+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
8
Мова:
Українська
дозволяв освіченим людям бути достатньо обізнаними в багатьох галузях науки–філософії, математиці, медицині, політичній економії. Тому часто економічні етюди створювались філософами, письменниками, вченими, які займалися природничими науками.
І все ж таки на межі XVI-XVII століть, коли в „утробі” феодального суспільства став все сильніше подавати ознаки життя новий, капіталістичний спосіб виробництва політична економія виділяється як самостійна, особлива галузь суспільного знання.
Феодальне господарство занепадало. Стало зрозумілим, що воно не могло більше сприяти збагаченню нації, бути джерелом поповнення державної казни. В той же час починає розширюватися торгівля як в середині кожної країни, так і між державами, все більшої суспільної сили набували гроші.
Саме з грошима, золотом в цей період почали ототожнювати багатство. Тому першим політ-економічним вченням став меркантилізм (італійське „мерканте”– торгівець, купець). Меркантилісти вважали, що багатство – це золото, гроші. Джерело багатства вбачали у торгівлі. Багатіють ті держави, які вивозять багато товарів, натомість завозять багато золота і не допускають його вивозу.
Проте уже у XVIII столітті з’явилися критики меркантилізму, які визначали, що під час торгової угоди не виникає ніякого багатства, а відбувається лише обмін його носіїв -товарів.
Так, оскільки на зорі зародження капіталізму панівною сферою у Франції залишалось землеробство, то джерело багатства із сфери обміну було перенесено у сферу сільськогосподарського виробництва. Новий напрямок політекономії отримав назву фізіократи (від грецького словосполучення, що означає „влада природи”). Фізіократи підкреслювали, що істинним багатством нації виступають не гроші, не золото, а продукт сільського господарства, результат „союзу праці та землі. ”
В Англії, яка однією з перших стала на шлях розвитку мануфактури та машинного виробництва, виникає школа класичної політичної економії. Представниками цієї школи були великі англійські економісти: Уільям Петті, Адам Сміт, Давід Рікардо.
Вони встановили, що суспільне багатство утворюється в матеріальному виробництві (будь-якому, а не лише в сільському господарстві) суспільною працею. Визначили, що саме праця є мірою цінності створюваних товарів. Тим самим вони започаткували теорію трудової вартості. Класики політичної економії показали, що суспільне виробництво, як і природа, розвивається за об’єктивними законами, які не можуть бути відмінені ні царями, ні урядами. Було виявлено нетрудовий характер прибутків підприємств.
Вважається, що економічна теорія, як наука, починається саме з класичної політичної економії, оскільки вона не просто декларувала свої положення, а на основі вивчення та аналізу реальної дійсності, прагнула довести істинність висунутих нею положень.
В середині XIX століття виникає пролетарська політична економія. Засновниками якої стали ідеологи робітничого класу Карл Маркс та Фрідріх Енгельс, тому її ще називають марксистською.
Пролетарська політична економія стала справжнім спадкоємцем прогресивної та наукової частини вчення класиків. Було розвинуто трудову теорію вартості, розкрито двоїстий характер праці. Вперше було використано діалектичний метод при аналізі соціально-економічних явищ. Було доведено переваги колективної власності над індивідуальною, обґрунтовано неминуче зростання ролі крупних підприємств і процес виникнення монополій. Всесвітнє визнання отримали марксистські схеми відтворення суспільного продукту.
Наприкінці XIX ст. поряд з терміном „політична економія ” починають використовувати термін „економікс ”. Спочатку предметом дослідження економікс були проблеми прибутковості окремих підприємств і фірм, тобто економіка на мікрорівні. На початку 30-х років ХХ ст., у зв’язку із світовою кризою та Великою депресією, предмет економікс розширюється і охоплює проблеми розвитку національної економіки. В економікс виділяється два великі розділи–мікроекономіка та макроекономіка.
У другій половині ХХ століття зростає взаємозв’язок та взаємозалежність національних економік. Це зумовлює відокремлення від мікро- та макроекономіки ще одного розділу–міжнародної економіки.
Економічна теорія–це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи, розглядає усі явища і процеси через призму взаємодії виробничих відносин і продуктивних сил.
1.2. Метод дослідження та функції економічної науки
В кожній науці поряд з правильним визначенням предмета дослідження велике значення має метод роботи.
Метод–це сукупність прийомів, способів, форм