Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях

Кишкова форма сибірської виразки характеризується загальною інтоксикацією, підвищенням температури тіла, болями в епігастріі, рідким калом і блювотою. У блювотних масах і у випорожненнях може бути домішка крові. Живіт роздутий, різко хворобливий при пальпації, виявляються ознаки роздратування очеревини. Стан хворого прогресивно погіршується і при явищах інфекційно-токсичного шоку хворі вмирають. 

При кожній з описаних форм може розвитися сибіровиразковий сепсис з бактеріємією, виникненням вторинних осередків (менінгіт, поразка печінки, бруньок, селезінки й інші). 

Діагноз і диференціальний діагноз. Розпізнавання сибірської виразки ґрунтується на даних епідеміологічного анамнезу (професія хворого, характер оброблюваного матеріалу, відкіля доставлене сировина, контакт із хворими тваринами й ін.). Враховуються також характерні зміни шкіри в області воріт інфекції (розташування на відкритих ділянках шкіри, наявність темного струпа, оточеного вторинними пустулами, набряком і гіперемією, анестезія виразки). Варто враховувати, що в щеплених усі зміни шкіри можуть бути виражені слабко і нагадувати стафілококові захворювання (фурункул і інші). Лабораторним підтвердженням діагнозу служить виділення культури сибіро виразкової палички і її ідентифікація. Для дослідження беруть уміст пустули, везикули, тихорєцької випіт з-під струпа. При підозрі на легеневу форму беруть кров, мокротиння, випорожнення. При шкірних формах гемокультура виділяється рідко. 

Узяття і пересилання матеріалу проводять з дотриманням усіх правил роботи з особливо небезпечними інфекціями. Для дослідження матеріалу (шкіри, вовну) застосовують реакцію термопреципітації (реакція Асколи). Для виявлення збудника використовують також імунофлуоресцентний метод. Як допоміжний метод можна використовувати шкірно-алергійну пробу зі специфічним алергеном ─ антраксином. Препарат уводять внутришкірно (0,1 мл). Результат враховують через 24 і 48 год. Позитивної вважається реакція при наявності гіперемії й інфільтрату понад 10 мм у діаметрі за умови, що реакція не зникла через 48 год.

Диференціювати необхідно від фурункула, карбункула, пики, зокрема від буллезной форми. Легеневу (інгаляційну) форму сибірської виразки диференціюють від легеневої форми чуми, туляремії, меліоідоза, легіонеллеза і важких пневмоній інший етиології.

Другою не менш небезпечною хворобою є холера. Вона відноситься до особливо небезпечних і карантинних інфекцій.

Збудник хвороби − холерний вібріон. Інкубаційний період хвороби – 1…5 діб. Джерелом інфекції є хвора людина і бактеріоносій. Хворі в гострій стадії виділяють збудника не тільки з калом, але і з блювотними масами. Вібріони можуть добре зберігатися в зовнішнім середовищі, особливо у воді холодних водойм. 

Ознаки захворювання. Хвороба починається гостро з появи поносу, який учащається до 10 разів у добу і більше, випорожнення мають вид белесоватої водянистої рідини з плаваючим хлоп’ям слизу і нагадують рисовий відвар. До поносу приєднується рясна блювота. Стан хворих погіршується, з'являються ознаки зневоднювання (риси обличчя загострюються, очні яблука западають, знижується напруга шкіри). Пульс стає частий і слабкий, розвиваються судороги. 

За останнім часом частіше зустрічається холера Ель-Тор зі стертими і легкими формами захворювання, але більш частим вібріононосительством. Хворих, як правило, направляють у лікарню для особливо небезпечних інфекцій. Транспортування їх здійснюється на спеціально виділеному транспорті в супроводі медичного працівника. На транспорті треба мати ємності для збору виділень хворого, дезінфікуючи розчини і необхідні медикаменти для надання невідкладної допомоги. 

Лікування. Рекомендуються поповнення втраченої води і солей шляхом уведення спеціальних сольових розчинів, рясне питво й антибіотики. Виписка з лікарні проводиться тільки після одержання трьох негативних бактеріологічних досліджень випорожнень. За особами, що перенесли холеру встановлюється диспансерне спостереження терміном на 3 місяці. 

Профілактика. Попередження замету холери на територію країни комплексом санітарно карантинних заходів. У частині з появою навіть одиничних випадків холери встановлюється карантин на 5 діб. 

За вказівкою лікаря необхідно обстежитися на вібріононосительство. Під керівництвом лікаря проводяться екстрена профілактика антибіотиками, повна санітарна обробка і дезинфекційні заходи. 

Режим роботи в ізоляторі. Режим роботи в ізоляторі спрямований на забезпечення персоналом медичного пункту особистої і суспільної профілактики проти зараження інфекційними захворюваннями. Дотримання режиму обов'язково для всього медичного й обслуговуючого персоналу. Весь особовий склад повинний знати режим роботи й обсяг своїх функціональних обов'язків. Персонал повинний бути піддадуть імунізації. При терміновій необхідності роботи персоналу призначають специфічну екстрену профілактику. Працівники ізолятора повинні працювати в захисному одязі. Забороняється виходити в захисному костюмі за межі ізолятора, а також приймати в ньому їжу, пити воду і курити. 

Медичний і інший обслуговуючий персонал повинний щодня піддаватися дворазової термометрії тіла. Медичний персонал і працівники харчування 1 раз у 10 днів обстежуватимуться на вібріононосительство. У кожнім приміщенні і на робочих місцях повинний бути дезінфікуючий розчин для обробки рук. Після закінчення роботи вихід персоналу дозволяється тільки через санпропускник. 

Прибирання приміщень повинне проводитися тільки вологим способом і не рідше 2 разів у день. Збиральний інвентар зволожується 5% розчином лізолу (3% розчином хлораміну, 1% розчином хлорного вапна). По закінченні прибирання весь використовуваний