Центральний банк і грошово-кредитна політика

Політика грошово-кредитної рестрикції («дорогих грошей») – політика скорочення або обмеження зростання пропозиції грошей у країні, яку проводить центральний банк з метою зниження рівня інфляції та підвищення курсу національної валюти.

Політика дезінфляції – повільне контрольоване зростання пропозиції грошей, а отже, і поступове зниження рівня процентної ставки, що стимулює економічне зростання, підвищення рівня зайнятості.

Політика дефляції – різке скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого рівень процентної ставки зростає, що, у свою чергу, провокує різке зниження економічної активності.

Політика інфляції – неконтрольоване зростання пропозиції грошей, внаслідок чого рівень процентної ставки стрімко падає, що веде до швидкого зростання темпів інфляції.

Політика рефляції – повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процентної ставки, що м’яко гальмує економічну активність.

Постійно діюча лінія рефінансування – оперативне надання НБУ комерційним банкам кредитів з метою короткострокової (миттєвої) підтримки ліквідності банку.

Програма капіталізації – план заходів щодо порядку і строків відновлення рівня регулятивного капіталу відповідно до вимог законодавчих актів нормативно-правових актів НБУ.

Пропозиція грошей – запас грошей, який суб’єкти економіки готові надати в тимчасове користування позичальникам. Природною межею пропозиції грошей є фактична маса грошей в обороті.

Регулювання банківської діяльності – це створення правового поля для банківської діяльності, тобто системи норм і правил, які визначають принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду та відповідальність за порушення банківського законодавства.

Регулятивний капітал – найбільш стійка частина фінансового капіталу комерційного банку, визначена нормативно-правовими актами НБУ, яка використовується ним для регулювання банківської діяльності через економічні нормативи.

Реєстратор – юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Резервна позиція у МВФ – це вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються на базі співвідношення активів Фонду у валюті даної держави та розміру її квоти у Фонді як різниця між квотою і авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за вирахуванням грошових авуарів Фонду, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої відсотка від квоти держави-члена.

Резервний фонд – створений за рахунок відрахувань від чистого прибутку фонд, кошти якого використовуються банками для покриття збитків від банківської діяльності та виплати дивідендів за привілейованими акціями в разі недостатності прибутку.

Резервні фонди НБУ – стратегічний запас банкнот і монет національної валюти у Центральному сховищі для обслуговування потреб комерційних банків та економіки країни.

Реінвестовані дивіденди – не виплачені дивіденди, що використовуються для збільшення статутного капіталу.

РЕПО – операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Рівень доларизації економіки – відношення депозитів в іноземній валюті у банківській системі до грошової маси в обороті (М3).

Рівень дохідності встановлений – дохідність облігацій, що визначається Міністерством фінансів України, вище якої конкурентні заявки не задовольняються.

Рівень монетизації економіки – відношення грошової маси (М3), що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП.

Розрахунковий банк – банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Середній за період курс гривні щодо долара США визначається: для місячних значень як середньозважена вартість долара США в гривнях за місяць; квартальні та річні значення розраховуються як середньоарифметичне від місячних значень.

Сертифікат – бланк цінного папера, який видається власнику цінного папера (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного папера (акція, облігація тощо) або найменування «сертифікат акцій (облігацій тощо) « і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери).

CAMELS – система рейтингової оцінки діяльності банку за сукупним критерієм достатності капіталу, якості активів, прибутковості, ліквідності та кваліфікації менеджерів, назва якої походить від перших букв цих термінів англійською мовою (Capital adequacy, Asset quality, Management competence and control, Earnіngs, Liquidity, sensibility).

Система електронних платежів (СЕП) – комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.

Система паперово-кредитного грошового обігу – грошова система, в якій обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутрішньої вартості

Стабілізаційний кредит – кредит, що може надаватися НБУ комерційному банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення на умовах, визначених Правлінням НБУ.

Ставка овернайт – ставка за кредитами овернайт, що надаються Національним банком України комерційним банкам згідно з умовами укладених між ними угод через постійно діючу лінію рефінансування.

Ставка овернайт (ломбардна ставка) – процентна ставка, що встановлюється НБУ щоденно для надання банкам кредиту овернайт.

Ставка рефінансування – процентна ставка, що встановлюється НБУ під час проведення кредитних тендерів залежно від попиту банків на кредити.

Стагфляція – інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні.

Субординований борг банку – зобов’язання банку перед юридичними особами –