Аналітична оцінка якості продукції на ЗАТ "Скалатська фабрика Лотос"

5.Попереджати помилки, а не чекати, поки доведеться їх виправляти; знаходити причини помилок, замість того, щоб шукати винних і докази їх вини.

6.Стимулювати заходи щодо підвищення якості, а не гальмувати їх здійснення; використовувати факти, а не інтуїцію. 

Послідовність операцій самоконтролю можна подати такими етапами: на першому етапі рядовим виконавцем на підприємстві (працівником чи оператором) засвоєні перші 4 завдання:

-поточний контроль технологічного процесу як без реєстрації, так і з реєстрацією даних про якість;

-заповнення документації;

-прийняття рішення про проведення подальших операцій. 

Метою наступного етапу є освоєння виконавцем у режимі самоконтролю таких завдань, як рішення про доробку операцій, виправлення знайдених дефектів і недоліків виконаної операції з адміністративним оформленням усієї роботи. Кінцевим етапом втілення принципів самоконтролю є проведення дослідження і аналізу технологічного процесу силами виконавців і кінцевий вихідний контроль продукції. Після втілення самоконтролю в повному обсязі функцією служби якості підприємства залишається тільки проведення аналізів готової продукції за дотриманням вимог стандартів.

Невід'ємними складовими системами самоконтролю є постійне навчання працівників і удосконалення системи стимулювання якості. 

Постійне навчання персоналу – це найкращий інструмент забезпечення високого рівня якості, що є одним із найважливіших принципів здійснення будь-яких змін у галузі якості. Саме співробітники підприємства будуть на практиці втілювати у життя рішення керівництва, і від розуміння ними ідей і задумів керівників, цілей і завдань, від їх уміння і бажання працювати залежатиме успіх підприємства в цілому.

Постійне навчання співробітників є вкрай потрібне, оскільки:

1.Якість продукції постійно змінюється, засоби і навички старіють. 

2.Професіонали завжди дефіцитні, тож вигідно розвивати професіоналізм у власних співробітників.

3.Навчання – це інвестиції у найважливіший капітал – людей. 

4.Навчання стимулює співробітників, дає їм почуття спільності цілей і впевненість у тому, що їх керівництво цінує своїх співробітників.

5.Навчання може бути оцінене співробітниками як один із засобів винагороди і заохочення. 

6.Навчання може виявити ті навички, яких бракує. 

7.Навчання наявних співробітників підвищує рівень підприємства в цілому.

8.Навчання, як правило, дешевше від наймання на роботу нових фахівців.

9.Навчання ґарантує поширення накопичених знань та інформації у масштабі цілого підприємства.

Підготовка працівників-професіоналів не повинна обмежуватись лише персоналом, чиї обов'язки переважно пов'язані з забезпеченням якості, але й поширюватись на такі галузі, як маркетинг, матеріально-технічне постачання, планування тощо.

 

НІ

 

 

 

ТАК

Рис. 3.1. Формування політики підприємства у галузі забезпечення якості

 

Підвищення якості продукції, підвищення відповідальності на всіх стадіях виготовлення повинне стимулюватися комплексом заходів матеріального і морального заохочення. Стимулювання працівників є однією зі складових нових методів господарювання на підприємстві, тому підприємство повинне мобілізувати внутрішні резерви, підвищуючи ефективність виробництва. До матеріального стимулювання, крім звичних методів (виплата премії, доплат), потрібно використовувати і такі: призи кращим працівникам, поїздки на відпочинок. 

Важливим інструментом в системі стимулювання працівників повинне бути моральне заохочення, наприклад, найкращий працівник галузі, інтерв'ю в газеті, фотографія на дошці пошани тощо.

Отже, основними принципами системи самоконтролю є:

-Мета роботи – забезпечити відсутність дефектів.

-Правило роботи – попередження дефектів, а не їх усунення.

-Всі виробничі відносини між персоналом будуються, як відносини постачальників і споживача. 

-Постійне навчання персоналу та впровадження ефективної системи заохочення якості. 

 

 

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, які обумовлюють її придатність до задоволення певних потреб у відповідності до її призначення.

Ступінь прояву кожної властивості продукції оцінюється за допомогою якісних і кількісних показників, одиничних і комплексних характеристик.

Серед показників розрізняють показники надійності, довговічності, призначення, безвідмовності, ергономічні, економічні, естетичні тощо.

Зроблено висновок, що всі напрямки підвищення якості продукції взаємопов'язані і стосуються як виробника, так і споживача.

Якість продукції впливає на кількість прибутку, рівень рентабельності, тобто на ефективність функціонування підприємства в цілому. 

Якість продукції має прямий вплив на результати діяльності, тобто на кількість прибутку. За рахунок зниження величини технологічних відходів та дотримання їх нормативу є можливість отримання додаткового випуску продукції, а отже, й збільшення прибутку. 

Вивчивши роботу підприємства та проаналізувавши показники діяльності, ми можемо запропонувати низку заходів, які, на нашу думку, могли би певним чином дати бажаний ефект у підвищенні якості продукції ЗАТ «Скалатська фабрика «Лотос»:

1. Планується освоїти і впровадити новий чистячий засіб для кухні. З метою покращення якості необхідно провести заміну зношеної частини на машинах на частину швейцарського чи німецького виробництва. 

