Центральний банк і грошово-кредитна політика

Готівка в обігу – сума грошей, що циркулює серед суб’єктів економіки поза банками. Важливий компонент пропозиції грошей.

Грошова база (монетарна база; гроші підвищеної потужності) – гроші центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, джерело формування грошової маси в обігу. Включає запаси готівки у позабанківській системі та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на рахунках у центральному банку. Зростання грошової бази відбувається внаслідок проведення центральним банком операцій з цінними паперами на відкритому ринку, операцій на валютному ринку та рефінансування комерційних банків.

Грошова маса – вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів економіки (крім банків) у певний момент.

Грошовий агрегат – показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

Грошовий мультиплікатор – коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.

Грошовий оборот – процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні.

Грошовий ринок – сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників.

Грошово-кредитна (монетарна) політика – один із видів макроекономічної політики. Сутність монетарної політики полягає у регулюванні центральним банком країни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку.

Демонетизація золота – вилучення з обігу золотих монет і припинення обміну неповноцінних грошей на золото.

Депозит довгостроковий – кошти інших банків, суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк понад один рік.

Депозит короткостроковий – кошти інших банків, суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк до одного року.

Депозитарій цінних паперів – юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарний договір – договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем.

Депозитарний облік – облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів.

Депонент – юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

Державний банк Росії – заснований у 1860 р. Здійснював як комерційні операції, так і операції, покладені на нього Міністерством фінансів, зокрема розміщення державних цінних паперів, кредитування Дворянського і Селянського поземельного банків, обслуговування уряду. Із завершенням грошової реформи в Росії у 1895-1897 рр. банк дістав статус емісійного банку. Йому було надано монопольне право емісії кредитних білетів (банкнот), розмінних на золото. На початку ХХ ст. Держбанк поступово відмовляється від кредитування промисловості, торгівлі, сільського господарства. Основними позичальниками банку стають комерційні банки. Після жовтневих подій 1917 р. Держбанк був перетворений у кредитну установу нової влади.

Державний банк СРСР – заснований у 1921 р. Виконував функції єдиного емісійного, розрахункового, касового центру держави, здійснював планове кредитування соціалістичної економіки, був підпорядкований уряду. На початку реформ 1990-х років на базі Російської республіканської контори Держбанку СРСР було засновано Держбанк РСФСР, якому після ліквідації Держбанку СРСР були передані його функції.

Державний внутрішній борг країни – строкові боргові зобов’язання уряду країни у грошовій формі.

Дефлятор ВВП – показник, що відображає загальну тенденцію зміни цін в економіці. Розраховується відношенням ВВП у фактичних цінах до ВВП у порівнянних цінах.

Договір про відкриття рахунку в цінних паперах – договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передання власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.

Договір про кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів – договір між фондовою біржею або учасниками організаційно оформленого позабіржового ринку та обраним ними депозитарієм про здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Договір про обслуговування емісії цінних паперів – договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) – це частина фінансового капіталу комерційного банку, яка не є постійною за обсягом, а піддається змінам.

Документарна форма цінного папера – сертифікат цінних паперів (далі – сертифікат), що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.

Електронна торговельно-інформаційна мережа – сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.

Емісійний банк – банк, якому надано право випуску грошей в обіг. Звичайно це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.