Застосування інноваційних засобів у роботі з обдарованими дітьми

Управлінська структура: програма розвитку.

Організаційна структура: діагностика – прогнозування – організація – практика – узагальнення – впровадження.

Життєвий цикл нововведень.

1. Етап відкриття: зародження, виникнення концепції нововведення.

2. Розробка: винахід, створення нововведення, втіленого в об'єкті (матеріальному або духовному).

3. Реалізація нововведення: практичне застосування, доробка, стійкий результат, самостійне існування нововведення за умови сприйнятливості.

4. Поширення, тиражування: широке впровадження, дифузія або панування нововведення в конкретній області, нововведення перестає бути таким, втрачає свою новизну.

5. Ефективна альтернатива, або його заміна, або скорочення масштабів застосування нововведення [24].

Лінійність етапів може порушуватися: всередині одного етапу допустимі інші, можливі розриви, випадання фаз і т. д. з четвертого етапу йде безперервне удосконалення.

З точки зору взаємодії з середовищем життєвий цикл включає в себе:

• старт;

• швидкий ріст;

• зрілість;

• насичення;

• криза.

Етапи сприйняття нововведення за Еріком Роджерсом:

1. Ознайомлення: людина вперше чує про інновації, ще не готова до отримання додаткової інформації.

2. Поява інтересу: інтерес + пошук додаткової інформації. Поки неможлива внутрішня потреба у прийнятті нововведення (суб'єкт не приміряє його на себе).

3. Оцінка: суб'єкт приміряє нововведення і вирішує, чи застосовувати його, шукає уточнюючу інформацію, критично оцінює її.

4. Апробація: порційне застосування в практиці, залежно від результату – прийняття або відмова.

5. Остаточне сприйняття: рішення про прийняття нововведення, широке використання в практиці (через оцінку результатів четвертого етапу) [13].

 

 

Обдарованість – поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда [7].

Обдарованість виявляється в перші 10-15 років життя – обдарованість можна визначити лише за реальними результатами життєдіяльності особистості. Обдарованість є результатом внутрішнього саморозвитку особистості і реалізується незалежно від впливу оточення – обдарованість це лише потенційна можливість, її реалізація прямо залежить від суспільної стимуляції.

Оскільки для підтвердження правильності кожного із вищезазначених поглядів наводиться безліч достатньо вагомих аргументів, слід розглянути можливість існування двох внутрішньо різних явищ – обдарованості-потенції та обдарованості-реалізації. Якщо з другою обдарованістю все більш-менш ясно (обдарована людина пройшла своє життя, правильно використавши надані їй інтелектуальні можливості, та досягла високих результатів у тій діяльності, яка нею була обрана), то перша обдарованість – обдарованість-потенція ставить перед дослідниками низку суттєвих запитань, і в першу чергу – як визначати обдарованих дітей, і що з ними робити. І тут на перший план виступає взагалі кардинальне для розуміння обдарованості питання, що вважати її ранніми ознаками. Назвемо ті з них, які виокремлюються більшістю дослідників.

1. Підвищена пізнавальна активність (О. М. Матюшкін, Н. С. Лейтес, Р. О. Семенова-Пономарьова, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон).

2. Здатність тривалий час концентрувати увагу на проблемі та пошуках її розв'язання (Л. І. Туктаева, Ю. З. Гільбух, О. М. Матюшкін, Р. О. Семенова-Пономарьова).

3. Підвищений рівень розумового розвитку (Ю. З. Гільбух, Р. О. Семенова-Пономарьова).

4. Підвищена потреба в розумових навантаженнях, здатність отримувати задоволення від процесу пошуку розв’язання завдань (Л. І. Туктаева, Ю. З. Гільбух, Н. С. Лейтес).

5. Раннє усвідомлення мети і цілей своєї діяльності (Ю. З. Гільбух, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон, Р. Екберт).

6. Раннє оволодіння знаннями у вибраній спеціальності.

7. Виявлення високого інтелекту, здатності мислити, хороша пам'ять уже в ранньому дитинстві (Ю. З. Гільбух, Р. О. Семенова-Пономарьова, Г. Уолберг, С. Рашер, Дж. Пакерсон).

8. Яскраво виражена незалежність, надання переваги індивідуальній роботі перед груповою, індивідуалізм (Ю. З. Гільбух).

9. Почуття самоповаги, самоусвідомлення, творчої сили та вміння контролювати себе (Ю. З. Гільбух).

10. Уже в ранньому дитинстві намагання дружити та контактувати з дорослими та дітьми значно старшими за себе.

11. Емпатія, здатність розуміти почуття та потреби інших людей (О. М. Матюшкін, Е. Торранс, Л. Холл).

12. Висока сензетивність до новизни стимулу (О. М. Матюшкін).

13. Здатність до передбачення, глибинного прогнозування, розвинуті фантазія, інтуїція, бажання побачити проблему під незвичним кутом зору (О. М. Матюшкін, Л. І. Туктаєва).

14. Здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки (О. М. Матюшкін).

15. Здатність вийти за рамки завдання (Д. Б. Богоявленська, Л. І. Туктаєва) [6].

Ознаки обдарованості все ж дають змогу виокремити кілька напрямків роботи з виявлення психологічних механізмів, що визначають найефективнішу роботу обдарованих дітей порівняно з їх менш успішними однолітками. Найбільш визнані дослідниками ознаки явно вказують на наявність трьох груп чинників, вплив яких прослідковується в характеристиках більшості обдарованих особистостей. Це фізіологічні чинники обдарованості, психологічні та соціальні чинники.

Обдарованість є сплавом природженого і набутого індивідом. Людина істота соціальна, її психіка як цілісне утворення опосередкована трудовою діяльністю, вихованням, спілкуванням з іншими. Усі ці соціальні фактори мають вирішальний