Центральний банк і грошово-кредитна політика

З’ясування сутності грошово-кредитної політики передбачає вивчення її об’єктів, суб’єктів та цілей проведення. При цьому слід враховувати, що проведення грошово-кредитної політики потребує створення в країні відповідної інституційної основи. Ключовими складовими цієї основи є банківська система і грошовий ринок. Потрібно з’ясувати, які вимоги ставить перед банківською системою і грошовим ринком проведення ефективної грошово-кредитної політики.

Для розуміння ролі грошово-кредитної політики в ринковій економіці важливо розглянути її цілі, які поділяються на три групи: стратегічні, проміжні, поточні. Необхідно звернути увагу на дискусію, яка точиться в економічній літературі щодо стратегічних цілей. Зауважимо, що центральні банки різних країн неоднаково вирішують проблему вибору стратегічних цілей.

Важливо звернути увагу на конфлікт цілей, з’ясувати можливості центрального банку щодо впливу на основні макроекономічні змінні, тобто на реальний сектор економіки.

Центральний банк прямо не може впливати на основні макроекономічні змінні. Він може досягати поставлених стратегічних цілей через проміжні та поточні цілі. Тому грошово-кредитна політика має досить складний механізм впливу на реальну економіку, який називають трансмісійним (передавальним) механізмом грошово-кредитної політики. Для поглиблення своїх знань щодо результативності (ефективності) грошово-кредитної політики необхідно виділити й охарактеризувати основні ланки трансмісійного механізму грошово-кредитної політики, з’ясувати, які змінні центральні банки обирають проміжні та поточні цілі і які критерії вибору цілей необхідно брати до уваги.

Центральні банки впливають на економічні процеси проведенням певної грошово-кредитної політики. Тому при розгляді даної теми необхідно розглянути класифікацію грошово-кредитної політики за такими класифікаційними ознаками:

- за спрямованістю та мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей (крайні варіанти – монетарна експансія та політика рестрикції; проміжні – політика рефляції та політика дезінфляції) ;

- за критерієм охоплення регулятивними заходами суб’єктів грошового ринку (тотальна грошово-кредитна політику та селективну) ;

- за характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром (таргетування грошових агрегатів, таргетування валютного курсу, таргетування інфляції, грошово-кредитна політика без номінального якоря).

Грошово-кредитна політика – одна із складових загальної економічної політики держави, тому для визначення її впливу на реальний сектор економіки необхідно з’ясувати, як вона взаємодіє з іншими державними заходами впливу на економічні процеси, і насамперед як вона взаємодіє з фіскальною політикою, зовнішньоекономічною політикою тощо. Слід звернути увагу на різні підходи щодо оцінки ефективності грошово-кредитної і фіскальної політики з боку кейнсіанців і монетаристів.

Оцінюючи в цілому ефективність грошово-кредитної політики, необхідно підкреслити її переваги та недоліки.

Завершуючи вивчення цієї теми, потрібно проаналізувати особливості визначення та реалізації грошово-кредитної політики в Україні на різних етапах перехідного періоду, а також зарубіжний досвід реалізації грошово-кредитної політики розвинутих країн світу.

План практичного заняття № 18

1. Економічний зміст грошово-кредитної політики.

2. Завдання та цілі грошово-кредитної політики.

3. Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної політики.

4. Типи (різновиди) грошово-кредитної політики.

План практичного заняття № 19

1. Місце і роль грошово-кредитної політики в загальнодержавній економічній політиці.

2. Особливості грошово-кредитної політики в Україні.

3. Зарубіжний досвід реалізації грошово-кредитної політики.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. Грошово-кредитна політика – це:

1) сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин;

2) діяльність держави, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку виконання угоди з валютними цінностями;

3) сукупність заходів щодо регламентації грошового обороту в країні.

2. Грошово-кредитна політика здійснюється з метою:

1) забезпечення безінфляційного грошового обігу;

2) регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та збалансування платіжного балансу;

3) кредитування економіки та регулювання грошової маси.

3. Який орган державної влади щорічно інформує НБУ про напрями грошово-кредитної та валютної політики, розробленої ним на наступний рік і на більш тривалий період?

1) Президент;

2) прем’єр-міністр;

3) ВРУ;

4) Міністерство фінансів України.

4. Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є:

1) сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки;

2) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

3) розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок і загальне зростання грошової маси.

5. Головним суб’єктом грошово-кредитної політики в Україні є:

1) Уряд;

2) Міністерство фінансів;

3) НБУ.

6. Рестрикційна грошово-кредитна політика (політика «дорогих» грошей) спрямована на:

1) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

2) згладжування різких коливань фаз економічного циклу;

3) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

7. Рестрикційна грошово-кредитна політика застосовується з метою:

1) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

2) згладжування різких коливань фаз економічного циклу, боротьби з інфляцією