Загальна теорія держави і права

Правда, колонізатори робили деякі спроби врахувати національні особливості скореної території, її право. До британських судців, що відправляли в Індії правосуддя і слабко знали індуське право, були прикріплені освічені індуси – пандити, які надавали їм інфор-мацію з тих чи інших питань. Така практика існувала до 1864 р. До цього часу англійсько-го судді набули досвіду, накопичилося чимало судових прецедентів на місцевому матеріа-лі.

У колоніальний період частково був закладений фундамент розвитку «територіального», тобто загальногромадянського, права, який охоплював своїм впливом як індусів, так і християн, євреїв, представників різних релігійних общин. Робилися спроби кодифікації нормативно-правового матеріалу Радою при генерал-губернаторі (створена у 1833 p.). Під керівництвом члена цієї Ради юриста Маколея була розроблена концепція кодифікації: 1) мусульманського права; 2) індуського права; 3) територіального права – для випадків, ко-ли не застосовується ні мусульманське, ні індуське право. Пропонувалося як основу інду-ського права прийняти (із деякими змінами) англійське право. Проте принцип кодифікації зустрів опір з боку юристів загального права.

Друга спроба створити проекти територіального права (1853 р.) також не була завершена. Однак були прийняті кодекси і закони, багато з яких зберегли свою дію і натепер. Основні з них –

 

>>>617>>>

Кримінальний кодекс 1860р., Кримінально-процесуальний кодекс 1861 p., Цивільний про-цесуальний кодекс 1859 р. (замінений кодексом 1908 p.), закон про цінні папери 1882 p., закон про перехід власності 1882 р. (доповнений у 1929 p.), закон про довірчу власність 1882 р. та ін.

Ці кодекси і закони були нормативно-правовими актами загального права, а воно, як відо-мо, не визнає континентально-європейського поділу права на приватне і публічне, а керу-ється визнанням загального права і права справедливості. Проте система права Індії не сприйняла англійське розрізнення загального права і права справедливості. Не збігаються поняття деяких інститутів права, незважаючи на схожість назв (довірча власність[22])- За-стосовується інший режим дії в деяких галузях права (наприклад, речевого) зі збережен-ням термінології англійського права.

Негативні чинники англійського колоніального впливу на індуське право, які призвели до звуження його сфери і зменшення сили дії, такі:

1)  слабке знання англійськими юристами (в тому числі суддями) положень дхарми, ви-кладених у дхармашастрах, наслідком чого стало санкціонування ними застарілих або не-популярних норм;

2)  незнання місцевих звичаїв, знайомство з ними із праць європейців, далеких від їх ро-зуміння;

3)  впровадження судового прецеденту і надання йому авторитету, до того незнайомого індуській традиції[23];

4) свідома зміна індуського права з метою ухвалення рішення в англійському дусі, розгляд іншого як неправильного. Так, була введена англійська система доказів до розгляду справ про правопорушення;

5) вживання англійської термінології, малозрозумілої для індуського суспільства.

 

>>>618>>>

Новели, перенесет в індуське право із англійської правової системи, відіграли позитивну роль – особливо там, де індуським правом не було досягнуто необхідного вдосконалення норм, де мали місце прогалини в законодавстві, а також там, де існувала багатоманітність місцевих звичаїв, які заважали однаковому вирішенню спорів. Так, несплата боргу розгля-далася дхармой як гріх, відплата за який наступить у потойбічному світі. У разі непослуху боржника індуське право передбачало лише релігійні санкції. Ця і подібні їй норми потре-бували нової юридичної регламентації.

Таким чином, за часів колоніального панування Англії багато норм та інститутів індусь-кого права були або замінені на нові, або істотно змінені. Проте індуське право не витис-нуте цілком, його традиційні норми та інститути продовжують діяти.

§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії

Після проголошення незалежності Індії[24] (1950 р.) виникла необхідність у реформуванні законодавства. Були переглянуті деякі норми, інститути індуського права з метою їх мо-дернізації з урахуванням європейського і насамперед англійського права. Реформи торк-нулися сфер регулювання, які перебували у виключному віданні індуського права і здава-лися недоторканними, перш за все догматів про касти. Відповідно до індуїзму та індусь-кого права перехід із однієї касти до іншої є неможливим. Кожна каста ізольована від ін-шої касти своєю так званою «чистотою», яку не можна заплямувати позакастовими конта-ктами, особливо з членами нижчих каст. Заборонялися шлюби між членами різних каст.

Наприкінці 40–50-х років XX ст. прийнято низку законів, які багато в чому були соціаль-но-революційними. Вони стали поштовхом для змін у свідомості суспільства. У 1949 р. було видано закон про легітимність індуських шлюбів, незалежно від сповідуваних релігій і належності до різних каст. Конституцією Індії 1950 р. визнано рівноправність каст і юридичну повноправність «недоторканних» (безправних і найпригнобленіших), за-

 

>>>619>>>

кріплено рівність осіб, що одружуються. На основі положень цієї Конституції скасовано усі правила, що встановлювали відповідальність за порушення понять про кастову належ-ність. У 1955 р. законом про шлюб було заборонене багатоженство, було передбачено розлучення. Шлюб став розглядатися як договір. Для майбутніх чоловіків було передба-чено згоду на шлюб, встановлено мінімальний шлюбний вік як для чоловіків, так і для жі-нок, скасовано правило індуського права, за яким шлюб між представниками різних каст вважався недійсним, якщо жінка належить до вищої касти або вдова