Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

Перша допомога. На ураженого надягти протигаз і видалити його з осередку ураження. При виході на незаражену місцевість зробити часткову санітарну обробку відкритих ділянок тіла за допомогою ІПП. витрусити одяг, очі і носоглотку промити чистою водою. 

Виявлення ВZ в атмосфері здійснюється військовими приладами хімічної розвідки.

У воєнних цілях можуть застосовуватися також і отруйні речовини дратівної дії.

Отруйними речовинами дратівної дії є хімічні сполуки, що викликають роздратування очей й органів дихання. Основними представниками ОР цього класу є СS і СR. 

До отруйних речовин даного класу відноситься також хлорацетофенон (СN). Хлорацетофенон діє на організм подібно СS і СR, але є менш токсичним. 

СS – біла, тверда, мало летюча кристалічна речовина з запахом перцю. Погано розчиняється у воді, у спирті, в ацетоні, хлороформі. Бойовий стан – аерозолі. Застосовується за допомогою хімічних авіаційних бомб, артилерійських снарядів, генераторів аерозолів і димових гранат. Можливе використання у виді довгостроково діючих рецептур СS-1 і СS-2. 

СS у малих концентраціях має дратівну дію на очі і верхні дихальні шляхи, а у великих концентраціях викликає опіки відкритих ділянок шкіри, у деяких випадках – параліч дихання, зупинку серця і навіть смерть. Ознаки ураження: сильне печіння і біль в очах і грудях, сильна сльозотеча, мимовільне змикання вік, чмихання, нежить (іноді з кров'ю), хворобливе печіння в роті, носоглотці, у верхніх дихальних шляхах, кашель і біль у грудях. При виході з зараженої атмосфери чи після надягання протигаза симптоми продовжують наростати протягом 15…20 хвилин, а потім поступово протягом 1…3 годин затихають. 

СR – кристалічна речовина жовтого кольору. У воді розчиняється погано, а в органічних розчинниках – добре. Бойове застосування аналогічне СS. Токсична дія СR подібна СS, але робить більш сильну дратівну дію на очі і верхні дихальні шляхи. 

При впливі дратівних ОР необхідно надягти протигаз. При сильному роздратуванні верхніх дихальних шляхів (сильний кашель, печіння, біль у носоглотці) роздавити ампулу з проти димною сумішшю і ввести її під шолом-маску протигаза. Після виходу з зараженої атмосфери прополоскати рот, носоглотку, промити очі 2% розчином питної соди або чистою водою. Видалити ОР с одягу витрушуванням або чищенням.

Окрему групу складають отруйні речовини задушливої дії.

До даної групи ОР відноситься фосген (СG).

Фосген (СG) при звичайних умовах безбарвний газ, важчий повітря в 3,5 рази, з характерним запахом прілого сіна чи гнилих фруктів. У воді розчиняється погано і легко нею розкладається. Бойовий стан – пара. Стійкість на місцевості 30…50 хвилин, можливий застій пари у траншеях, ярах від 2 до 3 годин. Глибина поширення зараженого повітря від 2 до 3 км.

Фосген уражає організм тільки при вдиханні його пари, при цьому відчувається слабке роздратування слизуватої оболонки очей, сльозотеча, неприємний солодкуватий смак у роті, запаморочення, загальна слабість, кашель, стиснення в грудях, нудота (блювота). Після виходу з зараженої атмосфери ці явища проходять, і протягом 4…5 годин уражений знаходиться в стадії благополуччя. Потім унаслідок набряку легенів настає різке погіршення стану: учащається дихання, з'являються сильний кашель з рясним виділенням пінистого мокротиння, головний біль, задуха, посиніння губів, частішання пульсу, біль в області серця, слабкість. Температура тіла піднімається до 38…39°С. Набряк легенів триває кілька діб і звичайно закінчується смертельним результатом. 

Перша допомога. На ураженого надягти протигаз, вивести з зараженої атмосфери, надати повний спокій, полегшити дихання (зняти поясний ремінь, розстебнути ґудзика), укрити від холоду, дати гаряче питво і якнайшвидше доставити в медичний пункт. 

Фосген виявляється приладами хімічної розвідки. 

Найстарішими представниками спорядження хімічних засобів ведення збройної боротьби є отруйні речовини шкіряно-наривної дії.

Основною ОР шкіряно-наривної дії є іприт. На озброєнні може знаходитись як технічний (Н) так і очищений іприт (НD).

Іприт являє собою жовтувату чи темно-буру рідину із запахом часнику чи гірчиці, добре розчинну в органічних розчинниках і погано – у воді. Іприт важчий за воду, замерзає при температурі близько – 14°С, Легко усмоктується в різні лакофарбові покриття, гумовотехнічні і пористі матеріали, що приводить до їхнього глибинного зараження. На повітрі іприт випаровується повільно. Основний бойовий стан іприту краплинно–рідинний чи аерозольний. Однак іприт здатний створювати небезпечні концентрації своєю парою за рахунок природного випару із зараженої місцевості. У бойових умовах іприт може бути застосований артилерією (мінометами), авіацією, а також фугасами. Ураження особового складу досягається шляхом зараження приземного шару повітря парою та аерозолями іприту, зараженням аерозолями і краплями відкритих ділянок шкіри, одягу, техніки і ділянок місцевості.

Глибина поширення пари іприту складає від 1 до 20 км для відкритих ділянок місцевості. Іприт здатний заражати місцевість улітку до 2 діб, узимку до 2…3 тижнів. Техніка, заражена іпритом, становить небезпеку для незахищених засобами захисту людей і підлягає дегазації. Іприт заражає непротічні водойми на 2…3 місяці.

Іприт наносить ураження при будь-яких шляхах проникнення в організм. Ураження слизуватих оболонок очей, носоглотки і верхніх дихальних шляхів виявляються навіть при незначних його концентраціях. При більш високих концентраціях поряд з місцевими поразками відбувається загальне отруєння організму. Іприт має схований період дії (2…8