Безпека життєдіяльності.Методичні рекомендації

Відмороження.

Відмороження це пошкодження тканин внаслідок тривалої дії низьких температур. При дії низької температури людина спочатку відчуває холод, потім оніміння, і на сам кінець розвивається повна нечутливість. Втрата чутливості призводить до подальшого охолодження і як наслідок до відмороження. Встановити ступінь ураження тканин відразу неможливо. Для цього необхідно від 12 до 24 годин часу. Виділяють чотири ступені ураження тканин при відмороженнях, їх характеристика наведена нижче у табл. 7. 

СтупіньХарактеристика

ІШкіра набуває синьо-багряного кольору, після відігрівання з’являється набряклість, біль. 

ІІПоверхневий шар шкіри відмирає. Після відігрівання шкіра набуває багряно-синього кольору, швидко розвивається набряк, який розповсюджується на прилеглі тканини біля зони відмороження. У зоні відмороження з’являються пухирі із прозорою чи білою рідиною. З’являється значний біль, підвищується температура тіла, порушується сон та апетит. 

ІІІВідмирання всіх уражених шарів тканин під шкірою. Глибина пошкодження проявляється поступово. У перші дні з’являються пухирі наповнені темно-червоною чи темно-бурою рідиною. Навколо відмерлої тканини розвивається запальний процес. Далі починається гангрена, сильний біль, підвищується температура, розлади ЦНС. 

ІVВідмирають всі тканини навіть кістка. Відморожене частина тіла не відігрівається і становиться не чутливою. Шкіра вкривається пухирями із чорною рідиною. Уражена частина тіла чорніє та починає всихати. Відбуваються сильні зрушення у ЦНС, знижується температура тіла. 

 

Необхідні дії:

Постраждалого внести у тепле приміщення, зняти взуття та рукавички. Відморожену кінцівку спочатку розтерти сухою тканиною, потім помістити у теплу воду (32-34, 5 ºС). Впродовж 10 хвилин температуру довести до 40, 5 ºС. При відновленні чутливості та кровообігу кінцівку витерти та протерти спиртом, наложити асептичну або чисту пов’язку. При загальному переохолодженні людині необхідно дати гарячого напою, тепло укутати.

Переломи кісток.

Перелом це повне чи часткове порушення цілісності кісток. Розрізняють закриті та відкриті переломи.

Ознаки перелому:

• біль при любому русі чи навантаженні на кінцівку;
• порушення функції кінцівки;
• змінення форми кінцівки, поява набряку та гематоми.

Необхідні дії:

Головне при наданні допомоги при переломах чи пошкодженні суглобів це своєчасна іммобілізація пошкодженої кінцівки, що зменшує біль та попереджує розвиток травматичного шоку і додаткових пошкоджень. При відкритих переломах спочатку зупиняють кровотечу, накладають асептичну або чисту пов’язку на рану і тільки після цього починають іммобілізацію. Дають знеболювальне і відправляють до медичного закладу.

Розтягнення та розрив зв’язок.

Розтягнення та розрив зв’язок це травмування суглобної сумки при русі який перевищує його фізичні можливості. Ознаками розтягнення (розриву) зв’язок являються біль у суглобі, порушення його функцій, набряк, крововилив.

Необхідні дії:

На травмований суглоб наложити тугу пов’язку, та прикладати холод.

Психологічна допомога постраждалим.

Надання психологічної допомоги постраждалим являється важливою складовою надання першої долікарської допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Оскільки вона допомагає зменшити інтенсивність чи припинити розвиток психічних розладів у постраждалих людей в подальшому. Тому знати основи можливої поведінки людей, які опинилися у надзвичайній ситуації та методи психологічної корекції, важлива складова не тільки фахівця психолога, а також рятівника, медика, фармацевта.

Практика показує, що у НС більшість людей 60-75% опиняються у приголомшливому чи пригніченому стані, розгублюються, нічого не роблять стають пасивними; 15-25% неадекватно реагують, панікують чи піддаються істериці, що у більшості випадках веде до погіршання ситуації; останні 10-15% людей зберігають спокій, швидко оцінюють ситуацію, адекватно та рішуче діють.

Для забезпечення адекватної поведінки людини в критичній ситуації у будь якому середовищі (соціальному, техногенному, природному), вона повинна бути психологічно, теоретично та фізично підготовлена (вміти зберігати спокій, володіти теоретичними знаннями та мати навички їх застосовування на практиці).

 

Мета вивчення теми: ознайомлення із основними нормативно-правовими актами із безпеки життєдіяльності людини в Україні.

Законодавство із забезпечення безпеки життєдіяльності людини в залежності від сфери дії можна поділити на такі основні групи:

• конституція;
• законодавство про основи національної безпеки;
• законодавство про охорону навколишнього природного середовища;
• законодавство про охорону здоров’я;
• законодавство, що регулює безпеку людини в усіх сферах її життя:
• громадянське і карне законодавства;
• дорожній рух;
• охорона праці;
• цивільний захист тощо.

 

Мета вивчення теми: ознайомитися з основними небезпечними факторами та їх характеристиками, а також знати основні заходи зменшення впливу їх на людину.

При знаходженні людини вдома, на роботі, у місті чи на природі вона постійно наражається на небезпеку у вигляді фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних, соціальних небезпечних факторів.

До фізичних небезпечних факторів можна віднести: механічні чинники (рушійні механізми, ударна хвиля, падіння, зіткнення з твердими тілами тощо), високу або низьку температуру, механічні коливання (вібрацію, звук, інфра- та ультразвук), електромагнітні випромінювання (гамма-, рентгенівське, УФ-, видиме, ІЧ-, лазерне та мікрохвильове, радіохвильове), магнітні та електричні поля, електричний струм, швидкий перепад атмосферного тиску тощо.

До хімічних факторів відносять речовини неорганічні, органічні та елементорганічні.

До біологічних небезпечних факторів відносяться патогенні мікроорганізми, паразити, комахи (отруйні чи переношчики інфекцій), отруйні рослини та тварини, хижаки.

До психофізіологічних небезпечних факторів можна віднести фізичне та емоціональне напруження, перенапруження аналізаторів, голосового апарату та деякі інші.

До соціальних небезпек можна віднести шахрайство, крадіжку, пограбування