+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
32
Мова:
Українська
Людський капітал – кваліфікація і знання людей, що їх здобувають працівники в процесі навчання і трудової діяльності. Підвищення затрат праці як чинника виробництва сприяє збільшенню випуску продукції. Зростання сукупного обсягу виробництва призводить до збільшення випуску продукції. Деяка частка збільшення сукупного обсягу виробництва в розвинутих країнах є результатом підвищення сукупних затрат некваліфікованої праці – зростання сумарної кількості відпрацьованих годин – порівняно з минулим століттям. Однак середня тривалість робочого тижня за останніх 100 років скоротилася. Тому збільшення випуску продукції на 1 людину при меншій кількості відпрацьованих годин свідчить про зростання випуску продукції за 1 годину роботи, тобто про збільшення продуктивності праці. Накопичення технологічних знань є провідним чинником економічного зростання. Природні ресурси – компоненти навколишнього середовища – земля, вода, запаси сировини і корисних копалин, які використовуються для виробництва товарів і послуг.
Різниця в запасах природних ресурсів впливає на рівень життя багатьох країн.
Земля є важливим чинником для бідних країн та країн, що розвиваються.
Основним джерелом економічного зростання та основою більшості моделей є виробнича функція, яка відображає взаємозв'язок між затратами чинників виробництва і обсягом продукції, що випускається. [8, c. 56]
Технологічна залежність між структурою затрат ресурсів (чинників виробництва) – працею L та капіталом К- і максимально можливим випуском продукції Υ записується за допомогою такої виробничої функції:
Y = F (L, K),
де У – обсяг випуску, L – кількість праці, К – кількість фізичного капіталу, F-функція, яка визначає залежність обсягів випуску продукції від значень затрат чинників виробництва.
Виробнича функція показує, який максимальний обсяг випуску Υ може бути одержаний при кожному конкретному наборі (L, K) витрачених ресурсів і незмінній технології. Зміна технології зумовлює зміну функціональної залежності.
Залежно від кількості чинників виробнича функція визначається як одночинникова, двочинникова, багаточинникова.
Нині в розвинутих країнах провідну роль у поясненні економічного зростання відіграють інтенсивні чинники – технічний прогрес, організація та управління виробництвом, загальна і професійна освіта.
Одні з них стримують економічне зростання, інші, навпаки, можуть його прискорити.
До чинників, які негативно впливають на економічне зростання і, відповідно, стримують його, належать:
1) злочини у господарській діяльності;
2) недобросовісне ставлення до праці;
3) страйки;
4) великі капіталовкладення в охорону навколишнього середовища;
5) несприятливі погодні умови (для сільського господарства), тобто все, що стримує продуктивність праці і, відповідно, економічне зростання в цілому.
Підвищення безпеки праці, екологічно чисте повітря та вода характеризують добробут нашого життя і можуть досягатися за рахунок уповільнення темпів зростання продуктивності праці. Водночас підвищення продуктивності праці може викликати збільшення витрат на охорону навколишнього середовища. Чим суттєвіше економічне зростання і вищий рівень життя, тим більше відходів поглинатиме довкілля. Тому економічне зростання необхідно цілеспрямовано стримувати. Усі ці проблеми постають тільки тому, що виробничий процес переробляє природні ресурси й не утилізує їх повністю. Тобто потрібно вирішувати проблему безвідходності виробництва.
До прискорюючих, або позитивних, чинників економічного зростання належать:
1) сприятливі запаси природних ресурсів;
2) сприятливі кліматичні умови;
3) сприятлива соціальна, культурна ситуація в суспільстві;
4) стабільність політичної системи.
Основним показником економічного добробуту є валовий національний продукт (ВНП) – сукупна вартость кінцевих товарів і послуг, що вироблені країною за один рік.
Показник ВНП використовується в багатьох цілях, але найважливішим є те, що він визначає результативність роботи всієї економіки. Різке зменшення вартості товарів і послуг, вироблених економікою, тобто різке зменшення обсягу ВНП спричиняє злидні, банкрутства, невдачі банків, хаос і політичне безладдя.
ВНП – це найобширніша міра сукупного обсягу національного виробництва товарів і послуг. Це сума ринкових вартостей споживання, валових інвестицій, урядових покупок товарів і послуг та чистого експорту.
Для достовірного розрахунку ВНП необхідно враховувати лише товари і послуги, що вироблені у цьому році, один раз а не більше. Під кінцевими товарами і послугами розуміють товари і послуги, що купуються для кінцевого використання, а ні для продажу ні для подальшої обробки чи переробки. Угоди, що включають проміжні продукти, відносяться до купівлі товарів та послуг для подальшої обробки, переробки чи перепродажу. Продаж проміжної продукції не враховується в ВНП, тому що їх вартість вже включена до вартості усіх кінцевих продуктів. Окремий облік проміжної продукції значив би подвійне лічіння і збільшену оцінку ВНП. При розрахунку ВНП необхідно уникнути подвійного рахунку, для цього потрібно стежити, щоб до нього включалися тільки додаткова вартість, створена кожною фірмою. Додаткова вартість є ринковою ціною обсягу продукції, що вироблена фірмою, за винятком вартості спожитої сировини і матеріалів, придбаних у постачальників. Саме тому ВНП є сумою додаткових вартостей, створених усіма фірмами в економіці.
Але треба зауважити, що існують деякі невиробничі операції, які слід виключити з річного обсягу ВНП, тобто з річного обсягу вироблення товарів та послуг. Такі операції існують двох основних видів: виключно фінансові операції, та операції з продажу потриманих товарів.
Саме до фінансових операцій відносять:
Державні трансфертні платежі, які включають до себе виплати за соціальним страхуванням, допомогу безробітним, пенсії та інші соціальні виплати. Основною відмінністю цих платежів є то, що їх одержувачі у відповідь на