Аналітична оцінка якості продукції на ЗАТ "Скалатська фабрика Лотос"

 

Таблиця 2.3

Аналіз реалізації товарної продукції

№ з/пПоказники2010р.2011р.ВідхиленняВідхилення в %-тах

1.Обсяг реалізованої продукції673,2842,8+169,6125,2

 

Обсяг реалізованої продукції, як і всі показники, зріс. Якщо порівняти обсяг виробництва за 2010рік і обсяг реалізації за 2011рік, то це не викличе непорозуміння. Оскільки обсяг випуску менший, ніж обсяг реалізації. Це пов'язано з тим, що у 2010 році, крім випущеної продукції була ще реалізована продукція, яка була на складі готової продукції.

Рівень якості це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.

Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

Встановлення відносного рівня якості полягає у зіставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків.

У перспективному рівні якості продукції повинні відображатись пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки.

Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.

Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Це:

1) показники надійності, безвідмовності, ремонтопридатності, довговічності. У залежності від особливостей продукції, яка оцінюється, для характеристики їх можна використовувати як всі разом, так і поодинці. Для деяких виробів, пов'язаних із безпекою людей, безвідмовність може бути основним, а інколи і єдиним показником надійності. Ремонтопридатність визначають такі показники, як середня вартість технічного обладнання, ймовірність здійснення ремонту у заданий термін. Довговічність це властивість виробу тривалий час зберігати свою працездатність у певних умовах експлуатації;

2) естетичні показники характеризують інформаційне вираження, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виконання і стабільність товарного вигляду виробів;

3) показники безпеки характеризують особливості продукції щодо безпеки покупців і обслуговуючого персоналу (при монтажі, обслуговуванні, ремонту, транспортуванні і т.д.) [25, 10];

4) показники технічності характеризують ефективність конструкторсько-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті продукції; 

5) показники стандартизації і уніфікації це насичення продукції стандартами, уніфікованими і оригінальними складовими частинами, а також рівень уніфікації у порівнянні з іншими виробами;

6) ергономічні показники відображають взаємовідносини людини з виробами і комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей, які проявляються при використанні виробів.

У практиці господарювання важливо знати не лише продукцію окремих видів, але й загальний рівень якості усієї сукупності продукції, яка виготовляється підприємством. Основними з них є:

•частка принципово нових виробів у загальному їх обсягу;

•коефіцієнт оновлення асортименту;

•частка виготовленої продукції, на яку одержані сертифікати;

•частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві;

•частка виробничого браку;

•відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Вироби повинні бути надійними, естетичними, добре виконувати свої функції, тобто задовольняти потреби, для яких вони призначені. Але поряд з цими показниками важлива і ціна виробу. Саме з ціною пов'язане питання економічно оптимальної якості. Покупець, купуючи виріб, завжди співставляє, чи компенсує ціна виробу набір властивостей, якими він володіє. Але важливі також і експлуатаційні характеристики виробу, так як вони тягнуть за собою затрати на експлуатацію і ремонт.

Під економічною оптимальною якістю розуміють співвідношення якості і затрат, чи ціни одиниці якості, що можна записати формулою:

  (2.1.)

де Копт - економічно оптимальна якість; 

Q - якість виробу; 

СS - затрати на придбання і експлуатацію виробу, грн. [25, 11].

Для визначення рівня якості видів, які виготовляються, або ж нових, які освоюються виробництвом, застосовують ряд методів: об'єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний, розрахунковий і диференційований.

Об'єктивний і органолептичний методи використовують для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований - відносно рівня якості окремих видів продукції.

Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приладних вимірювань, лабораторного аналізу. Такий метод є найбільш вірогідним і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів (продуктивність, потужність, точність, вміст металу в руді, еластичність і т.п.).

Вимірювальний метод передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

Реєстраційний метод - ґрунтується на спостереженні та підрахунку кількості предметів, випадків.

Органолептичний метод ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком) без застосування технічних, вимірювальних та реєстраційних засобів. При цьому методі застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи з визначеного переліку ознак, які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу.

Розрахунковий метод - використовується при визначенні показників якості новостворених виробів; різновидом цього методу є комплексний метод, який полягає у визначенні інтегрованого показника якості продукції шляхом порівняння корисного ефекту від використання виробу і загальних витрат на його створення і споживання.

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиниць виробів з відповідними показниками виробів еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов).

Отже, цілеспрямоване створення і освоєння виробництва нових товарів народного споживання, покращення якості і модернізація виробів, які випускаються, визначаються результатами техніко-економічного аналізу ефективності