Жимолость їстівна – Lonicera edulis Turcz

Дослідженнями встановлено, що регенераційна здатність у стеблових живців жимолості їстівної, значною мірою залежить від типу живця та метамерності живцевого матеріалу.

Оптимальним типом живця вивчених нами форм і сортів жимолості їстівної в умовах Правобережного Лісостепу України слід визнати 3-х та 4-х вузлові живці з бруньками і невкороченими листковими пластинками. При цьому відмічається корелятивна залежність розвитку кореневласних рослин. Кількість коренів 1-го і 2-го порядків галуження, їх довжина і висота надземної частини у 3-х, 4-х і 5-ти вузлових живців, майже в усіх досліджуваних форм і сортів жимолості їстівної, були 1,5-4 рази більшими ніж у одно- та двохвузлових. Розмноження жимолості їстівної багатовузловими живцями (5-7 вузлів), особливо при обмеженій кількості вихідного матеріалу, не завжди економічно виправдано. Однак, з метою підвищення коефіцієнту розмноження, враховуючи дефіцит живцевого матеріалу можна використовувати одно- і двохвузлові живці з бруньками і невкороченими листковими пластинками.

Виявлена пряма залежність регенераційних процесів у стеблових живців досліджуваних форм і сортів жимолості їстівної від впливу рістактивуючих сполук ауксинової природи. Екзогенний вплив цих сполук забезпечує висадженим живцям умови для диференціації соматичних клітин, які необхідні для швидкого регенерування адвентивних коренів та їх подальшого росту, а також і для розвитку надземної частини укоріненого живця. Досліджувані рістактивуючі сполуки, у визначених концентраціях, значною мірою сприяють прискоренню регенераційних процесів, збільшенню кількості коренів першого та другого порядків галуження, об'єму та їх сумарної довжини. Із досліджуваних рістактивуючих сполук ауксинової природи найкращі результати одержані при укорінюванні зелених живців після обробки їх розчинами індолилмасляної кислоти та Помонітом (табл.3). 

Позитивний вплив рістактивуючих сполук потенційно проявляється при живцюванні сортів і форм жимолості їстівної в оптимальні строки та за сприятливих умов укорінювання живців. Привертає до себе увагу різна реакція зелених живців жимолості на їх обробку рістактивуючими сполуками. Це залежить від сортових особливостей, анатомо-фізіологічного стану живця, умов укорінювання, типу живця, метамерності живцевого матеріалу, а також і від агрокліматичного регіону. Стимулюючими коренеутворення у зелених живців жимолості їстівної, залежно від сорту чи форми, виявились водні розчини 

в-індолилмасляної кислоти в концентрації 10–25 мг/л та Помоніт – 5–20 мг/л. Стимулятивний ефект, при цьому, проявляється у живців всіх типів (з апікальної, медіальної і базальної частин пагона) і при живцюванні у фазу інтенсивного росту пагонів у довжину (табл. 3).

У цих варіантах досліду живці укорінювались на 8–20 днів раніше порівняно з контролем. Укорінювання зелених живців, залежно від сорту чи форми, при цьому становило 90,6–95,3%. Збільшення концентрації водних розчинів досліджуваних рістактивуючих сполук до 30–35 мг/л не сприяло прискоренню з'явлення коренів, вони починали розвиватись майже одночасно з живцями контрольного варіанту. Загальна кількість коренів і їх сумарна довжина, в розрахунку на один живець, також була на рівні контролю.

Подальше збільшення концентрації рістактивуючих сполук (40–45 мг/л) викликало погіршення регенераційних процесів у живців, корені починали з'являтись на 40–50 день після висаджування живців на укорінення, а процеси коренеутворення в усіх досліджуваних сортів і форм жимолості їстівної були пригніченими до кінця досліду. Кількість укорінених живців, у кінці досліду в 6–7, а загальна кількість коренів і їх довжина в розрахунку на один живець, були в 2,5–5 разів нижче контролю. Встановлено, що залежно від типу живця (одновузлові, двохвузлові, трьохвузлові) концентрація фізіологічно активних речовин ауксинової природи, що стимулює процеси регенерації адвентивних коренів, зростає і для кожного типу живців є специфічною.

У цих варіантах досліду живці укорінювались на 8–20 днів раніше порівняно з контролем. Частка укорінювання зелених живців, залежно від сорту чи форми, при цьому становила 91–95%. Збільшення концентрації водних розчинів досліджуваних рістактивуючих сполук до 30–35 мг/л не сприяло прискоренню з'явлення коренів, вони починали розвиватись майже одночасно з живцями контрольного варіанту. Загальна кількість коренів і їх сумарна довжина, в розрахунку на один живець, також була на рівні контролю.

Подальше збільшення концентрації рістактивуючих сполук (40–45 мг/л) викликало погіршення регенераційних процесів у живців, корені починали з'являтись на 40–50 день після висаджування живців на укорінення, а процеси коренеутворення в усіх досліджуваних сортів і форм жимолості їстівної були пригніченими до кінця досліду. Кількість укорінених живців у кінці досліду в 6–7, а загальна кількість коренів і їх довжина в розрахунку на один живець були в 2,5–5 разів нижче контролю. Встановлено, що залежно від типу живця (одновузлові, двохвузлові, трьохвузлові) концентрація фізіологічно активних речовин ауксинової природи, що стимулює процеси регенерації адвентивних коренів, зростає і для кожного типу живців є специфічною.

При укорінюванні стеблових живців сортів та форм жимолості їстівної у виробничих умовах необхідно відбирати певного типу пагони і такі їхні зони, які б у сукупності забезпечили високу їх регенераційну здатність та подальший розвиток кореневласних рослин.

Біологічні особливості адвентивного коренеутворення у стеблових живців жимолості їстівної

В процесі вивчення фізіологічних особливостей, які відіграють важливу роль в регенерації стебловими живцями жимолості їстівної адвентивних коренів, оцінювали:

– вплив величини листкового апарату та бруньок на регенераційну здатність живців;

– динаміку водного режиму протягом регенераційного періоду;

– особливості адвентивного коренеутворення у різнотипних живців;

– роль рістактивуючих сполук в процесі адвентивного коренеутворення;

– морфологічні і анатомічні особливості коренеутворення у живців.

Відновлення