Заохочення у кримінально-виконавчому праві країн пострадянського простору

Коломієць Н. В., к. ю. н., доцент, доцент кафедри кримінального права та правосуддя Чернігівський національний технологічний університет

Стаття є продовженням серії наукових публікацій автора, присвячених аналізу зарубіжного законодавства щодо застосування заохочення до засуджених. У статті аналізуються заохочувальні норми кримінально-виконавчого (пенітенціарного) права країн пострадянського простору.

Ключові слова: заходи заохочення, засуджені до позбавлення волі, кримінально-виконавче законодавство, установи виконання покарань.

Статья является продолжением серии научных публикаций автора, посвященных анализу зарубежного законодательства по применению поощрения к осужденным. В статье анализируются поощрительные нормы уголовно-исполнительного (пенитенциарного) права стран постсоветского пространства.

Ключевые слова: меры поощрения, осужденные к лишению свободы, уголовно-исполнительное законодательство, учреждения исполнения наказаний.

Kolomiets N. V ENCOURAGING THE PENAL LAW OF THE COUNTRY FORMER COMMONWEALTH OF INDEPENDENT STATES

The article is a continuation of the author’s publications devoted to analysis of foreign legislation to application encourage prisoners. This article analyzes the incentive norms of executive penitentiary law of the former Soviet Union.

Key words: incentives; sentenced to imprisonment; penal law, penal institutions.

Постановка проблеми. Враховуючи схожість правових систем країн, які в недалекому минулому входили до однієї держави, для більшої вірогідності дослідження зарубіжного досвіду інституту заохочень в кримінально-виконавчій системі, вважаємо за доцільне здійснення порівняльно-правового аналізу кримінально-виконавчого законодавства країн СНД у цій сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На теренах незалежної України над проблемами кримінально-виконавчого права досить плідно працюють такі вчені, як К. А. Автухов, В. А. Бади- ра, І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова, Т. А. Денисова, О. М. Джужа, В. Г. Ємельянов, О. Г. Колб, І. С. Михалко, А. Х. Степанюк, В. М. Трубников, О. Г. Фролова, С. І. Халимон, І. С. Яковець та ін.

Проте комплексних порівняльних наукових досліджень з означеної проблематики в Україні не проводилось, що й визначає високу актуальність наукової проблеми.

Метою статті є вивчення досвіду країн співдружності незалежних держав стосовно застосування заохочень до засуджених осіб. А аналіз законодавства країн пострадянського простору, безумовно, дасть можливість удосконалювати і змінювати кримінально-виконавчу систему України, впроваджуючи позитивні правові норми та досвід застосування в національне законодавство.

Виклад основного матеріалу. У Кримінально-виконавчому кодексі Російської Федерації (далі – КВК РФ) існують такі заохочувальні норми, що застосовуються до засуджених осіб: заходи заохочення (ст. ст. 57, 60, 13, ч. 1 ст. 71, ст. 113, ст. 134 КВК РФ) ; переведення засуджених до іншої установи виконання покарань (ч. 2 ст. 78 КВК РФ) ; зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі (ст. 87 КВК РФ) ; виїзди засуджених осіб до позбавлення волі за межі установи виконання покарань (ст. 97 КВК РФ) ; надання права проживання за межами пенітенціарної станови засудженим, які відбувають покарання в колоніях загального режиму (ч. 3 ст. 121 КВК РФ) ; надання права жити засудженій особі зі своєю сім’єю в орендованому або власному приміщені, яке знаходиться в тому ж районі, що і колонія-поселення чи виправний центр (п. «б» ч. 1 ст. 129 КВК РФ) ; надання засудженій особі можливості переміщення без конвою (ч. 1 ст. 96 КВК РФ) ; умовно-дострокове звільнення (ч. 1, 2 ст. 175 КВК РФ) ; заміна невідбутої частини покарання більш м’яким видом покарання (ч. 3 ст. 175 КВК РФ) [1].

В Росії до осіб, засуджених до позбавлення волі, можуть бути застосовані такі заходи заохочення: подяка; нагородження подарунком; грошова премія; дозвіл на отримання додаткової посилки або передачі; надання додаткового короткострокового або тривалого побачення; дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятисот рублів; збільшення тривалості прогулянки засудженого, який тримається в суворих умовах відбування покарання у виправних колоніях, до двох годин на день на строк до одного місяця; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; дозвіл на виїзд за межі установи виконання покарання у вихідні та святкові дні (для засуджених, які відбувають покарання в пенітенціарних установах відкритого типу (колоніях-поселеннях) ; дозвіл на виїзд за межі виправного закладу без нагляду на строк не більше 14 днів [1].

Аналізуючи заохочувальні норми Кримінально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь, можемо констатувати той факт, що вони схожі з нормами КВК РФ. Відмінність тільки в тому, що в Білорусі до заходів заохочення відноситься норма, яка дозволяє короткострокові виїзди засудженим, який відбуває покарання у виправних колоніях-поселеннях. Строк таких короткострокових виїздів не може перевищувати п’ять діб, без урахування часу, необхідного для проїзду туди і назад [2].

Варто зауважити, що короткострокові виїзди, які надаються засудженим Кримінально-виконавчим кодексом Республіки Білорусь, не є окремим заохочувальним інститутом, а входять

в систему заходів заохочення кримінально-виконавчого права Білорусі. На нашу думку, такий законодавчий підхід наших сусідів стимулює засуджених до правослухняної поведінки, активно сприяє виправленню засуджених осіб.

Починаючи здійснювати аналіз кримінально-виконавчого законодавства держав СНД та порівнювати його з кримінально-виконавчим законодавством України, одразу помічаємо різницю (вона здається не суттєвою, однак не висловити свою точку зору ми не можемо) в системі заходів заохочення. Так, ст. 130 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України) до заходів заохочення відносить нагородження похвальною грамотою. Хоча такого виду заохочення не існує ні в Росії, ні в Білорусі, ні в