Чинники формування особистості

І серед них, мабуть, першою була помічена спадковість. Невипадково кажуть : ,,Викопаний батько ’’ чи ,, викопана мати ’’, тобто ,, такий, як батько’’, ,,такий, як мати ’’.

Іншим важливим чинником впливу на особистість народна педагогіка вважає середовище – стан взаємин у сім’ї, побут, звичаї і традиції, матеріальний стан, житлові умови.

Сім’я впливає на дитину з першого дня народження. Спосіб життя родини і характер спілкування з малям є визначальним щодо формування в дитини перших звичок, від яких значною мірою залежатиме її майбутня поведінка [19,12 ].

Ідея залежності характеру дитини від середовища, побутових умов,домашнього оточення,всього укладу життя сім’ї і знайшла вираз у багатьох українських народних прислів’ях і приказках:,,З ким поведешся,від того й наберешся ’’, ,,Ниточка веде до клубочка ’’, ,,Який стук,такий грюк ’’, ,,Кожна пташка свою пісню співає і своє гніздечко має’’[12,126].

Вплив на дитину домашнього оточення,укладу життя родини особливо зростає ,коли вона починає ходити й говорити. Саме тоді в неї з’являється більше можливостей для фізичного і духовного контакту з навколишнім світом(,,Перший крок дитини – радість для родини’’, ,,Як говорить дитя, то вирує в хаті життя’’).

З віком дитини зміст виховання стає більш розгалуженим(,,Малі діти не дають спати,а великі дихати ’’, ,,Мала дитина – не виспишся,більша дитина – не наїсишся , велика дитина – не уберешся’’).Допитливість дітей зростає,тому у віці 3-5 років їх часто називають ,, чомучками ’’. Дорослі повинні уважно ставитися до цих запитань,розвивати дитячу допитливість. У цей час батькам потрібно приділити увагу засвоєнню дитиною норм взаємин між людьми.

Не залишала поза увагою народна педагогіка і труднощі виховання підлітка,бо саме цей етап переходу від дитинства до юності є надзвичайно складним і суперечливим(,,У підлітка розум і серце часто не в ладу’’).Народна виховна практика здебільшого вміло долає ці труднощі,дбаючи про поступове вироблення у підлітків готовності виконувати вимоги,які ставляться до поведінки дорослих. Найчастіше це відбувається за активної участі підлітків у різних видах спільної трудової діяльності членів родини, коли вони орієнтуються на дорослих - батьків, старших братів чи сестер – як на взірець для наслідування. На плечі підлітків лягає значна частина домашніх турбот,відтак вони вчаться думати й діяти,як дорослі. Вони починають замислюватися над власним місцем у житті, над майбутньою професією. У селянських родинах діти цього віку вже вміли орати,боронувати,косити,сіяти,молотити [16, 20]. У зміст виховання підлітка входять також його контакти з однолітками( які навчають жити за принципами товаристськості ), а також самовиховання,яке в цьому віці стає досить активним.

Юність – найкраща пора життя. Про молодість, її силу та красу співається в багатьох народних піснях. У цьому віці завершується дозрівання людини й відкривається шлях у самостійне життя з усіма його радощами й турботами. Юнак чи дівчина з властивими цьому вікові завзяттям,емоціями і романтичними переживаннями пориваються у майбутнє. Але в молоді мало життєвого досвіду (,,Молоде – зелене ’’), тому передача знань і досвіду, допомога й мудра порада батьків,дорослих лежать в основі змісту виховання. У трудовій родині здавна стали звичним складні життєві проблеми старших дітей розв’язувати за участю батьків . Заінтересованість тут обопільна. Батьки,покладаючи на дітей великі надії, прагнучи передати свої справи у надійні руки, доброзичливо діляться з ними своєю життєвою мудрістю. Поради( тим більше заповіти ) батьків у народній педагогіці вважаються священними. Діти не повинні забувати їх навіть тоді, коли дорослішають, самі стають батьками.

Мета і зміст народного виховання мають і певну статеву диференціацію. У трудових родинах хлопчики здебільшого працювали з батьком, а дівчатка допомагали матері, були її опорою, готувалися стати добрими господинями. Спостерігається певна різниця й у формуванні їхніх характерів. Батьки схильні орієнтувати своїх синів на якості ,, справжнього чоловіка ’’ . Підліткам це імпонує. Адже в кожному з них хочеться бути відважним, сильним, благородним, рішучим і витривалим. У своїй поведінці вони дедалі більше орієнтуються на людей з цими рисами – батька, брата, товариша. Доньки беруть за взірець матір, у якої вчаться жіночої гордості, скромності, гідності. Ідеалом для юнаків і дівчат стає хтось із відомих народних героїв. У зміст виховання народна педагогіка включає також підготовку майбутніх дружин і чоловіків, матерів і батьків.

Народна педагогіка вказує на складність психіки людини( ,,Чужа душа –темний ліс’’), у яку повинен заглибитись справжній вихователь. На це потрібно чимало енергії й часу( ,,Щоб людину взнати, треба з нею пуд солі з’їсти ’’).Вона висуває індивідуальних особливостей кожної людини (,,У всякої пташки свої замашки ’’ ).Народна виховна практика розуміє під індивідуальним підходом не сліпе пристосування до особливостей дитини, а наполегливі пошуки найдоцільніших засобів впливу на неї, з урахуванням її темпераменту, сили волі, характеру,нахилів,здібностей, смаків, уподобань, потреб та інтересів. Це – вміння вихователя спиратися на позитивні звички дитини,