по тривалості перебування її на зараженій поверхні не завжди збігається із здатністю заражати атмосферу. Так, при низьких температурах речовина НD випаровується настільки повільно, що скільки-небудь серйозного зараження повітря порою не відбувається. При середній щільності зараження 25 г/м2 і середній швидкості вітру стійкість НD у літніх умовах (250С) складає 1…1,5 доби., при 100С – кілька діб, а в деяких випадках і тижнів.
Пошук
Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях
Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
286
Мова:
Українська
Летючі низько киплячі ОР типу AC та СG практично не заражають поверхні об’єктів, вони нестійкі, і час їхньої уражаючої дії відповідає часу отруєння атмосфери. У стійких ОР з максимальними концентраціями, що значно перевищують бойові, час уражаючої дії залежить від тривалості зараження поверхні. Тому часто, хоча і не завжди правильно, стійкість ОР на місцевості дорівнює часу їхньої вражаючого дії в атмосфері.
Отруйні речовини у виді грубо дисперсних аерозолів і крапель заражають місцевість і розташовані на ній об'єкти, одяг, засоби захисту і джерела води. Вони здатні уражати людей і тварин, як у момент осідання, так і після створення заражених ділянок місцевості. В останньому випадку ураження може бути отримано інгаляційним шляхом унаслідок випару ОР с заражених поверхонь, у результаті шкірної резорбції при контакті людей і тварин з цими поверхнями чи перорально при вживанні заражених продуктів харчування і води.
Кількісною характеристикою ступеня зараження різних поверхонь, у тому числі і незахищених шкірних покривів, є щільність зараження, під якою розуміють масу ОР, що приходиться на одиницю площі зараженої поверхні; D=M/S, де D – щільність зараження, мг/см2 (г/м2, кг/га, т/км2); М – кількість ОР, мг (г, кг, т); S – площа зараженої поверхні, см2 (м2, га, км2); 1 мг/см2 = 10 г/м2 = 100 кг/га = 10 т/км2.
Кожна ОР характеризується діапазоном бойових щільностей зараження місцевості разом з розташованими на ній людьми, тваринами і різними об'єктами, значення яких залежать від токсичності ОР и від розв'язуваних задач. Так, по іноземним даним, бойові щільності зараження місцевості речовиною VХ при виконанні задачі на знищення людей, захищених протигазами, складає 0,002…0,01 мг/см2 (0,02…0,1 т/км2). Відповідні бойові щільності зараження для НD дорівнюють 0,2…5 мг/см2 (2…5 т/км2).
В залежності від способів застосування хімічної зброї і властивостей отруйних речовин ними можуть бути заражені атмосфера, місцевість, або комбіноване зараження атмосфери і місцевості.
Хмара пари (туману, диму, мряки) ОР, що утворюється безпосередньо в момент застосування хімічної зброї, наприклад, при спрацьовуванні хімічних боєприпасів, називається первинною хмарою. Вона є причиною безпосереднього ураження незахищених людей і тварин.
Хмара пари ОР, що утворюється за рахунок випару отруйної речовини з зараженій місцевості, техніки і споруджень, називають вторинною хмарою.
Як первинна, так і вторинна хмари ОР поширюються в напрямку вітру на значні відстані від місця утворення. Відстань від підвітряного краю ділянки застосування хімічної зброї (ділянки зараження) до зовнішньої границі зараженої місцевості, на якій зберігається бойова концентрація ОР, називається глибиною поширення хмари зараженого повітря.
Глибина поширення первинної хмари зараженого повітря залежить від багатьох факторів, з яких основними є первісна концентрація ОР, ступінь вертикальної стійкості приземного шару атмосфери, швидкість вітру, топографія місцевості.
Глибина поширення хмари ОР практично прямо пропорційна початковій концентрації ОР. При конвекції глибина поширення первинної хмари буде в 3 рази менша, а при інверсії – у 3 рази більша, ніж при ізотермії. Якщо на шляху хмари зараженої атмосфери зустрічається лісовий масив чи височина, то глибина її поширення зменшується.
Середня глибина поширення первинної хмари зараженого повітря на відкритій місцевості при ізотермії складає 2…5 і 15…25 км відповідно для нервово-паралітичних та шкіряно-наривних ОР.
Глибина поширення вторинної хмари зараженого повітря також обумовлена декількома факторами. Чим більша ділянка і щільність зараження, тим далі по напрямку вітру поширюється вторинна хмара. Вплив швидкості вітру, ступеня вертикальної стійкості повітря і топографічних особливостей місцевості на глибину поширення вторинної хмари аналогічно впливу цих факторів на поведінку первинної хмари.
Початковий момент уражаючої дії хмари зараженої атмосфери залежить головним чином від швидкості вітру і видалення від підвітряній границі району застосування хімічної зброї. Середня тривалість уражаючої дії первинної хмари відносно невелика і не перевищує 20…30 хвилин. Середня тривалість уражаючої дії вторинної хмари визначається часом повного випару ОР с заражених поверхонь і виміряється годинами і навіть може становити декілька діб.
Таким чином, глибина поширення первинної і вторинної хмар зараженої атмосфери і тривалість їхньої вражаючої дії визначаються масштабом застосування, фізико-хімічними і токсичними властивостями ОР.
Дамо коротку характеристику отруйним речовинам нервово-паралітичної дії.
Потрапляючи в організм, ОР нервово–паралітичної дії уражають нервову систему. Характерним симптомом ураження є звуження зіниць очей (міоз).
Основними представниками цієї групи ОР є зарин (GВ) і ві-ікс (VХ).
Зарин (GВ) – безбарвна чи жовтувата летюча рідина, практично без запаху, узимку не замерзає. Змішується з водою й органічними розчинниками в будь-яких відносинах, добре розчиняється в жирах. Стійкий до дії води, що обумовлює зараження непротічних водойм на тривалий час – до 2 місяців. Зарин застосовується для ураження живої сили шляхом зараження приземного шару повітря нанесенням коротких вогневих нальотів артилерією, ударами ракет і тактичної авіації. Основний бойовий стан – пара. Пара зарину при середніх метеорологічних умовах може поширюватися за вітром