Віаоїоєднує в собі риси тоталітарного і демократичного режимів. Як і демок-ратичний режим, він зберігає автономію особи і,суспільства в сферах, що не належать до політики; не намагається радикально перебудувати суспільство на ідеологічних засадах; допускає економічний, соціальний, культурний, а частково й ідеологічний плюралізм; не прагне ввести планове управління економікою і встановити загальний контроль за насе-ленням, обмежується жорстким політичним контролем; може грунтуватися на праві, мо-ральних засадах.
Пошук
Загальна теорія держави і права
Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
402
Мова:
Українська
На відміну від демократичного режиму, при якому джерелом влади є народ, авторитарний режим характеризується:
(1) необмеженою владою однієї особи або групи осіб, непід-контрольної народу, яка фор-мується головним чином не шляхом конкурентної виборної боротьби, а за допомогою на-в'язування чиєї-небудь волі зверху;
дослідження побачили світ у 50-і роки XX ст. (X. Арендт, Р.Арон та ін.). Х.Арендт у книзі «Походження тоталітаризму» (1951 р.) убачала відмінність тоталітаризму від раніших форм абсолютизму, тиранії чи диктатури у: 1) тотальності контролю, що досягається за допомогою сучасних технологій: 2) створенні за допомогою системи терору психологічної ситуації повної незахищеності і безвихідності особи, відчуття власної незначності. Р. Арон зводив зміст тоталітаризму до трьох компонентів: 1) рекламування тоталітарного режиму як рятівника суспільства; 2) перетворення держави на все-охоплюючий і всемогу-тній інструмент партії з необмеженою владою; 3) встановлення загальновизнаної та обо-в'язкової ідеології, що виправдує і легітимізує тоталітарний режим
>>>86>>>
(2) наявністю центру, що має владні повноваження управління і діє за своїм розсудом, у тому числі й з порушенням норм закону;
(3) здійсненням управління, як правило, централізовано; концентрацією влади в руках од-ного або кількох тісно взаємозалежних органів, рішення яких повинні виконуватися без-заперечно;
(4) використанням насильства і позасудових методів примусу людей;
(5) спиранням на поліцейський і військовий апарат;
(6) субординацією суб'єктів громадських відносин, дією принципу пріоритету держави над особою, відсутністю гарантій здійснення конституційне проголошених прав і свобод особи, особливо у взаємовідносинах особи з владою.
Авторитарний режим може бути двох видів:
• революційний – спрямований на зміну типу суспільно-політичного розвитку;
• стабілізаційний – орієнтований на збереження існуючого суспільно-політичного ладу.
Авторитарний стабілізаційний режим може мати на меті проведення мобілізаційних захо-дів на подолання труднощів, що виникли внаслідок надзвичайних обставин, а також у зв'язку з:
а) революційними рухами (прогресивними, консервативними або реакційними);
б) рухами, що прагнуть відновити старі, віджиті порядки;
в) загальносоціальною кримінальною злочинністю;
г) іноземним утручанням.
Авторитарний режим встановлюється в державах, які:
- відкидають демократичні принципи організації і здійснення державної влади;
- намагаються створити передумови для демократизації суспільства, але не встигли від-працювати механізм демократичної влади;
- є демократичними, проте змушені, з огляду на обставини, вводити модель надзвичайного функціонування державної влади.
Влада при авторитарному режимі займається у першу чергу питаннями забезпечення вла-сної безпеки, громадського порядку, оборони і зовнішньої політики, хоча вона може впли-вати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні перетворення, не руй-нуючи при цьому механізм ринкового саморегулювання, проводити достатньо активну соціальну політику. Авторитарні режими мають, як правило, консервативний характер.
>>>87>>>
________________________________________
[1] Складається з преамбули і 14 статей. У ст. 7 визначена сфера спільної діяльності, яка реалізовується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути Співдружно-сті: координація зовнішньополітичної діяльності; співробітництво у формуванні і розвит-ку спільного економічного простору, загальноєвропейського і євразійського ринків; у га-лузі митної політики; співробітництво в розвитку систем транспорту і зв'язку; співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, участь у створенні все-осяжної міжнародної системи екологічної безпеки; питання міграційної політики; бороть-ба з організованою злочинністю.
[2] Термін (і поняття) «тоталітаризм» з'явився в західній науці в 30-і роки XX ст. для ха-рактеристики фашистських і комуністичних режимів, а спеціальні
Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ
§ 1. Механізм держави
Механізм держави – цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють держа-вну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і фун-кції держави.
Ознаки механізму держави:
1) це ієрархічна система, тобто система, побудована на засадах субординації та координа-ції. Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія держа-ви, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця дер-жави;
2) це цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побу-дови і єдині завдання та цілі діяльності. Кожний із суб'єктів механізму держави як його системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елементами і функціону-ванням системи в цілому;
3) це система, яка має чітку структуру з певними зв 'язками між її елементами. Первин-ними елементами є державні органи.
Як механізм годинника складається з різних елементів, так і механізм держави, будучи єдиним, містить у собі органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законо-давчу, виконавчу, судову. В цій розчленованості просліджується ієрархія: різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неоднакове місце у державному механізмі, але усі разом повинні діяти злагоджено і без збоїв. Так, одну з підсистем держави утворюють ви-щі органи держави: представницькі, виконавчі, глава держави. Інша підсистема – місцево-го рівня: Ради та їх виконкоми, державні адміністрації та їх глави. Особливою підсисте-мою є судова, а також правоохоронні органи: прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;