2. Часткове переоснащення виробництва дозволить різко підвищити якість побутових засобів і випускати ширший асортимент, як за структурою, так і за оформленням. Широкий вихід на західний ринок дозволить закуповувати необхідні хімічні матеріали провідних фірм – виробників хімічних препаратів, що зробить засоби ЗАТ «Лотос» конкурентоспроможнішими за колоритом і естетичним оформленням (наповненість, ефект у залежності від призначення засобу). 

3. Провести роботи з подальшого розширення асортименту хімічних засобів для відбілювання.

5. Впровадити безвідходні технології у виробництві. Це призведе до зниження витрат на сировину і матеріали, тобто зниження собівартості продукції, зросте рентабельність, а також прибуток. 

6. Необхідно приділити увагу заходам із стимулювання працівників за якісно виконану роботу. Як ми знаємо, це один із головних чинників підвищення якості продукції. Якщо працівник бачитиме, що за свою якісну роботу він отримує добру платню, йому не буде сенсу виробляти неякісну продукцію.

7. Здійснювати оновлення асортименту, орієнтуючись на потреби ринку та окремого споживача. Систематично проводити опитування людей щодо продукції підприємства. Аналізуючи результати опитування, встановлювати, яку продукцію споживач хоче бачити на полицях магазинів, які переваги й недоліки продукції, що продається. 

8. Вивчати ринок і встановлювати життєвий цикл товару, що дасть можливість вчасно оновити чи знати з виробництва продукцію, яка не користується попитом, і запровадити нову.

9. Для збуту своєї продукції підприємству необхідно постійно шукати активного споживача, створити і розширити торгівельну мережу. Особливо звернути увагу про сільського споживача, про якого зараз забули. Синхронно проводити рекламну кампанію, проводити раз чи два на рік ярмарки, розпродажі за зниженою ціною. Ці заходи дадуть можливість повністю реалізувати свою продукцію і отримати сподівані результати. 

На нашу думку, запропоновані заходи дадуть позитивний кінцевий результат, а саме:

-додатковий випуск на фабриці хімічних засобів (57 л) за рахунок дотримання нормативу технологічних відходів або їх зниження;

-збільшення випуску продукції за рахунок зменшення відходів забезпечить додатковий випуск товарної продукції на суму 258,1 тис грн. 

-За рахунок випуску продукції підвищеної якості оновлення асортименту збільшити обсяг експортної продукції хоча б до 25% загального обсягу. 

 

 

1.Балабанова Л.В. Маркетинг / Підручник. — Донецк, 2008.- С. 562.

2.Бичківський Р. Управління якістю: Навч. посіб. – Л.: ДУ “Львівська політехніка”, 2006. – 329с.

3.Гиссни В.И. Управление качеством продукции: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Феликс, 2006 – 256с.

4.Декрет Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”. Чинний від 08.04.93р.

5.Джеймс А.Ф. Вступ у бізнес.-К.: Вища школа, 2006. –757с.

6.Должанский И.З., Загорная Т.О. Управление конкурентным потенциалом торговых марок в системе поиска целевых рынков // Маркетинг: теорія і практика. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету. - Луганськ: СНУ. - 2009. - С 57-63.

7.ДСТУ 2296-93. Національний знак відповідності. Форми, розміри, технічні вимоги та правила застосування. Чинний від 10 05. 94р.

8.ДСТУ 3230-95 Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення К.: 1985.

9.ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. Чинний від 01.01.98р.

10.ДСТУ ISO 9000-2007. Системи управління якістю. Основні положення та словник. Чинний від 10.01.2007р.

11.Економічний аналіз. /За ред. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ,2009. - 556 с.

12.Загорна Т.О. Конкурентноздатність фірми в системі стратегічного маркетингу // Торгівля і ринок України. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - Вип. 11. Т. 1. - С 87 - 91.

13.Загорная Т.О. Модель оценки конкурентного статуса торговой марки с использованием интегральных характеристик // Формування ринкової економіки: 36. наук, праць. Спец. вип. Сучасні проблеми теорії і практики маркетингу. — Київ: КНЕУ. - 2010. - 544 с

14.Колотий П.В., Шилов Ю.Ф. Контроль качества. К.: Техника, 2007. – 156 с. 

15.Кращі підприємства України 2008р. Альбом УАЯ, МЦ “ПРИРОСТ” 2009. - 104 с.

16.Мороз О.С. Якісна продукція – це для України головне. //Праця і зарплата. – 2007 – №18.

17.Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.:Скарби,2008 – 336 с.

18.Позняк С.В. Конкурентні переваги і конкурентоспроможність. // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1.

19.Положення про проведення сертифікації на Україні. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.1996.//Бізнес – 23.10.1996.

20.Портер М. Конкуренция: Пер. с англ.: Уч. пособие.-М.: Издательский дом «Вильямс», 2006.- 495с.

21.Ситніченко В.П. Тенденції якості в новому тисячолітті // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2006. – №3. – С. 42-47.

22.Тарасюк Г.М. Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства.Навч .посіб. – К.: ”Каравела”, 2009. – 432 с.

23.Томпсон А.А. мл., Стрикленд АДж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации: Учебник для вузов. Пер. с 9-го англ. изд. - М.: ИНФРА-М, 2006. - XX, 412 с.

24.Указ Президента України “Про заходи щодо підтвердження якості вітчизняної продукції”. від 23.02.2007р.

25.Шаповал М.І. Менеджмент якості: Підручник – К.: Т-во “Знання” КОО, 2007 – 475 с.

26.Шимановська Л.М. Основи менеджменту. Опорний конспект лекцій.-Полтава, 2006.-131с.