Cоціально-демографічна структура суспільства. Соціологія молоді

Демографічна політика – складова частина, елемент соціально-економічної політики суспільства в цілому. Це означає, з одного боку, що будь-які заходи, спрямовані на оптимізацію демографічних процесів, можуть дати позитивний ефект в тому випадку, коли будуть успішно вирішуватись основні завдання соціально-економічного розвитку країни. З іншого боку, варто мати на увазі, що хоча соціально-економічна політика неминуче впливає на демографічні процеси, було б неправильним ототожнення її з демографічною політикою. Різного роду соціальні заходи, здійснювані державою, можуть бути віднесені до заходів власне демографічної політики тільки в тому випадку, якщо вони мають за мету прямий і запланований вплив на демографічні процеси. Отже, це специфічна особливість демографічної політики, що дозволяє виділити її із загального контексту соціальної політики через її цільову спрямованість на демографічні процеси.

Заходи демографічної політики умовно можна поділити на три групи: соціально-економічні, правові і виховно-психологічні. Умовність такого розподілу пояснюється тим, що багато заходів демографічної політики, особливо соціально-економічного характеру, закріплюються у відповідних правових актах. Водночас вони справляють і певний психологічний вплив на населення тієї чи іншої країни, мають виховний характер.

Соціально-економічні заходи – це державна допомога на дітей, урахування кількості дітей при оподаткуванні, а також при визначенні віку та стажу роботи для нарахування пенсії жінці-матері, оплачувані відпустки (повністю або частково) по вагітності та догляду за дітьми тощо.

Правові або юридичні заходи демографічної політики являють собою законодавчі акти дозволяючого або забороняючого характеру, дія яких регулює суспільні відносини, пов’язані з відтворенням населення. До прямих юридичних заходів відносяться закони, які дозволяють чи забороняють аборти, продаж засобів контрацепції, закони, що обмежують свободу розірвання шлюбу, закріплюють мінімальний вік вступу до шлюбу та ін. До опосередкованих юридичних заходів відносяться законодавчі акти по охороні материнства та дитинства, закони щодо охорони праці та здоров’я жінок тощо.

Виховно-психологічні заходи демографічної політики спрямовані на пропаганду демографічних знань серед населення, престижу шлюбно-сімейного способу життя, на формування демографічних ідеалів, що відповідають інтересам демографічного розвитку тієї чи іншої країни. Виховно-психологічні заходи покликані переконувати людей, що найбільша цінність – це людина, сім’я, діти, виховання у громадян ставлення до життя і здоров’я людини як до найбільшого дарунку природи, іншими словами, це формування у людей демографічної культури.

Умовами ефективності демографічної політики є: комплексність її проведення; довгостроковість, орієнтація на тривалу перспективу; усталеність здійснюваних заходів з постійним їх удосконаленням та розширенням.

Що стосується України, то попри певні зусилля на шляху проведення належної державної демографічної політики, остання не задовольняє назрілі потреби суспільства, вона неефективна (деякі вчені навіть стверджують, що вона взагалі відсутня). Поки що наше суспільство переживає демографічну кризу, що вимагає значного підвищення дієвості означеної політики. Цьому, безумовно, сприятиме проведений 5-14 грудня 2001 році перепис населення України.

1. Забезпечення стабілізації та зростання народжуваності населення.

2. Зменшення смертності в країні, особливо дитячої і чоловічої.

3. Оздоровлення жінок (поліпшення організації та умов їх праці, побуту, відпочинку).

4. Зниження захворюваності населення.

5. Усунення небажаних міграційних процесів (гіпертрофованих переміщень із села в місто і навпаки, нерегульована еміграція та еміграція тощо).

6. Поліпшення і захист природного середовища, здійснення екологічного моніторингу.

7. Виховання у населення демографічної культури, ставлення до життя і здоров’я як до найбільшого дарунку природи.

8. Здійснення ефективної молодіжної політики. Захист інтересів та умов праці і побуту молоді (конкретно про заходи з реалізації молодіжної політики дивись в наступному параграфі).

Безумовно, реалізація демографічної політики вимагає високого рівня розвитку економіки, соціально орієнтованих ринкових реформ, соціальної захищеності громадян, ліквідації безробіття, створення досконалої системи охорони здоров’я людей, дитинства і материнства та ін.

 

 

Соціологія молоді–це галузь соціологічного знання, що вивчає молодь як специфічну соціально-демографічну спільноту.

Ця галузь соціології виникла у 20-ті роки ХХ століття. Серед перших соціологічних праць про молодь на Заході були дослідження К. Мангейма – “Проблема поколінь” і Е. Ліхтенштейна – “Скептичне покоління”.

В ці ж роки започаткувалась соціологія молоді і в колишньому СРСР. Особливого розвитку вона набула в 60-ті роки, у часи хрущовської “відлиги”. І хоча в ній були певні позитивні набутки, вона не уникала ідеологізації та ідеалізації теорії і практики молодіжного життя того періоду.

1.Подальший розвиток соціологічної теорії молоді, методології її дослідження з врахуванням теперішніх реалій.

2.Вдосконалення методики і практики конкретно-соціологічних досліджень молодого покоління.

3.З’ясування корінних інтересів і потреб молоді в нових умовах життєдіяльності.

4.Створення правдивого соціального портрету молоді.

5.Виявлення і аналіз існуючих нині соціальних проблем молоді та їх причин.

6.Дослідження тенденцій і закономірностей розвитку молоді та проблеми поколінь.

7.Розробка науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій для вирішення означених проблем та успішної соціалізації підростаючого покоління. В кінцевому підсумку – для розробки і проведення ефективноїv державної молодіжної політики в цілому, стратегії і тактики створення