоматико., за змістом пов’язаною з психотравмуючими факторами. В зв’язку з відносною вираженістю симптомів виникає порушення міжособистісної, соціальної і трудової адаптації. В залежності від дмінуюих проявів виділяють розлади адаптації з депресивною симптоматикою, симптоми тривоги, з тривожною і депресивною симптоматикою, порушенням поведінки і змішану групу з тривожно-деперсивними і поведінковими порушеннями.

До симптомів субсиндромальної тривожної деперсії належить неспокій з очікуванням найгіршого, відчуття нікчемності і безпорадності, порушення концентрації уваги, гіперестезія, слабкодухість, фізична слабкість, дратівливість і розлади сну. Крім субафективних і неврозоподібних варіантів серед різних розладів адаптації виділяють:

з порушенням поведінки: імпульсивність, порушення усвідомлення проблем, схильність до актів насилля;

з порушенням емоцій і поведінки: настороженість, ворожість, підвищене вживання алкоголю, схильність до актів насилля.

Розлад адаптації з деперсивною симптоматикою є однією з найчастіших причин суїцидальної поведінки. Крім того, виявлення цього розлдау в підлтковому періоді є значимим предиктором виражених психічних розладів в більш старшому віці. В МКБ -10 в даний розлад входять наступні варіанти: культуральний шок, реакція горе, госпіталізм у дітей.

 

 

Психічні розлади, що піддаються зворотньому розвитку і зумовлені впливом психотравматичних факторів; перебігають з усвідомленням хворим факту своєї хвороби без порушень відображення реального світу; проявляються в основному психогенно. Обумовлені емоційними і соматовегетативними розладами. У визначенні В. А. Гіляровського декілька ознак, що характеризують неврози:

• психогенний характер виникнення;
• особистісні особливості;
• вегетативні і соматичні розлади;
• потяг до боротьби з хворобою;

5) переробка особистістю ситуації, що склалась, і симптоматики, що виникла. Для всіх видів неврозів характерні такі основні групи клінічної симптоматики.

1. Розлади самоконтролю: дискомфорт, головний біль, відчуття розбитості (особливо після сну), підвищена втомлюваність, зниження працездатності, знесилення

2. Емоційні розлади: лабільність настрою, сенситивність, подразливість

схильність до депресивних реакцій, страхів і нав»язливих побоювань

бурхливі афективні спалахи з подальшим виснаженням, неадекватність емоційної реакції силі подразника, недостатність контролю за емоційними реакціями

3. Розлади ефекторно-вольової сфери і потягів: порушення апетиту і сексуальної функції, настирливі потяги, дії, недостатній контроль за поведінкою

4. Розлади інших психічних функцій: а) уваги (підвищене виснаження, неуважність, відволікання або приковування до неприємних відчуттів), б) пам»яті (забудькуватість, труднощі при запам'ятовуванні і відтворенні інформації), в) мислення (настирливі думки, афективне мислення, концентрація думок навколо своєї хвороби), г) відчуття і сприймання (гіпер; гіпо- і анестезії, парестезії, сенестопатії, неприємні відчуття в органах і ділянках тіла з розладами їх діяльності, функціональна сліпота, глухота), д) свідомості і самосвідомості (афективне звуження свідомості при психотравмуючих обставинах).

 

 

Проявляється підвищеною збудливістю і подразливістю в поєднанні з швидкою втомлюваністю і виснажуваністю. Характерна послідовність включення систем організму (або рівнів) в клінічну картину:

1. Вегетативні порушення:

2. Сенсомоторні розлади:

3. Афективні порушення:

Прийнято виділяти: Правильніше розглядати це як стадії в динаміці хвороби:

Гіпостенічна неврастенія: зниження працездатності; постійне почуття втоми; зниження інтересу до оточуючого; швидка виснажуваність;

Гіперстенічна неврастенія: подразливість; підвищена чутливість; схильність до афективних реакцій; порушення уваги.

 

 

Клінічна картина характеризується значною лабільністю емоцій і переходом психічного компоненту в соматоневрологічний. Можливі якісні зміни свідомості. Практично всі симптоми носять захисний характер відповідно до конкретної психотравмуючої ситуації.

Три основні групи симптомів:

1. Вегетативні:

- обмороки;

- вегетативні кризи з серцебиттям, головокружінням, нудотою, рвотою, спазмами в шлунку;

2. Рухові: (дисоціативні розлади моторики)

гіперкінези (тремтіння, подсмикування), хореєформні рухи;

акінезії (парези, паралічі) ;

- моно-; гемі-, пара-плегії або в»ялі периферичні паралічі; - топографія не відповідає інервації;

- немає патол. рефлексів або зміни сухожилкових рефлексів;

- ступор

3. Сенсорні: (дисоціативна анестезія)

• розлади чутливості (анестезії, гіпер-, гіпостезії або больові порушення) по типу шкарпеток, рукавичок, жилетки, поясу;
• алгії в різних частинах тіла: (головні, в спині, суглобах, серці, в обл. живота) ;
• втрата функцій органів чуття (глухота, сліпота, концентричне звуження поля зору, істерична скотома, амавроз).
• істеричні припадки в сучасних проявах частіше нагадують гіпертонічний криз, серцевий напад або будь-який інший вегетосудинний пароксизм;
• замість втрати чутливості в сучасних умовах спостерігається: оніміння кінцівок, відчуття повзання мурашок, поколювання, відчуття жару або холоду;
• типові паралічі, астазія -абазія спостерігається рідко. Частіше слабкість в руках, ногах, відчуття ватності, похитування при ходінні – обов'язковим є елемент демонстративності.

4. Афективні порушення:

• лабільність;
• швидка зміна настрою;
• схильність до бурхливого афекту реалізованого зі сльозами;
• Дисоціативна амнезія.
• Дисоціативна фуга.
• Транси і стани оволодіння.

 

 

Загальна назва неврозів, що проявляється нав»язливими страхами, уявленнями, спогадами, сумнівами і т. ін. При спостереженні за цими хворими спостерігається певна послідовність проявів симптомів неврозу. На перших етапах – фобії потім – нав»язливі компульсивні розлади (типу контрастних потягів), пізніше – інші нав»язливі стани (типу обсесивних розладів). При формуванні фобій спостерігається характерна для всіх неврозів послідовність у виникненні розладів. На тлі виникших