Чистий економічний добробут та його фінансова оцінка

Саме з дискусії щодо впливу на суспільний добробут змін у перелічених показниках і зародився цей науковий напрямок, ключовими моментами якого є такі:

- наукова дискусія щодо можливості порівняння індивідуальних корисностей та необхідності впливати на рівень добробуту через регулювання нерівності;

- розробка компенсаційного критерію, призначеного для оцінки втрат і виграшів різних членів суспільства від перерозподілу;

- обґрунтування функції суспільного добробуту, яка є інструментом вибору найбільш задовільного для суспільства.

2. Вимірювання якості розвитку. Цей підхід передбачає розробку таких методик оцінювання якості життєдіяльності, які вимірюють результат забезпеченості благами для людського або соціального капіталу. Над розробкою чи адаптацією відповідних індексів працюють вітчизняні та зарубіжні вчені, їх активними користувачами є міжнародні організації. Одним з найбільш відомих є індекс людського розвитку, до складу якого включено три основні результати розвитку:

1) очікувана тривалість життя при народженні;

2) досягнутий рівень грамотності дорослого населення та сукупна частка учнів у загальній чисельності населення відповідного віку;

3) величина душового доходу з урахуванням різної купівельної спроможності національних валют і швидкого зниження граничної корисності доходу [5, с. 121]. Прикладом розгорнутого переліку проявів якісної життєдіяльності є індекс стійкого розвитку суспільства, який включає 22 індикатори, згруповані за п’ятьма категоріями: особистісний розвиток; чисте довкілля, добре збалансоване суспільство, стійке використання ресурсів, стійке середовище [7, с. 148].

3. Вимірювання рівня та якості життя. Здійснюється за допомогою факторів, що обумовлюють доступність благ, та через визначення кількості наявних благ у індивіда (населення).

Але з точки зору дослідження оцінки впливу добробуту на економічну поведінку населення пропонується виокремити відносно невелику групу показників, що являють собою результат дії цих факторів та безпосередньо визначають рівень задоволення потреб населення:

1) рівень купівельної спроможності населення;

2) міру забезпеченості товарами тривалого користування;

3) ступінь нерівності розподілу доходів (багатства) населення;

4) рівень бідності;

5) частку якісних ринкових та суспільних благ в їх загальній кількості.

Рівень купівельної спроможності населення може бути оцінений через зіставлення доходів (витрат) з прожитковим мінімумом в певній країні.

Міра забезпеченості товарами тривалого користування доповнює уявлення про добробут населення, оскільки наявність таких товарів залежить не лише від поточної купівельної спроможності. Вони можуть залишатися у спадщину, купуватися в кредит тощо. Для більш повного уявлення бажано враховувати термін експлуатації подібних товарів, але така статистика не завжди є доступною.

Ступінь нерівності розподілу доходів (багатства) демонструє диференціацію умов життєдіяльності населення, хоча цей показник, як і попередній, може мати значну похибку внаслідок існування тіньової економіки. Разом з оцінкою нерівності має акцентуватися увага на рівні бідності, який підкреслює або значимість нерівності в країні, або низькі середні доходи та недостатню купівельну спроможність населення.

Частка якісних ринкових та суспільних благ в їх загальній кількості демонструє їх доступність населенню незалежно від його купівельної спроможності.

Якість благ, що пропонуються, неможливо оцінити єдиним показником. Але є інформація щодо кількості шкідливих речовин, що потрапляють до організму людини з їжею або внаслідок експлуатації товарів, щодо частки товарів, які виробляються з порушенням державних стандартів або не відповідають міжнародним стандартам, якщо останні є більш жорсткими порівняно з національними.

Окремої уваги заслуговують представленість та якість суспільних благ, оскільки держава, що має їх забезпечувати, не завжди є чутливою до потреб суспільства. Якщо ринкові блага пропонуються за вільною ціною, та їх недостатність має призводити до підвищення цін та подальшого зростання величини пропозиції, то обсяг і якість суспільних благ є менш гнучкими, що може обумовити тривале незадоволення потреб у них навіть за умов зростаючих реальних доходів населення.

Спробуємо оцінити добробут населення України, користуючись запропонованою системою показників.

Одним із основних показників економічного добробуту є величина ВВП, його зміна щодо попередніх років та зміна дефлятора. З рисунку 2. 1 видно, що номінальний ВВП України постійно зростає Хоч ВВП нашої держави і зростає, що свідчить про покращення добробуту, проте до показників розвинених країн Заходу нам ще далеко. [21]

 

Таблиця 2.1

ВВП України, зміна його обсягу та зміна дефлятора.

рікМлрд. грн.. У постійних цінах 2007 року, % до попереднього року

2004345, 112, 115, 1

2008948, 12, 328, 6

20101082, 64, 113, 8

20111316, 65, 215, 7

 

Рис. 2. 1 Порівняння прожиткового мінімуму і середньомісячного доходу на особу. [21]

Як видно з рисунку 2. 2, співвідношення місячного доходу та прожиткового мінімуму постійно поступово зростає завдяки переважаючому зростанню доходів та відносно повільній динаміці величини прожиткового мінімуму, яка не відповідає темпам інфляції.

За визначенням, прожитковий мінімум складається з таких вартісних величин: набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я; мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За даними розрахунками, затверджена в Україні величина прожиткового мінімуму приблизно дорівнює вартості споживчого кошику, який містить лише мінімально необхідну кількість продовольчих товарів. Остання була визначена нами відповідно