Зародження економіко-теоретичних знань

У зовнішньоекономічній діяльності демонополізація полягає у поетапному переході переважно до тарифного регулювання та зниження митних тарифів на імпорт стосовно внутрішніх ринків, які підлягають демонополізації відповідно до рішень Кабінету. Міністрів України.

34. Основні концепції реформування економіки в Україні.

Питання «Комітету з економічних реформ»

Президент України; Указ, Положення, Склад колегіального органу від 17. 03. 2010 № 355/2010

Комітет з економічних реформ – консультативно-дорадчий орган при Президентові України, утворений 26 лютого 2010 року «з метою впровадження системних економічних реформ, що спрямовані на вихід із фінансової та економічної кризи, забезпечення сталого економічного розвитку України як передумови зростання добробуту її населення, відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України» згідно з Указом Президента України № 273/2010 «Про утворення Комітету з економічних реформ».

Відповідно до Указу Президента України від 21 грудня 2010 року N 1154/2010 «Про заходи щодо забезпечення ефективності реалізації Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»« положення про Комітет з економічних реформ було викладене в новій редакції

За даними видання ЦРУ «The World Factbook», економіка України займає 39 місце серед всіх економік світу за загальним розміром ВВП (за паритетом купівельної спроможності) – у 2010 році він становив 305, 2 млрд. доларів США[3]. Разом з тим, за цим же показником (ВВП за ПКС), розрахованим на душу населення, Україна у цьому ж дослідженні «The World Factbook» 2010 року зайняла 133 місце серед 227 економік світу (з показником 6700 доларів США) [4]. ВВП зріс порівняно з попереднім роком на 4, 3%, а подушний ВВП за ПКС склав 6, 7 тисяч доларів США (в 2007 р. – 7, 1 тис. доларів США) [5]. За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає останнє місце серед країн Східної Європи.

Основа української економіки – сформований ще у часи СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.

Нині економіка України сильно страждає від світової економічної кризи. Експерти Світового банку прогнозують падіння ВВП країни за результатами 2009 р. не менш як на 9%, а інфляція сягне 16, 4%.

Натомість Кабінет міністрів України прогнозував зростання ВВП на 0, 4% у 2009 і інфляцію у 9, 5%. Більшість економістів схильні вважати такі прогнози надто оптимістичними[8]. Протягом 2008 р. гривня знецінилась на 38% відносно доллара США, що перевищило падіння обмінного курсу ісландської крони і сейшельської рупії. [9] Державна служба зайнятості України прогнозує, що у 2009 р. безробіття в Україні сягне 9% (проти 3% у 2008 р.) [10] За підсумками 2009 року українці збідніли на 10%, а 78% людей, за статистикою ООН, перебувають за межею бідності в Україні.

В Україні протягом 1995-2004 рр. обсяги промислового виробництва збільшилися на 40%, майже вдвічі зросла продуктивність праці. Економічні трансформації, створення ринкових засад функціонування і розвитку, зміни форм власності разом з організаційною реструктуризацією підприємств (понад 90% підприємств мають недержавну форму власності) істотно змінили можливості розвитку промислового комплексу. Якщо темп зростання реального ВВП у 2004 р. становив 12, 15% (у 2003 р. – 9, 6%), а темп зростання обсягу промислового виробництва – 12, 5% (у 2003 р. – 15, 8%), то в 2005 р. він був рекордно низьким – 2, 7%. Спостерігалось уповільнення промислового виробництва на фоні зростання реального ВВП, що свідчить про відсутність стабільного процесу використання НТП галузей промисловості.

Історія економіки України

До проголошення незалежності економіка УРСР складала значну частину економіки СРСР. Держплан СРСР спільно з українським Держпланом розробляв п'ятирічні плани розвитку економіки УССР як інтегральної частини радянської економіки.

Українські підприємства були підлеглі союзним міністерствам у Москві або республіканським міністерствам у Києві. Після 1991 підприємства, незважаючи на приналежність, що збереглася формально до державної власності, потрапили під контроль своїх директорів. До 1996 біля 6 тис. середніх і великих підприємств стали акціонерними товариствами, а до 1998 було приватизовано 45 тис. невеликих підприємств і майже 99% магазинів роздрібної торгівлі, підприємств торгівлі і сфери послуг.

Після розпаду СРСР, Україна пережила жорстоку економічну депресію: крах економіки і гіперінфляція призвели до катастрофічного скорочення ВВП.

Різко ускладнило економічну ситуацію рішення керівництва країни не запроваджувати відразу повноцінну національну грошову одиницю, а поступово виходити з рубльової зони і спочатку запровадити сурогатні гроші – купоно-карбованці.

Національний Банк України ввів в обіг купони багаторазового використання з 10 січня 1992 року. З введенням купонів у готівковому обігу в Україні одночасно опинились дві валюти – радянські рублі та українські купонокарбованці. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймались винятково купонокарбованці; для розрахунків за послуги, та інших видів платежів приймались як рублі так і купонокарбованці за курсом 1 до 1-го. У перші місяці після введення, враховуючи ширшу вживаність купонокарбованців, вони цінились трохи більше за радянські рублі. Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купонокарбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і у безготівковому обігу.

Ініціатори запровадження купонів планували їх використання лише 4-6 місяців, проте вони