Безпека життєдіяльності Навчально-методичний посібник

У деяких випадках наслідки дії вторинних уражальних факторів значно перевищують дії первинних.

Питання для обговорення

Ядерна зброя.

Вражаючі фактори ядерної зброї.

Радіоактивне зараження.

Електромагнітні імпульси.

Зони пожеж.

 Ситуаційне завдання

1. Розрахувати та нанести зони ураження (осередку ураження) при можливу радіаційному зараженні. Вихідні дані дає викладач. Схеми виконати з урахуванням вимог до кольору та масштабу на окремому аркуші А4 з відповідними надписами та позначками.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

Правила поведінки та дії населення в зоні ураження.

Правила поведінки та дії населення при виробничих аваріях та стихійних лихах.

Дії населення по сигналах оповіщення цивільної оборони.

Захист населення у надзвичайних ситуаціях.

Класифікація колективних засобів захисту та правила поведінки людей у сховищах.

Радіаційна безпека.

Методика оцінки радіаційної обстановки.

Бібліографічний список до семінарського заняття

Основні законодавчі та нормативно-правові акти: 2, 3, 6, 7, 10, 11, 13.

Основна література: 1, 2, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 14.

Додаткова література: 3, 4, 7, 8, 9, 11, 12, 14, 16, 17, 18.

Семінарське заняття № 4

Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах

Мета заняття: закріплення, поглиблення, розширення і систематизацію знань про хімічну безпеку.

План заняття

1. Хімічна зброя, її характеристики та розрахунки зон ураження.

2.  Призначення, види та осередки зараження бактеріологічної (біологічної) зброї.

3. Сучасні звичайні засоби ураження.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При розгляді першого питання необхідно відмітити, що хімічною зброєю називають боєприпаси та бойові прилади, уражальні дії яких ґрунтуються на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (ОР). Отруйні речовини, перебуваючи у бойовому стані (пару, аерозолю, крапель), уражають організм людини, проникаючи через органи дихання, шкіряні покриви, рани, слизові оболонки очей та носоглотки, а також унаслідок уживання заражених продуктів харчування та води. Найбільш токсичними є нервово-паралітичні ОР: зарін, зоман, ві-ікс.

Кількісною характеристикою ступеня забруднення різноманітних поверхонь є щільність забруднення Qм – кількість ОР на одиницю площі поверхні (г/м2). Кількісною характеристикою забруднення повітря та джерел води є концентрація С – кількість ОР на одиницю об’єму (г/м3).

Територію, в межах якої внаслідок застосування хімічної зброї можливе ураження незахищених людей, сільськогосподарських тварин та рослин, називають зоною хімічного зараження. Зона хімічного зараження включає територію, яка зазнала безпосереднього впливу ХЗ (район застосування), та території, над якими поширилася хмара зараженого повітря (ЗП) з уражальними концентраціями речовин (рис. 2).

L – довжина;

Ш – ширина району застосування хімічної зброї;

Г – глибина поширення зараженого повітря; S3 – площа хімічного зараження;

  – площа осередків ураження

Розміри зони хімічного зараження залежать від кількості застосованих ОР, їх типів, виду, кількості засобів доставлення, метеорологічних умов та рельєфу місцевості.

У зоні хімічного зараження може виникнути один або декілька осередків хімічного ураження. Зона хімічного зараження має форму трапеції і характеризується розмірами: (довжиною L, глибиною Г) та площею Sз. Площу зони зараження можна визначити за формулою (3. 4) :

Sз = Г (L + α), (3. 4)

де, cучасні звичайні засоби ураження α = 0, 05Г – за інверсії;

0, 1Г – за конвекції;

0, 08Г – за ізотермії.

Осередком хімічного ураження прийнято називати територію, в межах якої внаслідок застосування ХЗ відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин. Осередок хімічного ураження визначається межами населеного пункта або його частинами, які опинилися в зоні хімічного зараження.

У разі виникнення осередка хімічного ураження головною вимогою надійної роботи промислових підприємств мають бути ретельна герметизація промислових будівель та захист технологічного процесу, забезпечення робітників та службовців засобами індивідуального та колективного захисту, всебічне оцінювання хімічної обстановки та її впливу на дії формувань ЦЗ, робітників та службовців об’єктів, а також організація проведення хімічного контролю на об’єкті.

При розгляді другого питання необхідно визначитись, що бактеріологічна (біологічна) зброя – це боєприпаси та бойові прилади, уражальна дія яких ґрунтується на використанні хвороботворних властивостей мікроорганізмів та токсичних продуктів їх життєдіяльності. БЗ призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських культур, псування фуражу, продуктів харчування, обладнання, а отже – підриву економічного потенціалу країни. Хвороботворні мікроорганізми – збудники інфекційних хвороб людей та тварин залежно від розмірів, побудови та біологічних властивостей поділяють на такі класи: бактерії, віруси, рикетсії та грибки.

Бактерії є збудниками більшості найнебезпечніших хвороб людини, таких як чума, холера, сибірська виразка, сап, меліондоз тощо. Це одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, різноманітні за формою, з розмірами 0, 5-10 мкм. Віруси – мікроорганізми розмірами 0, 08-0, 35 мкм, здатні жити та розмножуватись тільки в живих клітинах (внутріклітинні паразити). Рикетсії – група мікроорганізмів, які займають проміжне місце між бактеріями та вірусами, з розмірами 0, 3-0, 5 мкм. Грибки – одно – чи багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження, з розмірами 3-50 мкм та більше.

Можливі такі