Cоціально-демографічна структура суспільства. Соціологія молоді

 

 

 

Складовою частиною соціальної структури суспільства є соціально-демографічні спільності. Вони вивчаються як демографічною наукою, так і соціологічною. Останню уособлює соціальна демографія. Розглянемо сутність та співвідношення означених наук.

Демографія–це наука про населення і закономірності його розвитку в суспільно-історичній зумовленості. Вона вивчає чисельність, склад, структуру населення, його динаміку, а також розміщення на території. На відміну від розуміння поняття “населення” у буденному смислі як сукупності людей, що мешкають на певній території, демографічна наука розглядає населення як людську популяцію, самовідновлювальну в процесі зміни генерацій. Залишаючись частиною живої природи й маючи сталі властивості біологічної популяції, населення має водночас соціальну природу. Сукупність людей перетворюється з простої відновлюваної популяції на населення завдяки суспільним відносинам і зв’язкам. Населення виступає основою та суб’єктом виробництва і всіх суспільних відносин. В демографії, інших соціогуманітарних науках поряд з поняттям “населення” вживається синомічний термін “народонаселення”. Народонаселення й населення – синоніми.

Демографія як самостійна наука сформувалася в другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя через узагальнення й осмислення результатів конкретних демографо-статистичних спостережень. З кінця 50-х років на Заході широкого розвитку набула так звана “соціальна демографія”. Це – наукова дисципліна, яка сформувалась на стику соціології та демографії і вивчає взаємовплив соціальних та демографічних процесів. Від власне демографії соціальна демографія відрізняється тим, що головну увагу вона приділяє вивченню соціальних норм, демографічних установок, мотивів демографічної поведінки (репродуктивної, шлюбної, сімейної, міграційної тощо) та чинників, що їх зумовлюють, таких, як соціально-класова належність, рівень освіти, доходів, етнічні характеристики та ін. По суті соціальна демографія є галуззю соціологічної науки.

Соціально-демографічна структура суспільства–це сукупність спільностей людей, що вирізняються за такими ознаками, як стать, вік, сімейний стан, місце і час народження та проживання. Її компонентами є:

1.статево-вікова структура (чоловіки та жінки, різні вікові групи) ;

2.сімейна структура (сім’ї; члени сім’ї, котрі проживають окремо, одинокі люди; крім того, тут виділяються групи за “шлюбним станом” – жонаті, заміжні, нежонаті, незаміжні, вдови та вдівці, люди, які ніколи не перебували у шлюбі) ;

3.генетична структура (місцеві уродженці, старожили, новосели).

Статево-вікова структура являє собою співвідношення груп людей за ознаками статі та віку. На перший погляд, формування цієї структури обумовлюється суто біологічними чинниками, адже і стать людини, і її вік безпосередньо пов’язані з її біологічними особливостями. Але співвідношення чоловіків і жінок, представників різних вікових груп зумовлені не стільки біологічними, скільки соціальними чинниками. В переважній більшості країн світу на кожні 100 дівчаток народжується в середньому 104–107 хлопчиків. На планеті хлопчиків щорічно народжується приблизно на 4 млн. більше, ніж дівчаток. Одначе на час досягнення підростаючим поколінням 15- 20 років співвідношення чоловіків і жінок, як правило, вирівнюється. (1, 44). Загалом же в населенні більшості країн світу жінок врешті-решт стає більше, ніж чоловіків. Причому співвідношення між ними неоднакове як у різних вікових групах, так і різних країнах. Пояснити ці явища з точки зору біології, поза соціальним контекстом, практично неможливо. Це стосується також і відмінностей між віковими групами. Дати відповіді на питання “чому одних вікових груп у населенні країн більше, а інших – менше? ”, “чому народжені в одному і тому ж році в одних країнах доживають до 80 років, а в інших – ледве до 60? ” біологія не може. Це – прерогатива соціології.

Як і інші демографічні показники, структура суспільства за статтю має свої відмінності в різних країнах. Особливо це стосується розвинутих країн та країн, що розвиваються. На середину 80-х років у перших доля чоловіків складала 48, 2%, а в других – 50, 9%. В Україні в 1989 році питома вага чоловіків у населенні країни становила 46, 2%, жінок – 53, 8%. Станом на 1 січня 2000р. в нашій державі проживало 22, 9 млн. чоловіків (46, 5%), жінок 26, 4 млн. – 53, 5%. Ці дані засвідчують хоча і вкрай повільне, але збільшення частки чоловіків у населенні країни. Проте у різних вікових групах співвідношення чоловіків і жінок має відмінності. Чим старший вік, тим вищий процент жіночого населення.

Чим це зумовлено? Соціологи вказують різні причини. Серед соціальних причин називаються такі, як війни (втрати у війнах особливо значні серед чоловіків) та служба в армії. У колишньому СРСР, наприклад, в мирний час в армії гинуло в середньому щороку 6200 юнаків. Гальмують збільшення чоловічого населення також суто чоловічі професії, пов’язані з несприятливими та екстремальними умовами праці та негативними впливами, а то й трагічними випадками (шахтарі, водії, пілоти, атомщики тощо). Впливають і такі негативні соціальні явища, як пиятика, алкоголізм, куріння, наркоманія, злочинність, котрі більше притаманні чоловічому населенню.

У віковій структурі суспільства соціологи виділяють такі соціальні групи населення:

• діти (від народження до 14 років) ;
• молодь (15 – 29 років) ;
• люди середнього віку (30 – 49 років) ;

Досить поширеною є типологія вікових груп за