Зміни структури грунтового покриву та фізико-хімічних властивостей грунтів в умовах інтенсивного сільськогосподарського використання

Друга половина ХХ століття характеризується надзвичайно інтенсивним вторгненням людини в область сільськогосподарського виробництва. Обширні меліоративні роботи, розорювання схилових земель, застосування мінеральних добрив і різних біоцидів, забруднення грунтів і вод промисловими відходами та важкими металами призвели до значних змін властивостей грунтів, грунтової екології і напрямків грунтоутворюючих процесів.

Проаналізувавши матеріали грунтових обстежень періоду 1957-1958 рр. (узагальнені в 1963 р.) з аналогічними матеріалами періоду 1987-1992 рр. (узагальнені в 1995 році) я зробив певні висновки про характеристику зміни в грунтовому покриві.

Основний фон території району (таблиця 2) складають грунти опідзоленого типу грунтоутворення, які займають площу 48, 0% і розповсюджені, переважно, в північній (Лісостеповій) його частині. Дещо меншу площу займають грунти болотного (12, 1%) і дерново-підзолистого (10, 4%) типів грунтоутворення та дернові грунти на елювії щільних карбонатних порід (8, 3%), які являються основним грунтовим фоном південної (Малополіської) частини району.

Співставивши дані грунтових обстежень двох періодів видно, що за останнього туру обстеження значно розширився номенклатурний список грунтів. Так, внаслідок більш детального обстеження, виділено грунти підзолисто-дернового і лучно-чорноземного типів грунтоутворення, чорноземи вилуговані і чорноземи на елювії щільних карбонатних порід. Інтенсивність процесів водної ерозії привели до змиття грунтової маси на схилах і перевідкладення її в балках, улоговинах та шлейфах схилів. Це стало причиною збільшення (до 2, 5%) площ делювіально-балочних відкладів і формування намитих опідзолених грунтів (0, 4%).

Значного розмаху набула водна ерозія, внаслідок чого площа еродованих земель зросла у 2, 5 рази і сягнула 32, 0 тис. га. Найбільше їх (43, 2%) знаходиться в складі орних земель (таблиця 3).

Інтенсивне використання в складі ріллі грунтів легкого механічного складу призвело до розвитку процесів вітрової ерозії і появи дефльованих грунтів на площі 793, 9 га (0, 9%). Більшість з них (367, 0 га) знаходиться в складі орних земель, частина (262, 8 га) закріплена лісом.

Розвиток процесів водної та вітрової ерозії є наслідком зміни і механічного складу грунтів (таблиця 4).

Так, в процесі водної ерозії змиваються родючі, більш легкі шари грунту, а на поверхню виходять грунтові горизонти важчого механічного складу. Це викликало зменшення грунтів легко-, та збільшення – середньосуглинкового механічного складу. Мулисті фракції, що осідають в балках, спричиняють утворення грунтів важкосуглинкового механічного складу.

Іншою причиною зміни механічного складу є глибока оранка і видування вітром на дерново-підзолистих грунтах, внаслідок чого в орний шар постійно залучаються нижні (піщані) горизонти. Це призвело до зменшення площ грунтів супіщаного і зв’язнопіщаного, та збільшення – піщаного механічного складу.

Недотримання агротехнічних заходів при використанні грунтів відбивається на вмісті в них гумусу, як основного критерія родючості. Динаміку зміни вмісту гумусу в розрізі сільськогосподарських угідь та основних типів грунтів за роками обстеження показано в таблицях 5 та 6.

Як видно з даних таблиць, спостерігається хоч і незначне, але зменшення середнього вмісту гумусу в грунтах в цілому по району. Особливо це видно на пасовищах, сіножатях та під багаторічними насадженнями. Це вказує на те, що в господарствах району основна увага в питаннях внесення органічних та мінеральних добрив спрямована на орні землі, а грунти під вищеназваними угіддями “працюють” лише на природному відтворенні родючості.

В зв’язку з осушенням значної площі болотних грунтів спостерігається їх засолення, що є наслідком підняття до орного шару легкорозчинних солей, які містяться в грунтових водах. Загальна площа засолених грунтів в складі сільськогосподарських угідь становить 3716, 9 га, з них ріллі – 324, 0 га, багаторічних насаджень – 1, 2 га, сіножатей – 1847, 9 га, пасовищ – 1543, 8 га.

Нагромадження солей у верхньому горизонті призводить до пригнічення росту і розвитку рослин, особливо в засушлеві періоди, а іноді і до повної їх загибелі. Тому на таких грунтах потрібно висівати лише солестійкі сільськогосподарські культури, проводити двостороннє регулювання водноповітряного режиму, мінеральні добрива вносити в фізіологічнокислих формах.

Як бачимо, грунтовий покрив району дуже різноманітний і вимагає диференційованих способів сільськогосподарського використання та здійснення заходів щодо підвищення їх родючості.

Найбільшої шкоди грунтовому покриву завдає водна ерозія, яка обумовлена талими та зливовими водами. Крім того, сильний змив викликає вирощування просапних культур на схилах.

З цього випливає висновок, що землеробство на схилових землях в господарствах району повинно бути лише грунтозахисним, а технологія вирощування сільськогосподарських культур покликана забезпечувати цілорічне формування ерозійностійкої поверхні грунтів.

В комплекс заходів по запобіганню ерозії, поряд з організаційно-господарськими, агролісомеліоративними і гідротехнічними, провідне місце повинні займати агротехнічні, як найбільш доступні і високоефективні. Агротехнічні заходи захисту грунтів відерозії є основою грунтозахисних технологій.

Раціональне використання схилових еродованих земель, включаючи запровадження грунтозахисних технологій – запорука успіху в одержанні гарантованих високих врожаїв, підвищенні родючості грунтів.

(Охорона грунтів, раціональне їх використання і всебічне підвищення родючості являються найважливішою проблемою cучасності. Сільськогосподарське виробництво, яке цілком базується на землі, – одне з самих складних видів виробництва). Воно знаходиться в тісному взаємозв'язку з навколишнім середовищем, надзвичайно специфічне і виключає шаблонний підхід до використання земельних ресурсів.

Науково обгрунтовані розробки правильного використання грунтового покриву, як найважливішого компонента біосфери, повинні опиратись на глибоке знання ролі грунтового покриву, його характеру, властивостей, потенціальних можливостей і особливостей природних умов.