Звичаї моєї родини

 

 

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло

Ми засіваємо житейське поле

І не на день майбутній – на віки!

Між нами не ляжуть вирвами роки,

Бо наша кров пульсує в нашій долі...

Батьки і діти... Діти і батьки.

Нам нічого ділити на спільнім полі.

 

Класний керівник:  Наші предки дуже великого значення надавали сім'ї. Вона підноситься як з'єднання небесних світил – Сонця, Місяця і ясних зірочок – їх діток.  І той, хто погано поводився в сім'ї, не шанував її, неодмінно зазнавав не тільки осуду людей, а небесної кари.

Діти в українських сім'ях були бажані й жадані.

Як же мама з перших днів оберігала своє улюблене дитятко? (Через колискову пісню).

Починаючи з грудного віку, дитину виховує, в першу чергу, мати. Треба, щоб її руки вона постійно відчувала, чула її голос. Побачивши маму, у дитини виникає комплекс пожвавлення: вона радісно «махає» ручками, ніжками, посміхається всією своєю істотою, показуючи радість. І так, відмітьте, до старості.

 

 

Скільки в мами сонця, щирого тепла.

Скільки в мами радості, щирого добра.

Всі ночі не спала – сон наш берегла

Ніжне своє серце і тепло дала.

Як нам не любити неньку дорогу?

У душі матусі почуттів глибінь.

А в очах матусі неба голубінь

У руках матусі праця без кінця.

А в устах матусі слово мудреця.

 

 

Слово „мама” росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, як тихо світить вечорова зоря, розквітають чорнобривці.

 

Найкращі дні для наших матерів -

Це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми зможемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,

Бо їм турбот і горя вистачає.

 

Класний керівник: Ким для кожного з вас є батько? Батько – захисник, годувальник. Його слово – закон. Він зробить все. аби не загубилося коріння родоводу. Батьківська любов, згідно з народною мораллю, має бути стриманою і врівноваженою. Недарма кажуть, що дитину треба любити так. щоб вона цього не знала – саме такою має бути батьківська любов.

 

 

Дорогий, хороший, рідний тато,

Кращого від тебе не знайти.

Дорогий, хороший, рідний тато.

Як чудово. що у нас є ти.

 

Класний керівник: Батько має в сім'ї незаперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник. Батьків приклад, батькове слово завжди були законом. Стриманість батьківської любові відбилася в прислів'ях: „Батькова лайка – дужча за материну бійку”, „З батьком суд коротенький”.

 

 

Сад зелений, а у ньому

Гордий дуб шумить гілками.

Дім красивий, а у ньому

Любий тато наш із нами.

 

Класний керівник: Мати і батько – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. Вони хочуть, щоб ви були здоровими, чемними, слухняними. Вони про вас турбуються, хвилюються. думають.

З шаною і повагою українці завжди відносилися і до старшого покоління.

Бабуся! Бабусенька! Бабуня! Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому? А тому, що бабуся – це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти, мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини.

 

 

Дай. бабусю, поцілую

Сивину твого волосся.

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане

Лоскотливий іній срібний

Мов химерні візерунки.

На замерзлій з ночі шибі.

(А Костецький)

 

Класний керівник: Бабуся, бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. Вони з любов'ю передають їм свої уміння.

Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини.

 

 

Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

 

 

Ти вчив нас, як на світі жить,

Як один одного любить.

І твій розумний заповіт

Я пам'ятатиму повік.

Класний керівник:

В народі існує ще й така легенда:

 

«Доживши до глибокої старості немічна жінка вирішила доживати свій вік у сина. Син деякий час добре ставився до матері, а коли побачив що вона не може нічого робити, що за нею потрібен догляд, вирішив відвести її на смітник. Син посадив матір у візок І повіз. Побачивши, що батько везе бабусю у візку, внук поцікавився: «Тату, куди ти везеш бабусю?» Батько відповів: «На смітник». Тоді син додав «А коли ти станеш старий, то я теж змушений буду тебе відвести на смітник?.

Пам'ятайте, що колись і до вас в гості завітає старість.

Давайте спробуємо узагальнити все, про що говорили сьогодні на виховній годині. Що ж означає по-справжньому любити своїх батьків?

Учні:

1. Це значить піклуватися про них. 

2 Не завдавати їм душевного болю.

3 Не засмучувати негідною поведінкою.

4. Трудитися, щоб полегшити їм життя.

5 Називати їх найніжнішими словами.

6. Учитися у них любити й поважати людей.

7. Усі свої вчинки звіряти з ними.

Класний керівник: Як підсумок нашого заняття нехай прозвучать поради В. Сухомлинського про святий обов'язок дітей перед своїми батьками. 

Учень 15: - Для батька й матері ти завжди будеш дитиною. Кожен твій крок, кожен вчинок – хороший чи поганий – відгукується в материнському й батьківському серці радістю чи болем, щастям чи стражданням. Пам'ятай, що ти – сенс життя, радість і горе твоїх батьків. 

Учень 16: - У своїй безмежній любові до тебе вони часом забувають про те, що прийде час, коли у них не залишиться сил для того, щоб давати тобі матеріальні радощі буття. У них залишаться сили тільки на те, щоб любити тебе. 

Учень 17: - Знай, що людський обов'язок дітей – платити батькам за їхнє піклування про тебе, за безмежну любов і відданість – платити тим самим: піклуванням, любов'ю, відданістю. Борг дітей перед батьками не можна виміряти ніякою міркою. Учень 18: - Питай у батька й матері дозволу на те, що без їхньої волі робити не можна. Підкорення волі батьків – перша школа громадянського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, ти не зможеш стати стійким, дисциплінованим, духовно непохитним.

Класний керівник: Ми сьогодні ще раз впевнились, що тато сім'ї – то фундамент, опора, а мама – берегиня.  То ж пам'ятайте народну мудрість: Яке дерево – такі й квіти, які батьки – такі й діти. По вас будуть судити про ваших батьків.  У вас чудові батьки, будьте розумними, слухняними дітьми, пам'ятайте заповіді наших предків, ростіть гідними своїх батьків.

 

Хай тішаться онуками бабуся й дід!

Хай татко та мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб, могутній ваш рід!

Хай злагода й мир панують в родині!

 

Класний керівник: Багатющий скарб звичаїв нашого народу ви отримали в спадок і мусите зберегти його та, нічого не втративши, передати вашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.

Стародавні українські звичаї настільки гарні, змістовні й надто дорогі нам, щоб могли зникнути.

У чому ж вони проявляються?

Учні 1. У любові до землі, де народився, зростав, де твій рід і народ; 2 У любові до рідної мови – основи духовного життя; 3 У любові до батька – матері, братів і сестер, до роду свого; 4 У пошані до звичаїв і традицій, культури і святинь свого народу. 5 У звичаях і традиціях українського народу виявився його потяг до краси, поетичність, пісенна вдача, висока естетична культура й обдарованість. 

 

Класний керівник: Щораз нові покоління перебирають їх за свої і, практикуючи їх, продовжують і розвивають найкращі традиції нашого народу. Митці черпають із них натхнення, а діти вчаться поважати й піддивляються в них скарби духу свого народу.

 

Дякую за увагу.