Безпека життєдіяльності.Методичні рекомендації

Реанімація постраждалого.

У випадках зупинки дихання та серцебиття (клінічної смерті) у людини є 5-6 хвилин до настання незворотних змін в організмі (біологічної смерті), коли починають відмирати клітини головного мозку. У цьому випадку необхідно швидко надавати реанімаційні процедури.

До реанімаційних процедур відносять штучне дихання та непрямий масаж серця. Перед наданням реанімаційних процедур постраждалого вкладають спиною на тверду поверхню із розстібанням одягу, якщо необхідно очищають рот від сторонніх предметів (крові, залишків блювоти, мулу тощо) пальцем на який намотані бинт, марля, чиста хустинка. З метою гігієни рекомендується прикрити рот потерпілого хустинкою, якщо вдих робиться через рот (при цьому ніс необхідно затискати пальцями, а шию трохи підіймають з низу до верху). При наданні допомоги однією людиною після двох швидких сильних вдихів повітря у легені потерпілого, проводять 15 здавлювань грудної клітини вглиб на 4-5 см. Якщо допомогу надають дві людини, то на один вдих повинно приходитися п’ять здавлювань грудної клітини. При ефективному наданні масажу серця та штучного дихання шкіра набуває рожевого кольору, зіниці реагують на світло, з’являється пульс та самостійне дихання.

Шок.

Шок це гострий розлад життєво важливих функціональних систем організму: серцево-судинної, дихальної, нервової, який розвивається внаслідок дії на людину важкої механічної травми, опіку, інтоксикації та інших екстремальних факторів. Шок може виникнути безпосередньо після травми або через деякий час після неї.

Необхідні дії:

• припинення дії на постраждалого травмуючого фактору;
• при необхідності надання долікарської допомоги (зупинка кровотечі, іммобілізація кінцівки тощо) ;
• прийом знеболювального, заспокійливого, гарячого напою.

Кровотечі.

Види кровотеч. Кровотеча це вихід крові із кровоносної судини внаслідок її механічного травмування. Найбільш часта причина – механічне травмування (удар, укол, розріз, розтягнення тощо), також можливе при внутрішніх інфекційних чи соматичних хворобах (туберкульоз, рак, виразка у ШКТ, атеросклероз, гіпертонічний криз тощо). Кровотеча буває внутрішня, коли кров заповнює внутрішні порожнини та зовнішня, коли кров потрапляє у зовнішнє середовище. В залежності від виду травмованої судини кровотечі поділяють на артеріальні, венозні, капілярні, паренхіматозні.

При артеріальній кровотечі, кров яскраво-червоного кольору, б’є потужним пульсуючим струменем у ритм серцевим скороченням. Це найбільш небезпечна кровотеча оскільки людина може втратити за короткий проміжок часу велику кількість крові внаслідок чого може наступити швидка смерть.

При венозній кровотечі, кров темно-червоного кольору, яка повільно витікає рівномірним струменем. У випадку пошкодження крупної вени можлива пульсація крові у ритм дихання. Венозна кровотеча менш інтенсивна ніж артеріальна і тому рідко призводить до смерті, якщо вчасно її зупинити. Однак при пораненні вен шиї та грудної клітини у момент вдиху до вен може всмоктуватися повітря, що може стати причиною миттєвої смерті внаслідок емболії судин серця.

При капілярній кровотечі кров виділяється рівномірно та повільно із всієї рани. Буває внаслідок механічних ушкодження шкіри, саднах. Зупинка кровотечі як правило відбувається самостійно внаслідок згортання крові. Це найменш небезпечний вид кровотечі.

Паренхіматозна кровотеча пов’язана із ушкодженням внутрішніх органів, які мають сильно розвинену мережу кровоносних судин (печінка, селезінка, нирки тощо). Це найбільш підступний вид кровотечі оскільки діагностувати і допомогти при цьому можуть тільки лікарі у медичному закладі.

Методи зупинки кровотеч. Для тимчасової зупинки кровотечі із артерії чи вени використовують тугу пов’язку чи джгут із максимальним згином ураженої кінцівки у суглобі, який знаходиться вище місця ураження або притисканням пальцями артерії до кісток на кінцівках це найшвидший та найпростіший варіант зупинки кровотечі. Однак людина не зможе довго витримати такої напруги тому слід підготуватися до зупинки кровотечі за допомогою джгуту або тугої пов’язки. Після накладання джгуту на кінцівку на папері фіксують час накладання і прикріпляють до джгуту. У літку тримати джгут можне не більше двох годин, а взимку не більше однієї години, оскільки це може призвести до омертвіння кінцівки. Якщо любий спосіб зупинки кровотечі проведений правильно то кровотеча негайно зупиняється. Якщо з якихось причин доставка постраждалого у медичний заклад затримується більше відведеного часу то джгут слід повільно зняти, але не більше 5 хвилин, а кровотечу зупинити притискуванням артерії пальцями до кісти. Слід зауважити, що надлишкове зусилля у джгуті може призвести до механічного травмування м’язів, нервів, судин і стати причиною паралічу кінцівки, тому джгут слід затягувати до моменту зупинки кровотечі, не більше і не менше.

Опіки.

Опік це пошкодження тканин викликане дією високої температури, хімічними речовинами, електричним струмом та деякими видами електромагнітного випромінювання (УФ, ІЧ, СВЧ тощо).

Виділяють чотири ступені ураження тканин при опіках, їх характеристика наведена нижче у табл. 6. 

СтупіньХарактеристика

ІПочервоніння та припухлість шкіри, сильна біль. 

ІІПочервоніння та набряк більш виражені, з’являються пухирі, які наповнені прозорим вмістом. 

ІІІНа фоні почервоніння та вскритих пухирів видно ділянки білої шкіри. 

ІVОбвуглювання тканин. 

Необхідні дії:

При опіках І ступеня необхідно промити 10-15 хвилин опечене місце водою, потім обробити антисептиком. Після чого поверхню опіків накривають чистою тканиною. Потерпілому дають знеболюючі та багато пити. До опечених частин шкіри не можна доторкатися, проколювати пухирі, накладати на них мазі або порошки. Після